про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
12 березня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/136/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності,-
31.01.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
10.02.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
25.02.2020 року на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Одночасно із поданням відзиву на позовну заяву, представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що даний спір є похідним від проходження публічної служби, а тому строк оскарження грошової компенсації місяць. Як вбачається з матеріалів справи, позивача 31 травня 2018 року було знято із всіх видів грошового забезпечення, однак звернувся до суду лише 31.01.2020 року, тобто з пропущення строку звернення. Окрім того, позивачем не наведено жодних обставин щодо причин поважності пропущеного строку звернення.
За таких обставин відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду.
Розглянувши дане клопотання, суд доходить наступних висновків.
Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга та третя статті 122 КАС України).
Так, суд враховує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).
Разом із тим відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата це винагорода, за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством та премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій.
Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, то відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 за №5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток, у розмірах, передбачених законодавством, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.
Згідно з приписами ст. 83 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про відпустки", якими визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, законодавство не містить будь-яких обмежень в частині строку звернення за такою компенсацією.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звернення до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо непроведення обов'язкового нарахування та сплати належної при звільненні суми компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, не обмежене будь-яким строком.
Питання щодо строків звернення до суду у спорі пов'язаному із нарахуванням та виплатою військовослужбовцю грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). У своїй постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі (пункти 41, 42) Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, вказавши, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. Крім того Великою Палатою зроблено загальний висновок про те, що на час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки, право на отримання яких не обмежується жодним строком.
За таких обставин суд доходить висновку, що строки звернення до суду з вказаною позовною заявою не пропущено. У зв'язку з цим клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Маренич