02 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3838/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
представника відповідача - Чайки М.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.08.2019 № Ф-150598-56.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вимога про сплату боргу є протиправною, оскільки він не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так як не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходу як суб'єкт підприємницької діяльності.
26.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та наполягає на тому, що позивач до 12.03.2019 не припинив свою підприємницьку діяльність, тому нараховано єдиний соціальний внесок за 2017 - 2018 роки, який залишається не сплаченим /а.с. 33-34/.
14.01.2020 протокольною ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління ДПС у Полтавській області.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать інформаційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 03.06.2002, у період із 03.06.2002 по 12.03.2019 перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Полтавській області (Полтавське управління, Новосанжарська ДПІ (Новосанжарський район), підприємницьку діяльність припинено за власним рішенням підприємця 12.03.2019 /а.с. 62/.
Таким чином, в період з 03.06.2002 по 12.03.2019 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-35557-17 від 12.12.2019 на суму 15819,54 грн. /а.с. 10/.
Рішенням ДФС України від 17.04.2019 № 18116/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-35557-17 від 12.12.2019 на суму 15819,54 грн. скасовано та визнано відкликаною з дня прийняття рішення /а.с. 13/
Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-150598-56 від 01.08.2019 на суму 18276,72 грн.
Рішенням ДФС України від 16.09.2019 № 1925/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-150598-56 від 01.08.2019 на суму 18276,72 грн. залишено без змін /а.с. 15-17/.
Позивач не погодився із вказаною вимогою та оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон).
Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).
Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 цього Закону).
Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов'язкової звітності за себе як фізичні особи - підприємці. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).
У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 12.03.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а відтак зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В зв'язку з наведеним за інформацією ІКП ITC «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) відповідачем було нараховано суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 х 12 міс. = 8448 грн) та за 2018 рік - 9828,73 грн. (819,06 х 3 міс = 2457,18 грн х 4 ), всього в сумі 18276,72 грн.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога сформована на підставі та в межах наданих ГУ ДФС в Полтавській області повноважень, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими.
Аналіз порядку виставлення вимоги про сплату боргу говорить про те, що акт перевірки не є єдиним джерелом щодо інформації про наявність недоїмки у суб'єкта господарювання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За обліковими даними інформаційної системи органу доходів та зборів виявлено, що відповідач знятий з податкового обліку, однак залишився в статусі суб'єкта підприємницької діяльності, доходів як суб'єкт не отримував, звітів щодо сплати ЄСВ не подавав, однак в силу ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. При цьому сума єдиного внеску для позивача обраховується в межах мінімального страхового внеску.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про правомірність вимоги про сплату боргу від 01.08.2019 № Ф-150598-56.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАСУ, суд враховує, що при відмові позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 березня 2020 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко