11 березня 2020 року справа №200/9586/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,
представника відповідача - Груєнка С.Л. на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 200/9586/19-а (головуючий І інстанції Волгіна Н.П., текст рішення складено у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ Донецької області) за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» (далі-позивач, ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі-відповідач, податковий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 2 квітня 2019 року № 0026574507, яким до позивача застосована штрафні санкції за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 2 050,58 грн та податкове повідомлення-рішення від 2 квітня 2019 року № 0026564507, яким до позивача застосована штрафна санкція за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб на суму 166 437,23 грн (т.1, а.с. 4-7).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 квітня 2019 року № 0026574507, яким до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 2 050,58 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за декларацією на 2014 рік. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 2 квітня 2019 року № 0026564507, яким до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 166 437,23 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за деклараціями на 2014 рік, 2015 рік, 2017 рік, 2018 рік. Стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору за подання до суду даного адміністративного позову в розмірі 2 527,31 грн (т.1, а.с. 246-252).
Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду та подав апеляційну скаргу в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ГУ ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» щодо своєчасності узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку згідно наданих декларацій за 2014, 2015, 2017, 2018 роки, якою встановлено порушення вимог пп. 57.1, пп. 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу. Перевіркою на підставі аналізу даних інтегрованої картки платника податків встановлено, що в порушення вимог Податкового кодексу України ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань по земельному податку по коду платежу 1801050011 - земельний податок з юридичних осіб по Розівській (Олександропільській) сільській раді в сумі 166 437,23 грн із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання. Позивачем відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України самостійно надані звітні податкові декларації по платі за землю на 2014 рік № 9003027589 від 29.01.2014 року, звітна податкова декларація на 2015 рік № 9006162636 від 30.01.2015 року, звітна податкова декларація на 2017 рік № 9024163833 від 20.02.2017 року, звітна податкова декларація на 2018 рік № 9019778820 від 13.02.2018 року. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги норми розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» відповідно до яких село Розівка на земельних ділянках якого розташовані об'єкти ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» не входить до цього переліку. Земельна ділянка підприємства розташована на території населеного пункту в якому органи влади здійснюють свої повноваження. Також зазначив, що земельний податок сплачений підприємством за відповідними платіжними дорученнями, податковим органом зараховувався в рахунок погашення податкового боргу в сумі 832 186,15грн, який обліковувався в інтегрованій картці платника по земельному податку з юридичних осіб та виник згідно наданої податкової звітності і не сплачений по терміну сплати (т.2, а.с.1-4).
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що за період з 01.01.2017 року по 30.06.2018 року позивачем задекларовано до сплати 519 915,35 грн. Враховуючи наявну переплату зі сплати земельного податку станом на 08.06.2016 року в розмірі 212 337,22 грн та сплату підприємством за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року земельного податку в сумі 489 975,41 грн, беручи до уваги задекларовану до сплати за вказаний період земельний податок в розмірі 519 915,35 грн, позивачем не допущено несвоєчасну сплату земельного податку (т.2, а.с. 29-32).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 року замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська», зареєстрований в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний за кодом ЄДРПОУ 00176495, місцезнаходження: 85205, Донецька область, м. Торецьк, вул. Історична, буд. 11; знаходиться на обліку як платник податків в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Костянтинівсько-Дружківське управління); має у постійному користуванні земельну ділянку по Розівській (Олександропільській) сільській раді Ясинуватського району Донецької; є платником земельного податку (т.1,а.с. 39-43, 77).
Посадовими особами відповідача, 19 березня 2019 року була проведена камеральна перевірка ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобов'язань по земельному податку за період з 2014 - 2018 роки, за результатом якої 19 березня 2019 року складено акт № 104/05-99-45-07/00176495 (т.1,а.с. 76-79).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що згідно інтегрованої картки платника по земельному податку позивачем в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено суми самостійно визначених зобов'язань по земельному податку (по коду платежу 1801050011 - земельний податок з юридичних осіб):
- по податковій декларації на 2014 рік № 9003027589 від 29 січня 2014 року кошти по платіжним дорученням: № 359 від 30 квітня 2014 року у сумі 19 975,94 грн, № 391 від 20 травня 2014 року у сумі 19 540,90 року, № 404 від 30 травня 2014 року у сумі 435,01 грн, № 413 від 13 червня 2014 року у сумі 529,93 грн, № 362 від 30 квітня 2014 року у сумі 19 863,94 грн, № 81 від 27 серпня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 107 від 30 вересня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 140 від 30 жовтня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 166 від 30 листопада 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 197 від 30 грудня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 233 від 11 лютого 2016 року (в частині суми 15 013,52 грн);
- по податковій декларації на 2015 рік № 9006162636 від 30 січня 2015 року кошти по платіжним дорученням: № 233 від 11 лютого 2016 року (в частині суми 9 936,40 грн), № 454 від 4 серпня 2016 року у сумі 24 949,92 грн, № 488 від 1 вересня 2016 року у сумі 24 949,92 грн, № 66 від 1 березня 2017 року у сумі 23 259,37 грн, № 98 від 30 березня 2017 року у сумі 23 482,18 грн, № 130 від 28 квітня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 190 від 30 травня 2017 року у сумі 15 585,03 грн,
- по податковій декларації на 2017 рік № 9024163833 від 20 лютого 2017 року кошти по платіжним дорученням: № 313 від 30 серпня 2017 року у сумі 28 247,52 грн, № 341 від 29 вересня 2017 року у сумі 25 873,21 грн, № 381 від 30 жовтня 2017 року у сумі 25 041,80 грн, № 408 від 19 листопада 2017 року у сумі 27 406,21 грн, № 440 від 28 грудня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 469 від 30 січня 2018 року у сумі 29 939,89 грн,
- по податковій декларації на 2018 рік № 9019778820 від 13 лютого 2018 року кошти по платіжним дорученням: № 529 від 1 березня 2018 року у сумі 25 892,45 грн, № 556 від 30 березня 2018 року у сумі 25 932,50 грн, № 581 від 26 квітня 2018 року у сумі 25 911,32 грн, № 637 від 30 травня 2018 року у сумі 25 764,88 грн, № 669 від 26 червня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 696 від 30 липня 2018 року у сумі 25 636,51 грн, № 731 від 29 серпня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 767 від 28 вересня 2018 року у сумі 24 417,15 грн, № 819 від 30 жовтня 2018 року у сумі 25 541,75 грн, № 873 від 29 листопада 2018 року у сумі 25 477,65 грн, № 902 від 27 грудня 2018 року у сумі 25 338,02 грн, № 922 від 30 січня 2019 року у сумі 25 302,14 грн, № 964 від 28 лютого 2019 року у сумі 25 272,40 грн.
Податковим органом, згідно інтегрованої картки платника по земельному податку по коду платежу 1801050011 (земельний податок з юридичних осіб) кошти по платіжним дорученням позивача:
№ 359 від 30 квітня 2014 року у сумі 19 975,94 грн, № 362 від 30 квітня 2014 року у сумі 19 975,94 грн, № 81 від 27 серпня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 107 від 30 вересня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 140 від 30 жовтня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 166 від 30 листопада 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 197 від 30 грудня 2015 року у сумі 24 949,92 грн, № 233 від 11 лютого 2016 року у сумі 24 949,92 грн, № 454 від 4 серпня 2016 року у сумі 24 949,92 грн, № 488 від 1 вересня 2016 року у сумі 24 949,92 грн, № 66 від 1 березня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 98 від 30 березня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 130 від 28 квітня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 190 від 30 травня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 313 від 30 серпня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 341 від 29 вересня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 381 від 30 жовтня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 408 від 19 листопада 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 440 від 28 грудня 2017 року у сумі 29 939,89 грн, № 469 від 30 січня 2018 року у сумі 29 939,89 грн, № 529 від 1 березня 18 у сумі 26 772,77 грн, № 556 від 30 березня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 581 від 26 квітня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 637 від 30 травня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 669 від 26 червня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 696 від 30 липня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 731 від 29 серпня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 767 від 28 вересня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 819 від 30 жовтня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 873 від 29 листопада 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 902 від 27 грудня 2018 року у сумі 26 772,77 грн, № 922 від 30 січня 2019 року у сумі 26 772,81 грн, № 964 від 28 лютого 2019 року у сумі 26 772,77 грн, -
відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України зараховані в рахунок погашення податкового боргу в сумі 832 186,15 грн, який обліковувався в інтегрованій картці платника по земельному податку з юридичних осіб та виник згідно наданої податкової звітності і не сплачений по терміну сплати: 1 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, 1 грудня 2014 року, 31 грудня 2014 року, 31 січня 2015 року, 3 березня 2015 року, 31 березня 2015 року, 1 травня 2015 року, 31 жовтня 2015 року, 1 грудня 2015 року, 31 грудня 2015 року, 31 січня 2016 року, 3 березня 2017 року, 31 березня 2017 року, 1 травня 2017 року, 31 травня 2017 року, 1 липня 2017 року, 31 липня 2017 року, 31 серпня 2017 року, 1 жовтня 2017 року, 31 жовтня 2017 року, 1 грудня 2017 року, 31 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 3 березня 2018 року, 31 березня 2018 року, 1 травня 2018 року, 31 травня 2018 року, 1 липня 2018 року, 31 липня 2018 року.
У висновках вказаного акту зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання по земельному податку по Розівській (Олександропільській) сільській раді Ясинуватського району Донецької (підконтрольна українській владі територія України) (т.1, а.с. 76-79).
11 квітня 2019 року позивачем були подані до ГУ ДФС у Донецькій області заперечення на акт (т.1, а.с. 68-71).
У відповіді на заперечення на акт від 23 квітня 2019 року (вих. № 33900/10/05-99-45-07) Головне управління ДФС у Донецькій області повідомило позивача про те, що висновки акту камеральної перевірки від 19 березня 2019 року № 104/05-99-45-03/00176495 є такими, що відповідають чинному законодавству, а заперечення позивача залишаються без задоволення (т.1, а.с. 63-66).
2 квітня 2019 року відповідачем на підставі акту камеральної перевірки були прийняті два повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку сплати суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб:
- № 0026574507 на суму 2 050,58 грн та
- № 0026564507 на суму 166 437,23 грн (т. 1,а.с. 8, 10, 81, 84).
Згідно з розрахунками до цих повідомлень, перше спірне повідомлення прийнято за податковою декларацією позивача за 2014 рік (№ 9003027589 від 29 січня 2014 року), штраф застосовано в розмірі 10% від суми недоїмки (а.с. 9); друге спірне повідомлення-рішення - за податковими деклараціями позивача: за 2014 рік (№ 9003027589 від 29 січня 2014 року), за 2015 рік (№ 9006162636 від 30 січня 2015 року), за 2017 рік (№ 9024163833 від 20 лютого 2017 року), за 2018 рік (№ 9019778820 від 13 лютого 2018 року), - штраф застосовано в розмірі 20% від суми недоїмки (а.с. 11-12, 82-83, 85).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 2 березня 2014 року (тобто, до 14 квітня 2014 року) згідно інтегрованої картки платника за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати земельного податку в сумі 19 863,97 грн, що підтверджується витягом із інтегрованої картки платника (позивача у справі) (т. 1, а.с. 87-114).
Вважаючи вказані повідомлення - рішення протиправними позивач 24 квітня 2019 року подав скаргу до ДФС України (вих. № 12-40).
Проте, рішенням ДФС від 25 червня 2019 року (вих. № 29004/6/99-99-11-06-01-25) скарга позивача залишена без задоволення, спірні повідомлення-рішення - без змін (т.1, а.с. 13-14).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) ().
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п. 287.1 - 287.4 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Судами встановлено, що позивачем самостійно були надані: звітна податкова декларація з плати за землю (земельний податок) на 2014 рік № 9003027589 від 29 січня 2014 року, звітна податкова декларація на 2015 рік № 9006162636 від 30 січня 2015 року, звітна податкова декларація на 2017 рік № 9024163833 від 20 лютого 2017 року, звітна податкова декларація на 2018 рік № 9019778820 від 13 лютого 2018 року (т.1, а.с. 105-229).
З матеріалів справи також вбачається що станом на 14 квітня 2014 року (фактично - станом на 2 березня 2014 року) згідно з ІКПП (т.1, а.с. 87) за підприємством рахувалась заборгованість зі сплати земельного податку в сумі на 19 863,97 грн (т.1, а.с. 87, 90).
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 2 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
Відповідно до вказаного переліку м. Торецьк (місцезнаходження позивача) та с. Олександрівське (Розівська сільська рада) (місцезнаходження земельної ділянки) включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Статтею 6 Закону № 1669-VII у редакції, яка діяла до 8 червня 2016 року, було встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Згідно з приписами цієї ж статті у редакції, яка діє з 8 червня 2016 року, звільняються суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною 4 ст. 4 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженим Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р, с. Олександрівське (Розівська сільська рада) (на території якої знаходиться земельна ділянка позивача) не включена до вказаних переліків.
Виходячи з аналізу викладених норм, колегія суддів зазначає, що позивач був звільнений від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, яка розташована у с. Олександрівське (Розівської сільської ради), з 14 квітня 2014 року по 7 червня 2016 року (включно).
Апеляційний суд зазначає, що позивачем за період з 30 квітня 2014 року по 11 лютого 2016 року (за деклараціями на 2014-2015 роки № № 9003027589 та 9006162636) було сплачено земельний податок:
- за 2014 рік: № 362 від 30 квітня 2014 року в сумі - 19 975, 94 грн, № 359 від 30 квітня 2014 року в сумі 19 975,94 грн, № 391 від 20 травня 2014 року в сумі 19 975,91 грн, № 404 від 30 травня 2014 року в сумі 19 975,94 грн, № 413 від 13 червня 2014 року в сумі 19 975,94 грн, № 430 від 27 червня 2014 року в сумі 19 975,94 грн - всього на загальну суму 82 501,67 грн (т.1, а.с. 184-186);
- за 2015 рік: № 81 від 27 серпня 2015 року в сумі 24 949,92 грн, № 107 від 30 вересня 2015 року в сумі 24 949,92 грн, № 140 від 30 жовтня 2015 року в сумі 24 949,92 грн, № 166 від 30 листопада 2015 року в сумі 24 949,92 грн, № 197 від 30 грудня 2015 в сумі 24 949,92 грн - всього на суму 124 749,60 грн (т.1, а.с. 187-189);
- за 2016 рік (до 8 червня 2016 року): № 233 від 11 лютого 2016 року в сумі 24 949,92 грн (т.1, а.с. 190).
Всього за матеріалами справи протягом квітня 2014 року - червня 2016 року позивачем сплачено земельного податку за кодом платежу 1801050011 (земельний податок з юридичних осіб) по Розівській (Олександропільській) сільській раді - 232 201,19 грн.
Беручи до уваги наявну станом на 2 березня 2014 року заборгованість позивача з земельного податку в розмірі 19 863,97 грн, враховуючи суму платежів із земельного податку, сплачених позивачем за період, коли підприємство було звільнено від такої сплати (14 квітня 2014 року - 7 червня 2016 року), у позивача станом на 8 червня 2016 року виникла переплата з цього податку в розмірі 212 337,22 грн (232 201,19 грн - 19 863,97 грн).
