11 березня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2618/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 р. №№ 0024181305, № 0024191305, 0024201305, № Ф 0024211305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 р. № 000264130, рішення від 16.08.2019 р. № 0006081305,
встановив:
Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 р. №№ 0024181305, № 0024191305, 0024201305, № Ф 0024211305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 р. № 000264130, рішення від 16.08.2019 р. № 0006081305.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі акта перевірки №360/21-22-13-05/ НОМЕР_1 від 19.06.2019 року податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2019 № 0024181305 йому визначено (збільшено) суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 82398,34 грн., що складається з основного платежу в сумі 65918,67 грн. та штрафних санкцій в сумі 16479,67 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2019 року № 0024191305 платнику податку визначено (збільшено) суму грошового зобов'язання з військового збору у загальному розмірі 6866,54 грн., що складається з основного платежу в сумі 5493,23 грн. та штрафних санкцій в сумі 1373,31 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2019 року №0024201305 збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 13146,70 грн., з них 10517,36 грн. за основним платежем та 2629,34 грн. за штрафними санкціями; вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 року № Ф 0002641305 заявлено вимогу про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску в розмірі 80567,28 грн.; рішенням від 16.08.2019 р. № 0006081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску застосовано штрафні санкції в розмірі 16513,35 грн. Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями, оскільки вони прийняті без врахування первинних документів та всупереч вимог законодавства. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 р. №№ 0024181305, № 0024191305, 0024201305, № Ф 0024211305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 р. № 000264130, рішення від 16.08.2019 р. № 0006081305.
Ухвалою від 09.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
20.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригінал квитанції.
Ухвалою від 24.12.2019 року провадження по справі відкрито за правилами загального провадження та призначено підготовче провадження 23.01.2020 року.
23.01.2020 року підготовче засідання відкладено до 13.02.2020 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача.
13.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами письмового провадження.
30.01.2020 року відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав: на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 17.04.2019 № 531 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного га іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 19.06.2019 №360/21-22-13-05/ НОМЕР_1 . Перевіркою правильності віднесення витрат щодо вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної дебіторської та кредиторської заборгованості пов'язаної з їх придбанням та реалізацією, за 2016 рік на загальну суму 112473,75 грн.; за 2017 рік на загальну суму 159444,38 грн. та за 201 8 рік на загальну суму 94296,74 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2016 по З 1.12.20IX встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті ю бюджету, на загальну суму 10517,36 грн. в т.ч.: за грудень 2016 року на суму ПДВ 6036,36 грн.; за січень 2017 року на суму Г1ДВ 3320,00 гри.; за березень 2017 року на суму ПДВ 341,00 грн.; за травень 2017 року на суму ПДВ 441,00 грн.; за липень 2017 року на суму ПДВ 224,00 грн.; за жовтень 2017 року на суму ПДВ 155,00 грн. Викладені порушення стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату недоїмки. На думку відповідача позивач не довів відсутність виявлених порушень, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В судове засідання сторони з'явились, надали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 17.04.2019 № 531 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування , обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 19.06.2019 р. № 360/21-22-13-05/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з висновками перевірки, відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового ПК України позивачем подано заперечення на акт перевірки.
За наслідками розгляду яких, висновки акту документальної планової перевірки викладено у новій редакції, а саме: п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI зі змінами та доповненнями, а саме не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 65918,67 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 20245,28 грн., за 2017 рік на суму 28699,99 грн. та за 2018 рік на суму 16973,40 грн.;
п.2 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 80567,28 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 24744,24 грн., за 2017 рік на суму 35077,80 грн. та за 2018 рік на суму 20745,24 грн.;
пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VIіз змінами і доповненнями занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 5493,23 грн.. в тому числі за 2016 рік на суму 1687,11 грн., за 2017 рік на суму 2391,67 грн. та за 2018 рік на суму 1414,45 грн.;
п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 10517,36 грн. а т.ч.: за грудень 2016 року на суму ПДВ 6036,36 грн.; за січень 2017 року на суму ПДВ 3320,00 грн.; за березень 2017 року на суму ПДВ 341,00 грн.; за травень 2017 року на суму ПДВ 441,00 грн.; за липень 2017 року на суму ПДВ 224,00 грн.; за жовтень 2017 року на суму ПДВ 155,00 грн.;
п.63.3 , ст. 63, п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями - платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20 - ОПП за 2016-2018 роки.
В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки (із змінами) ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2019 р. № 0024181305, № 0024191305, 0024201305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 р. № Ф 000264130, рішення від 16.08.2019 р. № 0006081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Вважаючи дані рішення від 16.08.2019 року необґрунтованими позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні справи по суті суд враховує наступне: відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п.77.4 ст.77 ПК України).
Сторонами не оскаржується порядок проведення документальної планової виїзної перевірки.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1. п.177.4 ст.177 ПК України);
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2. п.177.4 ст.177 ПК України);
суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3. п.177.4 ст.177 ПК України);
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4. п.177.4 ст.177 ПК України).
