ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 березня 2020 року м. Київ № 826/14329/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою від 04.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем невчасно здійснено остаточний розрахунок при звільненні, у зв'язку з чим підлягає стягнення середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що затримка у розрахунку при звільненні виникла не з вини відповідача, а через особливості проходження документів в установі та бухгалтерського обліку. Крім того, відповідач зазначає, що правові норми, що регулюють порядок проходження служби в Національній поліції є спеціальними по відношенню до норм Кодексу законів про працю, а отже у спірних правовідносинах підлягають застосуванню спеціальні норми, якими не передбачено виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.
Наказом Національної поліції України від 10.04.2018 № 306 о/с припинено державну службу за ініціативою державного службовця і звільнено з посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 та статті 86 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , державного службовця 9 рангу, головного спеціаліста сектору державного нагляду за охороною праці Департаменту правління майном, з 10 квітня 2018 року.
Відповідно до розрахункового листа за квітень 2018 року, ОСОБА_1 здійснено виплати заробітної плати 12.04.2018 у розмірі 1171,92 гривні та 26.04.2018 у розмірі 2402,41 гривні. Також, випискою з банківського рахунку позивача вбачається, що 27.04.2018 на рахунок позивача від Національної поліції України надійшли кошти у розмірі 1488,93 гривні з призначенням «зарахування заробітної плати».
Позивач, вважаючи, що розрахунок при звільненні було здійснено з затримкою, а отже підлягаю стягненню сума середнього заробітку за весь час затримки, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Норми Кодексу законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що передбачений обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у визначені строки.
При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності вини у затримці розрахунку, оскільки особливості документообігу в тій чи іншій установі, а також особливості здійснення нарахування та виплати, бухгалтерського обліку жодним чином не можуть бути підставою для порушення прав працівника.
Суд також критично ставиться до аргументів відповідача щодо нерозповсюдження норм трудового законодавства на порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, оскільки ОСОБА_1 не є особою рядового чи начальницького складу органів поліції, а є державним службовцем. Крім того, нерозповсюдження норм Кодексу законів про працю України може мати місце лише у тих правовідносинах, які врегульовані спеціальним законодавством. У даному випадку, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні державного службовця положеннями Закону України «Про державну службу» не врегульовано, а отже підлягає застосування загальна норма, встановлена Кодексом законів про працю України.
Відтак, враховуючи, що відповідачем не заперечується факт остаточного розрахунку з позивачем при звільненні лише 26.04.2018 (дані обставини також підтверджуються наявними доказами у матеріалах справи), Національна поліція України зобов'язана сплатити працівнику середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що компенсаційні виплати на відрядження, що надійшли на рахунок позивача 27.04.2018 не можуть вважатися такими, що виплачені з порушенням строків, з огляду на наступне.
У структуру зарплати, визначену статтею 2 Закону України «Про оплату праці», входять: основна та додаткова зарплата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До останніх відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами діючого законодавства або здійснювані понад установлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно з пунктом 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, не відносяться до фонду оплати праці: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.
Таким чином, кошти, які надійшли на рахунок позивача 27.04.2018 не є заробітною платою, а отже остаточний розрахунок з позивачем відбувся 26.04.2018. Також, суд звертає увагу, що кошти, які пов'язані з відрядженням не включаються до розрахунку середньої заробітної плати, з огляду на що позовні вимоги суд задовольняє частково.
Відповідно до довідки від 01.11.2018 № 475 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 670 гривень 86 копійок.
Кількість днів за період з дати звільнення 10.04.2018 по дату остаточного розрахунку 26.04.2018 складає 16 календарних днів.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
2. Стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 10733 (десять тисяч сімсот тридцять три) гривні 76 копійок.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.П. Огурцов