За період з 8 червня 2016 року по 31 липня 2018 року позивачем сплачено в якості земельного податку (за деклараціями на 2015, 2017 та 2018 роки №№ 9006162636, 9024163833, 9019778820) згідно платіжних доручень:
- у 2016 році: № 454 від 4 серпня 2016 року в сумі 24 949,92 грн, № 488 від 1 вересня 2016 року в сумі 24 949,92 грн; всього - 49 899,84 грн (т.1, а.с. 190-191);
- у 2017 році: № 66 від 1 березня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 98 від 30 березня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 130 від 28 квітня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 190 від 30 травня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 225 від 30 червня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 258 від 28 липня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 313 від 28 серпня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 341 від 29 вересня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 381 від 30 жовтня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 408 від 29 листопада 2017 року в сумі 29 939,89 грн, № 440 від 28 грудня 2017 року в сумі 29 939,89 грн, всього - 329 338,79 грн;
- у 2018 році (до 31 липня 2018 року): № 469 від 30 січня 2018 року в сумі 29 939,89 грн, № 483 від 30 січня 2018 року в сумі 29 939,89 грн, № 529 від 1 березня 2018 року в сумі 26 772,77 грн, № 556 від 30 березня 2018 року в сумі 26 772,77 грн, № 581 від 26 квітня 2018 року в сумі 26 772,77 грн, № 637 від 30 травня 2018 року в сумі 26 772,77 грн, № 669 від 26 червня 2018 року в сумі 26 772,77 грн, № 696 від 30 липня 2018 року в сумі 26 772,77 грн, всього - 160 636,62 грн (т.1, а.с. 198-201).
Колегія суддів зазначає, що сплата позивачем земельного податку після 31 липня 2018 року не зазначена податковим органом як несвоєчасна сплата та не врахована у спірному рішенні.
Разом з тим, за період з 4 серпня 2016 року по 31 липня 2018 року позивачем сплачено 539 875,25 грн.
Відповідно до декларації позивача зі сплати земельного податку на 2017 рік підприємством визначено до сплати 359 278,73 грн (щомісячно по 29 939,89 грн та 29 939,94 грн за грудень 2017 року) (а.с. 219); згідно декларації позивача зі сплати земельного податку на 2018 рік підприємством визначено до сплати 321 273,28 грн (щомісячно по 26 772,77 та 26 772,81 грн у грудні), за період з 1 січня по 30 червня 2018 року (терміном сплати до 31 липня 2018 року) - 160 636,62 грн (т.1, а.с. 228).
Відтак, за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2018 року (терміном сплати до 31 липня 2018 року) позивачем задекларовано до сплати 519 915,35 грн.
Отже, враховуючи наявну переплату зі сплати земельного податку станом на 8 червня 2016 року в розмірі 212 337,22 грн та сплату позивачем за період з 1 січня 2017 року по 31 липня 2018 року земельного податку в сумі 489 975,41 грн, беручи до уваги задекларовану позивачем до сплати за вказаний період земельний податок в розмірі 519 915,35 грн, колегія суддів вважає, що за період з 1 січня 2017 року по 31 липня 2018 року позивачем не допущено несвоєчасну сплату земельного податку.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Разом з тим, позивачем визначені податкові зобов'язання у поданих підприємством податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податкові періоди, починаючи з 2014 року. Граничні строки їх сплати припадають на певні місяці 2015 та 2016 років.
Отже, враховуючи дату прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень (02.04.2019 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань, апеляційній суд погоджує висновок суду першої інстанції, про те, що податкове повідомлення-рішення від 2 квітня 2019 року № 0026564507 на суму 2 050,58 грн (штрафна санкція в розмірі 10% від суми несвоєчасної сплати позивачем земельного податку за податковою декларацією № 9003027589 від 29 січня 2014 року) та податкове повідомлення-рішення № 0026564507 в частині суми штрафу 66 341,10 грн (штрафна санкція в розмірі 20% від суми несвоєчасної сплати позивачем земельного податку за податковими деклараціями № № 9003027589 від 29 січня 2014 року та 9006162636 від 30 січня 2015 року) крім іншого прийняті податковим органом поза межами 1095 днів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року № 820/3544/17.
Таким чином, враховуючи наявну переплату зі сплати земельного податку станом на 08.06.2016 року в розмірі 212 337,22 грн та сплату підприємством за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року земельного податку в сумі 489 975,41 грн, беручи до уваги задекларовану до сплати за вказаний період земельний податок в розмірі 519 915,35 грн, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не допущено несвоєчасну сплату земельного податку.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 200/9586/19-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 200/9586/19-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 11 березня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова