24 лютого 2020 року м. Рівне №460/2740/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001991305, №0002001305 від 18.07.2019.
Ухвалою суду від 01.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.11.2019.
Ухвалою суду від 28.11.2019 відкладено підготовче засідання до 17.12.2019.
Ухвалою суду від 17.12.2019 закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 23.01.2020.
Ухвалою суду від 23.01.2020 замінено відповідача по справі №460/2740/19 - Головне управління ДФС у Рівненській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Рівненській області та суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адмінітративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з позовною заявою та заявою про усунення недоліків позовної заяви, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що контролюючим органом неправомірно застосовано фінансові санкції та пеню по податку на доходи фізичних осіб. В акті перевірки відсутні послання на первинні документи, на підставі яких контролюючим органом встановлено порушення, що не дає змоги встановити, чи дійсно дохід виплачувався без сплати податків. Відповідачем не взято до уваги, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір є персоніфікованими. Тому для з'ясування, чи справді відбулося порушення, за яке передбачена штрафна санкція за статтею 127 Податкового кодексу України, податковому органу за кожним випадком нарахування та виплати доходу кожній окремій фізичній особі (у даній справі - за кожним випадком нарахування та виплати заробітної плати кожному працівнику позивача) слід перевірити суму утриманого та перерахованого податку, за кожною окремою виплатою та фізичною особою. Також зазначено про безпідставність застосування вищевказаної штрафної санкції, коли податковий агент фактично вчинив дію, яка передбачена законодавством, а перерозподіл податку в рахунок боргу минулих років виник без його вини. Позивач зазначив, що з системного аналізу статтей 50, 127 та пункту 169.4 статті169 Податкового кодексу України вбачається, що законодавство дозволяє податковому агенту в межах податкового року заплатити повністю своєчасно не сплачений (при виплаті доходу) податок на доходи фізичних осіб без застосування штрафу за статтею 127 Податкового кодексу України. Відтак, вважає, що накладення підвищеної штрафної санкції на податкового агента, який перерахував повністю суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, у тому самому розмірі, що й на особу, яка взагалі не перерахувала податки до бюджету, і в той же час дозволяти платникам інших податків (податку на прибуток, ПДВ) сплачувати податки із запізненням, лише зі сплатою штрафу на рівні 3%-5%, є прямими ознаками дискримінації. Також стороною позивача зазначено, що всупереч підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідач нарахував пеню починаючи з дня ніби-то порушення позивачем сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Згідно з відзивом на позовну заяву сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що перевіркою встановлено несплату (неперерахування) до бюджету, у періоді, що перевірявся, податковим агентом ДП "Рівненський облавтодор" сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору після настання граничних термінів сплати податку та збору до бюджету, передбачених пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору та у випадках, коли дохід виплачувався одночасно зі сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору, зокрема, податок на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2016 по 31.03.2019 та військовий збір за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Твердження позивача, що в розрахунку не було перевірено факт не сплати до бюджету ПДФО та військового збору за кожною конкретною (персоніфікованою) особою є помилковим, оскільки підсумкові суми утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору узагальнені платником самостійно у регістрах бухгалтерського обліку та під час перевірки звірені з первинними документами, зокрема з відомостями нарахування заробітної плати, головними книгами та банківськими виписками. Ревізором було опрацьовано та перевірено всі первинні документи, а саме: штатний розпис, табеля обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної плати за весь перевіряємий період з 01.07.2016 по 31.03.2019 із зазначенням утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розрізі працівників, банківські виписки, касові документи, платіжні документи, зведені дані головної книги по рахунках 301, 311, 641, 642, 661, 663 , та інтегровані картки платника по податку на доходи фізичних осіб за кодом платежу 11010100 “Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати” та 11011000 “Військовий збір” за 2016-2019 роки, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ). В акті перевірки з метою визначення сум несплати (неперерахування) до бюджету податковим агентом належного до сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору під час виплати доходу, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку і збору було детально проаналізовано факт виплати заробітної плати та сплату податків і зборів до або під час виплати доходу. У додатках до акту перевірки, а саме: розрахунку своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та розрахунку своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору зазначені як дати та суми виплати доходу так і строки фактичного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що дає можливість достеменно визначити міру відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства, оскільки виплата доходу передувала сплаті належного податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Платник податків, податковий агент та/або його посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством , контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий кодекс не робить будь-яких винятків щодо кола порушень податкового законодавства в порядку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (військового збору). Таким чином, дії платника податків мають ознаки податкового правопорушення і є підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої цим Кодексом. З наведених підстав сторона відповідача просила відмовити в позові повністю.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав попередньо наведені ним доводи та аргументи.
Розглянувши наявні матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
Судом встановлено, що в період з 13.05.2019 по 07.06.2019 на підставі направлень від 11.05.2019 №1104/17-00-14-01, №1105/17-00-14-01, №1106/17-00-14-01, №1103/17-00-14-01 та наказу, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2 квартал 2019 року, уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена планова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства “Рівненський облавтодор” відкритого акціонерного товариства ”Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” код за ЄДРПОУ 31994540 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.03.2019.
За результатами перевірки був складений акт №1256/17-00-14-01/31994540 від 21.06.2019, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:
пп. 14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4, 168.1.5, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та п. ”а” п.176.2 ст.176 Кодексу, за якими встановлено:
несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - ДП “Рівненський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1. ст. 168 Податкового кодексу України;
неподання податковим агентом ДП “Рівненський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу, а саме: 09.08.2016 в сумі 30788,33 грн., 07.04.2017 в сумі 24680,03 грн., 12.05.2017 в сумі 7949,93 грн, 20.07.2017 в сумі 60802,46 грн., 26.03.2018 в сумі 35868,78 грн., 28.03.2018 в сумі 111,02 грн., 30.08.2018 в сумі 6371,44 грн., 10.09.2018 в сумі 90156,14 грн., 11.09.2018 на суму 1341,61 грн., 12.09.2018 в сумі 1113,44 грн., 30.10.2018 в сумі 49237,38 грн., 30.11.2018 на суму 87715,65 грн., 20.02.2019 в сумі 84070,75 грн.;
несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом - ДП “Рівненський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” сум належного до сплати військового збору, утриманого із заробітної плати після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1. ст. 168 Податкового кодексу України;
неподання податковим агентом ДП “Рівненський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу, а саме: 05.07.2016 в сумі 10,36 грн., 09.08.2016 в сумі 2583,48 грн., 20.10.2016 на суму 773,63 грн., 28.12.2016 на суму 779,81 грн., 19.01.2017 на суму 548,00 грн., 17.02.2017 на суму 559,32 грн., 28.02.2017 на суму 465,41 грн., 13.03.2017 в сумі 649,00 грн., 28.03.2017 в сумі 535,47 грн., 06.04.2017 в сумі 22,45 грн., 07.04.2017 в сумі 3282,34 грн., 13.04.2017 в сумі 5612,00 грн., 19.04.2017 в сумі 535,28 грн., 27.04.2017 в сумі 25,51 грн., 12.05.2017 в сумі 513,14 грн., 23.05.2017 в сумі 100,13 грн., 02,06.2017 в сумі 51,71 грн., 08.06.2017 в сумі 421,91 грн., 09.06.2017 в сумі 15,87 грн., 30.06.2017 в сумі 125,79 грн., 19.07.2017 в сумі 10,64 грн., 20.07.2017 в сумі 5768,61 грн., 02.08.2017 в сумі 12,03 грн., 22.08.2017 в сумі 309,01 грн.,18.09.2017 в сумі 308,97 грн., 17.10.2017 в сумі 608,91 грн., 21.11.2017 в сумі 180,60 грн., 28.11.2017 в сумі 660,42 грн., 30.11.2018 в сумі 117,05 грн., 06.12.2017 в сумі 753,64 грн., 28.12.2017 в сумі 309,04 грн., 29.12.2017 в сумі 55,19 грн., 16.01.2018 в сумі 15,57 грн., 22.01.2018 в сумі 3493,22 грн., 30.01.2018 в сумі 121,18 грн., 16.02.2018 в сумі 307,27 грн., 26.03.2018 в сумі 3907,39 грн., 28.03.2018 в сумі 9,25 грн., 30.03.2018 в сумі 4252,42 грн., 02.05.2018 в сумі 9,19 грн., 05.05.2018 в сумі 447,31 грн., 14.05.2018 в сумі 9,17 грн., 31.05.2018 в сумі 184,16 грн., 04.06.2018 в сумі 301,14 грн., 22.06.2018 в сумі 205,68 грн., 06.07.2018 в сумі 305,10 грн., 26.07.2018 в сумі 179,99 грн., 31.06.2018 в сумі 38,96 грн., 01.08.2018 в сумі 206,69 грн., 07.08.2018 в сумі 116,12 грн., 09.08.2018 в сумі 204,16 грн., 30.08.2018 в сумі 1757,32 грн., 06.09.2018 в сумі 364,30 грн., 10.09.2018 в сумі 8282,07 грн., 11.09.2018 в сумі 111,80 грн., 