12 березня 2020 року справа № 580/7/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , далі - позивач) з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії) (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 157, далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на службі з 07.11.2015 по 26.12.2019 з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі №823/5472/15 визнано протиправним та скасовано наказ в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та поновлено його з 06.11.2015 на посаді слідчого слідчого відділення Смілянського міського відділу (з обслуговування м. Сміла і Смілянського району) управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Однак, на даний час постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2016 в частині поновлення позивача на посаді не виконана, тому на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення. Враховуючи вищевикладене, позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених вище.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що на спірні правовідносини не розповсюджується положення Кодексу законів про працю України, тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на службі осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 21.03.2003 у відповідності до наказу Одеського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Одеській області від 21.03.2003.
Наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 №312 о/с по Жашківському РВ УМВС України в Черкаській області слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 звільнено з ОВС в запас ЗС України за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі №823/5472/15: визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 6 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, майора міліції ОСОБА_1 (М-081285) - слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області; поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області з 06.11.2015.
У зв'язку з тим, що вказане рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі №823/5472/15 в частині поновлення позивача на посаді не виконане, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Вирішуючи спір по суті з оглядну на аргументацію сторін, суд зазначає, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Ця норма передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Згідно ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Разом з тим, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді негайно не виконано.
Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2 ст. 65 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження»).
З огляду на те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 у справі №823/5472/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконана, суд вважає, що згідно ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, тому суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.
Щодо посилання відповідача на те, що на спірні правовідносини не розповсюджується положення Кодексу законів про працю України, тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на службі осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, то суд зазначає наступне.
Під час прийняття вказаного рішення судом враховано, що норми Кодексу законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (чинного на момент винесення рішення суду про поновлення позивача на службі) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наведені норми законодавства дають підставу для висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Однак, питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
За правилами ч. 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права)..
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому суд дійшов висновку про застосування до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримці виконання рішення суду про поновлення на службі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про його поновлення на службі.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на службі з 07.11.2015 по 26.12.2019 з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (в особі ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш