про зупинення провадження у справі
10 березня 2020 року м. Рівне №460/78/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати заборгованості з державної пенсії по інвалідності у розмірі прожиткового мінімуму відповідно до статті 46 Конституції України та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за період з 06.05.2014 у відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції на дату призначення пенсії;
визнати за позивачем з дати призначення пенсії право на щомісячне отримання державної пенсії по інвалідності у розмірі прожиткового мінімуму відповідно до статті 46 Конституції України та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції на дату призначення пенсії, тобто з 06.05.2014;
зобов'язати відповідача з дати призначення пенсії здійснити позивачу перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії по інвалідності у розмірі прожиткового мінімуму відповідно до статті 46 Конституції України та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції на дату призначення пенсії, тобто з 06.05.2014.
Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
06.02.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву (а.с.20-22), у якому, зокрема, зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду. Звертає увагу, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо особа, якій вони призначені. Відтак стверджує, що отримуючи щомісяця пенсійні виплати з 01.01.2014, що підтверджується довідкою № 52/04-3-16 від 03.12.2019, яка додана позивачем до позову, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав та своєчасно звернутись до суду за їх захистом.
Крім того, стверджує, що позивачем не надано належних доказів щодо наявності поважних причин (підтверджена документально тривала хвороба, підтверджене документально тривале перебування за межами території України тощо) пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, які є об'єктивно непереборними обставинами, і які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду в межах строку, визначеного статтею 122 КАС України. Зауважує, що згідно з вимогами КАС України суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі у здійсненні права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених особою доводів.
Покликаючись до частини третьої статті 123 КАС України зазначає, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також, 06.02.2020 відповідач подав клопотання про зупинення провадження справи № 460/78/20 (а.с.25), у якому зазначає, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а, предметом розгляду якої є питання застосування процесуальних строків звернення до суду, тому, покликаючись до частини першої статті 291 КАС України, з метою правильного застосування норм матеріального, процесуального права, просить суд зупинити провадження у справі № 460/78/20 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а (а.с.25).
У позовній заяві позивач клопоче поновити строк звернення до суду на підставі позиції Конституційного Суду України у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 та розглянути позовні вимоги з дати призначення позивачу пенсії, тобто з 06.05.2014.
Для заслухання позиції сторін та надання ними пояснень щодо питання зупинення провадження у даній справі суд ухвалою від 11.02.2020 перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 26.02.2020.
Ухвалою від 26.02.2020 суд відклав судовий розгляд до 10.03.2020.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується доказами в матеріалах справи (а.с.42-43).
05.03.2020 позивач подав через канцелярію суду заяву із зазначенням " ОСОБА_2 " (а.с.44), у якій просить розглянути справу без його участі в силу хворобливого стану (інв.ІІ-ї гр.).
При цьому позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги повністю та наголосив, що судовий захист прав і свобод людини та громадянина це вид державного захисту і саме держава через суди бере на себе такий обов'язок. Зауважує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина та гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Представник відповідача про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Вирішуючи порушене відповідачем питання зупинення провадження у даній справі суд враховує, що предметом розгляду у даній справі є пенсійні виплати позивача починаючи від дати призначення пенсії, тобто з 06.05.2014.
Клопочучи перед судом про поновлення строку звернення до суду позивач покликається до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013.
З приводу чого суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 постановлено за результатом розгляду справи за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України та статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-В.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України містяться висновки Конституційного Суду України про те, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Суд зазначає, що предмет спору у даній справі не стосується стягнення заробітної плати зокрема, та виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та не стосується трудових відносин позивача. Натомість позивачем заявлено вимоги щодо перерахунку пенсійних виплат починаючи з 06.05.2014.
Поряд з цим, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542).
У вказаному судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду визначено виняткові правові проблеми, головним чином, такі полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:
1. Чи можуть cудами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 прийнято до розгляду справу № 510/1286/16-а.
Дослідивши матеріали справи та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 510/1286/16-а, суд вважає, що правовідносини у цих адміністративних справах є подібними. Зокрема, у судів виникло питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та сплати соціальних виплат (пенсії).
Суд враховує, що станом на дату вирішення питання про зупинення провадження у справі, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо результатів розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 510/1286/16-а.
Пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Тому, з метою правильного застосування норм матеріального права та дотримання норми процесуального права, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
Керуючись статтями 236, 241, 256, 295 КАС України, суд
Провадження в адміністративній справі № 460/78/20 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу складено 10.03.2020
Суддя Нор У.М.