12.09.2018 в сумі 8738,25 грн., 21.09.2018 в сумі 51,96 грн., 27.09.2018 в сумі 62,87 грн., 08.10.2018 в сумі 37,21 грн., 12.10.2018 в сумі 111,29 грн., 02.11.2018 в сумі 5306,38 грн., 15.11.2018 в сумі 111,02 грн., 27.11.2018 в сумі 41,11 грн., 30.11.2018 в сумі 8238,27 грн., 11.12.2018 в сумі 166,16 грн., 19.12.2018 в сумі 149,07 грн., 22.12.2018 в сумі 309,26 грн., 28.12.2018 в сумі 176,08 грн., 29.12.2018 в сумі 83,18 грн., 30.01.2019 в сумі 253,95 грн., 31.01.2019 в сумі 214,06 грн., 05.02.2019 в сумі 116,80 грн., 20.02.2019 в сумі 8244,25 грн., 25.02.2019 в сумі 5,91 грн., 26.02.2019 в сумі 160,88 грн., 28.02.2019 в сумі 16,81 грн., 27.03.2019 в сумі 374,15 грн.
На підставі складеного акту перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001991305 від 18.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 214157,74 грн., у т.ч.: застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 212853,82 грн. та нараховано пені у розмірі 130392 грн.;
- № 0002001305 від 18.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, пені в сумі 34276,48 грн., у т.ч.: застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 33953,99 грн. та нараховано пені у розмірі 322,49 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV вказаного Кодексу.
Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (підпункт “б” пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Таким чином, податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Таким чином, положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.
В свою чергу, положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015, та підтверджене постановою Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 806/2699/16.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Разом з тим, визначаючи предмет доказування у справі, суд повинен виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №817/481/17 (адміністративне провадження №К/9901/30636/18).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок № 727), визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з підпунктом 2) пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:
у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Згідно з підпунктом 3) пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 727 виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).
Отже, акт перевірки контролюючого органу, на підставі якого для платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в порядку, передбаченому статтями 126 та 127 ПК України, має містити встановлені документальною перевіркою факти щодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах, з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку.
Дослідженням акта документальної перевірки від 21.06.2019 встановлено, що контролюючий орган, перевіряючи повноту нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб (розділ 3.1.4.2.1) не дотримався встановленого порядку оформлення результатів документальних перевірок.
Так, контролюючий орган обмежився посиланням в акті перевірки на показники рахунку 642 за відповідні місяці перевіреного періоду, сформувавши в табличному вигляді реєстри утриманого та перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб за даними платника та за даними перевірки, за результатами чого викладено висновок про несплату (неперерахування) до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, у випадках коли виплата доходу на користь платників податків передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб, та у випадках, коли дохід виплачувався одночасно зі сплатою податку на доходи фізичних осіб, а також про неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати.
Отже, суд констатує, що окрім аналізу показників рахунку 642, означені порушення в акті перевірки не ґрунтуються на жодному первинному документі.
Акт перевірки не містить інформації про ненадання документів до перевірки.
Судом встановлено, що 30.11.2016 позивач виплатив дохід на рівні 211895,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №964 від 24.112016 в сумі 4104,14 грн.
28.02.2017 позивач виплатив дохід на рівні 24976,98 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №1255 від 10.02.2017 в сумі 2946,77 грн.
15.03.2017 позивач виплатив дохід на рівні 6092,57 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №8 від 15.03.2017 в сумі 113,53 грн.
28.03.2017 позивач виплатив дохід на рівні 614,33 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №11 від 28.03.2017 в сумі 11,45 грн.
27.04.2017 позивач виплатив дохід на рівні 184,42 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №16 від 27.04.2017 в сумі 3,44 грн.
12.05.2017 позивач виплатив дохід на рівні 150841,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. ПДФО сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №321 від 12.05.2017 17300,24грн. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №317 від 12.05.2017 в сумі 2816,68 грн.
08.06.2017 позивач виплатив дохід на рівні 193604,38 грн. та в сумі 10817,00 що підтверджується відомостями зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо т працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №9 від 08.06.2017 в сумі 3820,16 грн.
09.06.2017 позивач виплатив дохід на рівні 851,73 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №18 від 09.06.2017 в сумі 190,45 грн.
30.06.2017 позивач виплатив дохід на рівні 1281,60 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №20 від 30.06.2017 в сумі 23,88 грн.
21.11.2017 позивач виплатив дохід на рівні 9692,71 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №592 від 21.11.2017 в сумі 182,84 грн.
30.03.2018 позивач виплатив дохід на рівні 4342,97 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №74 від 30.03.2018 в сумі 80,93 грн.
14.05.2018 позивач виплатив дохід на рівні 4415,36 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням № 16 від 14.05.2018 в сумі 82,27 грн.
31.05.2018 позивач виплатив дохід на рівні 10743,52 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №324 від 31.05.2018 в сумі 186,46 грн.
04.06.2018 позивач виплатив дохід на рівні 230801,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №21 від 04.06.2018 сумі 4209,26 грн.
22.06.2018 позивач виплатив дохід на рівні 11038,41 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №20 від 22.06.2018 в сумі 205,68 грн.
26.07.2018 позивач виплатив дохід на рівні 9776,87 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №23 від 26.07.2018 в сумі 182,18 грн.
31.07.2018 позивач виплатив дохід на рівні 2116,27 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №26 від 31.07.2018 в сумі 39,43 грн.
01.08.2018 позивач виплатив дохід на рівні 65684,58 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №38 від 01.08.2018 в сумі 1193,18 грн.
07.08.2018 позивач виплатив дохід на рівні 6307,66 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №29 від 07.08.2018 в сумі 117,53 грн.
09.08.2018 позивач виплатив дохід на рівні 5000,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №43 від 09.08.2018 в сумі 93,17 грн.
11.09.2018 позивач виплатив дохід на рівні 6000,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. ПДФО сплачене згідно з відповідним платіжним дорученням №225 від 11.09.2018 в сумі 1341,62грн. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №226 від 11.09.2018, в сумі 111,80 грн.
12.09.2018 позивач виплатив дохід на рівні 5000,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. ПДФО сплачене згідно з відповідним платіжним дорученням №245 від 12.09.2018 в сумі 1118,01грн. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №244 від 12.09.2018, в сумі 93,17 грн.
08.10.2018 позивач виплатив дохід на рівні 2006,34 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №33 від 08.10.2018 в сумі 37,39 грн.
12.10.2018 позивач виплатив дохід на рівні 6000,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №212 від 12.10.2018 в сумі 111,80 грн.
15.11.2018 позивач виплатив дохід на рівні 6000,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №574 від 15.11.2018 в сумі 111,80 грн.
27.11.2018 позивач виплатив дохід на рівні 2221,67 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №35 від 27.11.2018 в сумі 41,39 грн.
19.12.2018 позивач виплатив дохід на рівні 8000,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №709 від 19.12.2018 в сумі 149,07 грн.
