12 березня 2020 року справа № 580/235/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, про визнання протиправним і скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0166765033.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримав одночасно з актом перевірки, за наслідками якого складене таке рішення, при цьому і податкове повідомлення-рішення, і акт перевірки, і сама перевірка датується 05.11.2019, що, у свою чергу, є прямим порушенням норм Податкового кодексу України. Позивач вказує, що був позбавлений можливості надати заперечення на акт перевірки. Щодо строку сплати єдиного податку з фізичних осіб, позивач, наводячи норми Податкового кодексу України, зазначає, що якщо останній день строку сплати податку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський день), що настає за вихідним або святковим днем.
Ухвалою суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 12.03.2020 здійснено заміну відповідача у вказаній справі - Головне управління ДФС у Черкаській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Черкаській області.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, відповідач вказує про безпідставність позову, оскільки у Податковому кодексі України відсутні будь-які положення щодо перенесення строку сплати податкового зобов'язання на іншу дату, у зв'язку з вихідним або святковим днем.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4, 20.1.19 п. 20.1, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст.75, ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI проведено камеральну перевірку платника податків - ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб.
За наслідками перевірки складено акт від 05.11.2019 № 1171/23-00-50-3323/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету (далі - акт перевірки).
Відповідно до акта перевірки, позивачем у порушення п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ, п. 295.1 ст. 295, пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Подакового кодексу України, несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання по єдиному податку.
На підставі зазначеного акта перевірки Головним управління ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0166765033, яким позивача за затримку сплати єдиного податку з фізичних осіб, зобов'язано сплатити штраф у сумі 2 365 грн 73 коп.
З матеріалів справи судом встановлено, що датою складання акта перевірки є 05.11.2019, датою складення податкового повідомлення-рішення є 05.11.2019. Відповідачем одним конвертом було направлено 07.11.2019 на адресу позивача і акт перевірки, і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0166765033 є протиправним, у зв'язку з тим, що позивач був позбавлений можливості надати заперечення на акт перевірки, а висновки акта перевірки є помилковими та не відповідають фактичним обставинам, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з п. 75.1 ст 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Стаття 76 Податкового кодексу України передбачає порядок проведення камеральної перевірки, зокрема, у п. 76.1 ст. 76 зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно з п.76.2 ст. 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
У п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України зазначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З матеріалів справи судом встановлено, що датою складання акта перевірки є 05.11.2019, датою складення податкового повідомлення-рішення є 05.11.2019. Відповідачем одним конвертом було направлено 07.11.2019 на адресу позивача і акт перевірки, і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений права своєчасного ознайомлення з результатами перевірки, викладеними в акті перевірки та надання заперечень щодо встановлених порушень.
Отже, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача без дотримання вимог податкового законодавства, дотримання яких є обов'язковою передумовою реалізації права на проведення перевірки за результатами якої можна прийняти відповідні рішення.
У даному випадку допущені контролюючим органом процесуальні порушення, які не заперечуються відповідачем, при притягненні до фінансової відповідальності позивача вплинули на права та обов'язки останнього.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховані штрафні санкції слід вважати передчасним.
У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачають критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням зазначеного вище, суд висновує, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факт порушення права позивача надати заперечення на акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства.
Щодо висновків, зазначених в акті перевірки про наявність порушень позивачем податкового законодавства, суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно з п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Однак, Податковим кодексом України не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день.
Суд вважає за необхідне застосування до спірних правовідносин Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року.
За положеннями статті 1 Конвенції, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.
Дана норма, на думку суду, перш за все визначає обчислення строків, зокрема, у адміністративних справах, що стосується спірних правовідносин, які розглядаються судом, та крім цього розповсюджується і на процедуру стосовно таких справ, тобто, на адміністративне судочинство, обчислення процесуальних строків.
Відтак, у даному випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання у разі, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.
Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
За змістом пункту 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому, пунктом 56.21 статті 56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 820/3917/17, від 14.03.2018 у справі № 820/1867/17.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.
Враховуючи, що позов підлягає до повного задоволення, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору на вказану суму.
Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 2 500 грн 00 коп, заявлених у клопотанні від 04.03.2020, суд зазначає про таке.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.
Згідно із ч. 1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того суд зазначає, що положеннями ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував відсутність від відповідача клопотань у порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.
Квитанцією від 03.03.2020 № 0.0.1637687537.1 підтверджується сплата позивачем адвокату, що підписав позовну заяву, подав її в суд, гонорару в сумі 2 500 грн 00 коп.
Договір про надання правової допомоги від 28.12.2019 № 139-12, укладений позивачем з адвокатом Драченко В.В., стосується здійснень представницьких повноважень, окрім суду, у будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах тощо. Отже, повноваження адвоката є значно ширшими, аніж виключно представництво інтересів позивача в суді.
З наданого суду акта виконаних робіт № 1 від 21.12.2019, складеного на підставі вказаного договору, суд встановив, що адвокатом надано такі послуги:
- 14.01.2020 консультація правового характеру - 40 хв;
- 15.01.2020 підготовча робота для складення позовної заяви, збір документів, копіювання документів, аналіз законодавства та судової практики - 70 хв;
- 17.01.2020 написання та подача позовної заяви щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0166765033 - 100 хв;
- 03.03.2020 написання клопотання про розподіл судових витрат - 40 хв.
Суд дійшов висновку про доведеність понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 2 500 грн 00 коп.
Відтак суд висновує, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати послуг професійної правничої допомоги на вказану суму.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправними і скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0166765033.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький