11 березня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/305/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
06 лютого 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо зменшення основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у розмірі 80% сум грошового забезпечення пенсії за вислугу років.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є пенсіонером, якому з 30.09.2002 р. була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80 % суми грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ. З 01.01.2018 року відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103, проте обчисленої з розрахунку 70 % від суми грошового забезпечення. На думку позивача, ГУ ПФУ в Херсонській області в порушення норм чинного законодавства та положень Конституції України протиправно звузило його права щодо отримання пенсії в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, здійснивши перерахунок та виплату пенсії у розмірі 70 % нового грошового забезпечення. При цьому, позивач зазначає, що внесені до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміни щодо максимального розміру пенсії 70 % від суми грошового забезпечення, застосовуються при призначені пенсій, а не при її перерахунку на підставі рішення суду.
28.02.2020 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, оскільки статтею 13 Закону України № 2262-ХІІ в редакції, яка діяла на момент здійснення перерахунку, передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. На підставі викладеного відповідач вважає, що ГУ ПФУ в Херсонській області діяло у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо проведення компенсації втрати частини доходів, оскільки відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Оскільки позивачу пенсія була перерахована та виплачена в строки, встановлені законодавством, порушення строків виплати пенсії не було, тому, за позицією відповідача, відсутня недоотримана пенсія, а тому і відсутні підстави для розрахунку компенсації згідно чинного законодавства.
28.02.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи, викладені у позовній заяві.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 263 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером, якому з 30.09.2002 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб" у розмірі 80 % відповідного грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами пенсійної справи № ТХ25289.
Згідно довідки Херсонського обласного військового комісаріату № ТХ25289 від 14.03.2018 р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, виданої ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018 р. за посадою Начальник служби радіаційної хімічної та біологічної безпеки в/ч становить 14 265,00 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 04.04.2018 р. за пенсійною справою № ТХ25289 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% від відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № ТХ25289 від 14.03.2018 р. про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України.
08.07.2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про перерахунок пенсії, якою просив провести йому перерахунок та виплату пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 р., наданої Херсонським обласним військовим комісаріатом згідно Додатку №2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р.№ 103 та направленої до ГУ ПФУ в Херсонській області для перерахунку його пенсії, починаючи з 01.01.2018 року.
Листом від 20.07.2018 р. № 149/г-ВППФУ відповідач на звернення позивача повідомив, що розмір пенсії визначається відповідно до норм Закону, що діють на дату, на яку переглядається її розмір. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії, обчисленої з розрахунку 70 % відповідних сум грошового забезпечення протиправними, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 статті 7 цього Кодексу передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції із змінами, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1 , загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому, редакція частини другої зазначеної статті Закону № 2262-ХІІ змінювалась, зокрема, розмір процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни та цифра "90" замінено цифрою " 80 ".
Згідно пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, внесено зміни та цифра "80" замінено цифрою "70".
Таким чином, з 1 травня 2014 року положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII.
Відповідно до ст. 55 Закону 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 1,2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація)провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, пенсії.
VI. Оцінка суду
Як встановлено судом, спір у даній справі виник з приводу правомірності перерахунку розміру пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених частиною другою статті 13 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При цьому, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. по зразковій справі № 240/5401/18.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, суд вважає, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2018 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачу з 30.09.2002 року призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення згідно Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ.
Відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018, проте, обчисленої з розрахунку 70 % від розміру відповідного грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказаний перерахунок пенсійних виплат здійснено відповідачем всупереч вищевказаним нормам діючого законодавства.
Щодо доводу відповідача про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом та клопотання про залишення позову без розгляду, то суд зазначає наступне.
Згідно частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду, а спеціальним законом, яким врегульовані дані спірні правовідносини є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016 р.), перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Судом встановлено, що протиправне зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% при її перерахунку з 01.01.2018 р. було допущено саме з вини ГУ ПФУ в Херсонській області, на який покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням 80% сум грошового забезпечення є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України № 2262-ХІІ.
З огляду на викладене, доводи відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду є безпідставними, а клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
VII. Висновок суду
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Повноваження суду при вирішенні справи врегульовано статтею 245 КАС України, якою передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. ( частина 1 цієї статі).
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ( пункти 3, 4 частини 2 цієї статі).
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року - підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у розмірі 80% сум грошового забезпечення пенсії за вислугу років є похідними від задоволених, а тому також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії з проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до приписів ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
При вирішенні спору суд зважає на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", викладений Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 р. по справі № 646/6250/17, де вказано "З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.".
Оскільки факт отримання позивачем пенсійних виплат (як регулярного щомісячного платежу) у зменшеному розмірі (70% від сум грошового забезпечення замість 80%) було допущено внаслідок протиправних дій відповідача, що було встановлено судовим рішення, тому суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення ГУ ПФУ в Херсонській області від виконання обов'язку за ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на викладене суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та зобов'язати Головне управління ПФУ в Херсонській області подати звіт про виконання рішення по даній справі протягом двох місяців з дати його прийняття.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо зменшення основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 70% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у розмірі 80% сум грошового забезпечення пенсії за вислугу років.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.)
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати протягом двох місяців з дати прийняття цього рішення звіт про його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 112010200