22.12.2018 позивач виплатив дохід на рівні 35476,54 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №725 від 22.12.2018 в сумі 650,60 грн.
28.12.2018 позивач виплатив дохід на рівні 4078,35 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №233 від 28.12.2018 в сумі 76,95 грн.
26.02.2019 позивач виплатив дохід на рівні 8634,00 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №1198 від 26.02.2019 в сумі 164,81 грн.
28.02.2018 позивач виплатив дохід на рівні 907,43 грн., що підтверджується відомістю зарахування коштів на розрахункові рахунки, щодо виплат працівникам. Військовий збір сплачений згідно з відповідним платіжним дорученням №1 від 28.02.2019 в сумі 16,91 грн.
Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що контролюючим органом під час документальної перевірки не було встановлено об'єктивних даних щодо суми заробітної плати, періоду її нарахування та дати фактичної виплати працівникам позивача, а також і суми та дати фактичного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб впродовж періоду, охопленого документальною перевіркою. Як зазначено вище по тексту судового рішення, акт перевірки та додаток до нього містять покликання виключно на рахунок бухгалтерського обліку 642, без дослідження жодного платіжного документа платника податків. Застережень про непідтвердження даних бухгалтерського обліку первинними документами акт перевірки також не містить. При цьому, судом достеменно встановлено невідповідність фактичних обставин, відображених в матеріалах документальної перевірки, відомостям, підтвердженим платіжними документами, проведеними банком, про виплату заробітної плати та перерахування податку до бюджету.
В ході судового розгляду документально підтверджено порушення позивачем строків виплати заробітної плати, однак судом не встановлено жодного випадку виплати доходу найманим працівникам філії без одночасного перерахування до бюджету ПДФО. Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що за наявності у позивача податкового боргу, сплата податку до або під час виплати доходу була відсутньою.
Означені доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.10.2019 у справі №820/5099/18 (адміністративне провадження №К/9901/19972/19), про те, що вирішуючи питання щодо правомірності застосування до платника податків штрафів, визначених статтею 127 ПК України, слід з'ясовувати, чи була проявлена з боку такого платника протиправна бездіяльність у вигляді не нарахування, неутримання та/або несплати податкового зобов'язання. На переконання колегії суддів, якщо на момент виявлення порушення контролюючим органом, незалежно від періоду, який охоплено перевіркою, самостійно визначена сума податку за вказаний період сплачена в повному обсязі, то такі обставини фактично свідчать не про несплату податку, а про його несвоєчасну сплату, відповідальність за що передбачена положеннями статті 126 ПК України.
Верховний Суд зазначає, що у випадках, коли ПДФО був сплачений до бюджету, хоча і з запізненням, то до податкового агента потрібно застосовувати штрафну санкцію за ст.126 ПК України, а не за ст.127 ПК України.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.05.2019 у справі №806/2699/16 (№К/9901/39731/18), згідно з якою у випадку, коли податок було перераховано до бюджету із одночасною виплатою доходу, а податковий орган, в силу приписів п.87.9 ПК України розподілив такий податок у борг минулих періодів, то штрафна санкція за ст.127 ПК України не застосовується, оскільки податковий агент фактично вчинив дію, що передбачена законодавством, а перерозподіл податку в рахунок боргу минулих періодів виник без його вини.
Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає відсутніми підстави для притягнення платника податків до відповідальності за ст.127 ПК України.
Разом з тим, встановлена судом невідповідність акта перевірки первинним документам платника щодо суми, періоду нарахування, дати виплати заробітної плати та дати й суми перерахування до бюджету податку, свідчить на користь висновку, що в розрахунку штрафної санкції на підставі статті 126 ПК України контролюючий орган також припустився як методологічних, так і арифметичних помилок.
Таким чином, розрахунок штрафних санкцій в цілому суд вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що ревізорам потрібно було за кожним випадком нарахування та виплати доходу кожній окремій фізичній особі (у даній справі - за кожним випадком нарахування та виплати заробітної плати кожному працівнику позивача) перевірити суму утриманого та перерахованого відповідного податку, за кожною окремою виплатою та за кожною окремою фізичною особою. Суд враховує, що контролюючим органом не було встановлено фактів заниження податкового зобов'язання по конкретних працівниках. Матеріалами справи стверджено фактичну виплату заробітної плати позивачем працівникам одним платіжним документом за відповідний період та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб також одним платіжним документом. Отже, контролюючий орган повинен був перевірити відповідність даних бухгалтерського обліку даним платіжних документів, однак цього не зробив. Відтак, зазначені вище доводи позивача щодо персоніфікації податку не мають значення для правильної оцінки спірних правовідносин сторін.
Також суд не бере до уваги покликання позивача на пп.169.4.3 п.169.4 ст.169 ПК України про те, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги. Позивач вважає, що у випадках, коли податковий агент виявив, що не сплатив податок на доходи фізичних осіб повністю, він має право виправити таку помилку, і перерахувати весь податок без штрафу, за ст.127 ПК України. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази будь-якого коригування позивачем даних податкового та бухгалтерського обліку, здійснення ним перерахунку сум нарахованих доходів чи утриманого податку, а відтак застосування вищевказаної норми податкового закону не впливає на оцінку фактичних обставин та спірних взаємовідносин.
Щодо нарахування позивачеві пені суд зазначає таке.
Як встановлено судом, контролюючим органом була нарахована пеня на підставі пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, про що зазначено безпосередньо в оскарженому податковому повідомленні-рішенні.
Слід зазначити, що в періоді нарахування позивачу пені (з 28.10.2016 по 01.02.2019) зазнавали зміни норми податкового закону щодо початку нарахування пені.
Так, станом на 28.10.2016 згідно з пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;
(Підпункт "а" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 в редакції Закону № 655-VIII від 17.07.2015)
б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно з пунктом 129.1 статті 129 ПК України в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016, нарахування пені розпочинається:
при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1);
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2);
при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (підпункт 129.1.3).
Згідно з пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Отже, в періоді, охопленому перевіркою, положеннями статті 129 ПК України (безвідносно до зміни редакції відповідних підпунктів) було встановлено, що при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Як стверджено матеріалами справи, в перевіреному період позивач самостійно визначив суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, в податкових розрахунках Форми 1ДФ. Фактів заниження податкового зобов'язання з ПДФО відповідачем під час документальної перевірки встановлено не було та не донараховано оскарженим рішенням, що відповідач не заперечує.
Таким чином, у контролюючого органу були наявними підстави для нарахування позивачу пені починаючи після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податку.
Позиція відповідача ґрунтується на тому, що фактично пеня була нарахована контролюючим органом на підставі пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Суд зазначає, що з розрахунку пені до податкового повідомлення-рішення не встановленого жодного випадку сплати податковим агентом податку після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податку, отже підстави для нарахування пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України об'єктивно були відсутніми.
Більш того, суд встановив невідповідність розрахунку пені також і приписам пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України щодо нарахування пені починаючи з першого робочого дня наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Отже, суд вважає, що контролюючий орган невірно встановив дати та суми сплати податковим агентом податку до бюджету, невірно визначив періоди порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання та застосував методологію нарахування пені, яка не відповідає приписам підпунктів 129.1.1, 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України.
За встановлених обставин, суд встановив, що відповідач невірно нарахував податковому агенту пеню, припустившись методологічних та арифметичних помилок.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, встановлена судом невідповідність оскаржених податкових повідомлень-рішень вимогам чинного податкового законодавства дає підстави для висновку про їх протиправність.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними та допустимими доказами вчинення позивачем податкового правопорушення, отже суд вважає відсутніми підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та пені в розмірах, визначених оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями. При прийнятті спірних рішень суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушив права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2019 №0001991305 та №0002001305.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі 3726,52 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 2731 від 16.10.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (33028 м. Рівне, вул. Пластова,7, ЄДРПОУ 31994540) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023 м. Рівне, вул. Відінська,12, ЄДРПОУ 43142449) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2019 №0001991305 та №0002001305.
Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3726,52 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 24 лютого 2020 року.
Суддя Друзенко Н.В.