Не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати послуг (пп. 177.4.5. п.177.4 ст.177 ПК України).
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (п.177.5 ст.177 ПК України).
Перевіркою правильності віднесення витрат щодо вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок неврахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної дебіторської та кредиторської заборгованості пов'язаної з їх придбанням та реалізацією, за 2016 рік на загальну суму 112473,75 грн.
Згідно наданої платником податків інформації залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2016 року складали 84250,00 грн. та станом на 31.12.2016 року - 215234,00 грн., кредиторська заборгованість станом на 01.01.2016 року відсутня, станом на 31.12.2016 року становила 1000,05 грн.(в тому числі ПДВ - 166,68 грн.), дебіторська заборгованість станом на 01.01.2016 року складала 5858,20 грн. (в тому числі ПДВ 976,37 грн.) та станом на 31.12.2016 року склала 82,47 грн. (в тому числі ПДВ - 13,75 грн.).
Згідно податкової інформації, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів (Єдиний реєстр податкових накладних) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) отриманих від платників ПДВ з урахуванням коригування складає 3896516,92 грн.
З урахуванням наявних залишків товарно-матеріальних цінностей, дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.01.2016 року та на 31.12.2016 року фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що утворюють основу витрат при реалізації товарів (робіт, послуг) за 2016 рік складає 3771179,40 грн., а за даними платника податків, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи від №9268248669) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 3883653,15 грн., розбіжність за 2016 рік - 112473,75 грн.
Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (26.01.2017 №9268248669) встановлено їх завищення на суму 112473,75 грн.
Перевіркою правильності віднесення витрат щодо вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної кредиторської заборгованості пов'язаної з їх придбання, за 2017 рік на загальну суму 159444,38 грн.
Згідно наданої платником податків інформації залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 року складали 215234,00 грн. та станом на 31.12.2017 року складали 406251,00 грн., кредиторська заборгованість станом на 01.01.2017 року складала 5858,20 грн. (в тому числі ПДВ 976,37 грн.) та станом на 31.12.2017 року 6293,10 грн.(в тому числі ПДВ 1048,85 грн.), дебіторська заборгованість станом на 01.01.2017 року складала 82,47 грн. (в тому числі ПДВ - 13,75 грн.) та станом на 31.12.2017 року складала 2062,00 грн.(в тому числі ПДВ - 343,67 грн.).
Згідно податкової інформації, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів (Єдиний реєстр податкових накладних) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної кредиторської заборгованості пов'язаної з їх придбання, за 2017 рік на загальну суму 159444,38 грн.
Згідно наданої платником податків інформації залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 року складали 215234,00 грн. та станом на 31.12.2017 року складали 406251,00 грн., кредиторська заборгованість станом на 01.01.2017 року складала 5858,20 гри. (в тому числі ПДВ 976,37 грн.) та станом на 31.12.2017 року 6293,10 грн.(в тому числі ПДВ 1048,85 грн.), дебіторська заборгованість станом на 01.01.2017 року складала 82,47 грн. (в тому числі ПДВ - 13,75 грн.) та станом на 31.12.2017 року 2062,00 грн. (в тому числі ПДВ - 343,67 грн.).
Згідно податкової інформації, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів (Єдиний реєстр податкових накладних) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) отриманих від платників ПДВ з урахуванням коригування складає 4289058,85 грн.
З урахуванням наявної кредиторської заборгованості та залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 року та на 31.12.2017 року фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що утворюють основу витрат при реалізації товарів (робіт, послуг) за 2017 рік складає 4100802,74 грн., а за даними обліку платника податків, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи 17.01.2018 №9295492860) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 4260247,12 грн., розбіжність за 2017 рік - 159444,38 грн.
Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (17.01.2018 №9295492860) встановлено їх завищення на суму 159444,38 грн.
Перевіркою правильності віднесення витрат щодо вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної кредиторської заборгованості пов'язаної з їх придбання, за 2018 рік на загальну суму 94296,74 грн.
Згідно наданої платником податків інформації залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018 року складали 406251,00 грн. та станом на 31.12.2018 року складали 450450,00 грн., кредиторська заборгованість станом на 01.01.2018 року складала 6293,10 грн. (в тому числі ІІДВ - 1048,85 грн.) та станом на 31.12.2018 року кредиторська заборгованість відсутня, дебіторська заборгованість станом на 01.01.2018 року складала 2062,00 грн. (в тому числі ПДВ - 343,67 грн.) та станом на 31.12.2018 року дебіторська заборгованість відсутня.
Згідно податкової інформації, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів (Єдиний реєстр податкових накладних) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) отриманих від платників ПДВ з урахуванням коригування складає 2135391,15 грн.
З урахуванням наявної кредиторської заборгованості та залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018 року га па 31.12.2018 року фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), що утворюють основу витрат при реалізації товарів (робіт, послуг) за 2018 рік складає 2087666,23 грн., а за даними обліку платника податків, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи 28.01.2019 №9308923786) вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 2181162,97 грн., розбіжність за 2018 рік - 94296,74 грн.
Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (28.01.2019 №9308923786) встановлено їх завищення на суму 94296,74 грн.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (п.44.1 ст.44 ПК України).
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п.177.10 ст.177 ПК України).
Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 N 481, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 р. за N 1686/24218), дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, наступне: 26 січня 2017 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік (а.с. 68-70) разом з додатком Ф2 (а.с. 71). Згідно з додатком Ф2 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю становить 3883653,15 грн. - вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві; 52894,46 грн. - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; інші витрати - 0.
17 січня 2018 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (а.с. 74-76) разом з додатком Ф2 (а.с. 77). Згідно з додатком Ф2 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю становить 4260247,12 грн. - вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві; 45451,04 грн. - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; інші витрати - 0, амортизаційні відрахування - 0.
30 січня 2019 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с. 80-82) разом з додатком Ф2 (а.с. 83). Згідно з додатком Ф2 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю становить 2181162,97 грн. - вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві; 144351,29 грн. - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; інші витрати - 0, амортизаційні відрахування - 0.
Всі декларації та додатки Ф2 є звітними, уточнюючих декларацій та додатків Ф2 позивач не подавав, що не заперечується сторонами.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п.50.1 ст.50 ПК України).
Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п.50.2 ст.50 ПК України).
Таким чином податкові декларації позивача про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки не корегувались позивачем відповідно до приписів п.50.1 ст.50 ПК України.
Заперечення позивача містять припущення, що податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016-2018 роки повинні мати інший вигляд, оскільки ним не заповнювались графи інші витрати, але суд не приймає таку позицію до уваги, оскільки позивач мав змогу подати до контролюючого органу уточнюючі податкові декларації та уточнюючі додатки Ф2.
З урахуванням викладеного, позивач помилково збільшив витрати за 2016-2018 роки в розмірі 366214,87 грн., як наслідок зменшено оподатковуваний дохід за 2016-2018 роки в розмірі 366214,87 грн., який є базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 65918,67 грн. (18%), військового збору в розмірі 5493,23 грн. (1,5%) та єдиного соціального внеску в розмірі 80567,28 грн. (22%).
Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
На підставі п.123.1 ст.123 ПК України позивачу визначено штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 16479,67 грн. та з військового збору 1373,31 грн.
Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
На підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу нараховано штраф у розмірі 16513,35 грн.
З урахуванням викладеного податкові повідомлення-рішення від 16.08.2019 №№0024181305, 0024191305, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 року №Ф-0002641305, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.08.2019 року №0006081305 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 16.08.2019 року №0024201305 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13146,70 грн., суд зазначає наступне: в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву на підтвердження правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган наводить лише таблицю.
В таблиці наведено наступні показники:
податкова декларація від 08.01.2017 №9259946905, відхилення 6036,36 грн., при цьому невірно відображено різницю суму від'ємного значення від різниці 14265,00 грн. - 6036,36 грн., замість 8228,64 грн. вказано 8794,00 грн.;
податкова декларація від 16.02.2017 №9021532689 відхилення 3320,00 грн., при цьому невірно відображено суму від'ємного значення від різниці 5474,00 грн. - 3320,00 грн., замість 2154 грн. вказано 0 грн.;
податкова декларація від 18.04.2017 №9067730403 відхилення 341,00 грн., при цьому невірно відображено суму від'ємного значення від різниці 5364,00 грн. - 341,00 грн., замість 5023 грн. вказано 341 грн.;
податкова декларація від 14.06.2017 №9112036359 відхилення 441,00 грн., при цьому невірно відображено суму від'ємного значення від різниці 3999,00 грн. - 441,00 грн., замість 3558 грн. вказано 0 грн.;
податкова декларація від 15.08.2017 №9162958675 відхилення 224,00 грн., при цьому взагалі не відображено корегування суми від'ємного значення в розмірі 49,00 грн.;
податкова декларація від 16.11.2017 №9242060680 відхилення 155,00 грн., при цьому взагалі не відображено корегування суми від'ємного значення в розмірі 40,00 грн.
В письмових запереченнях податковий орган вказує, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету та податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті ю бюджету, на загальну суму 10517,36 грн. в т.ч.: за грудень 2016 року на суму ПДВ 6036,36 грн.; за січень 2017 року на суму ПДВ 3320,00 гри.; за березень 2017 року на суму ПДВ 341,00 грн.; за травень 2017 року на суму ПДВ 441,00 грн.; за липень 2017 року на суму ПДВ 224,00 грн.; за жовтень 2017 року на суму ПДВ 155,00 грн.
Втім суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки таблиця 35 у письмових запереченнях містить явні арифметичні помилки, а в акті перевірки не наведено жодного первинного документу, на підставі якого відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань.
Наказом ДПА України від 2 грудня 2005 р. N 540 затверджено Методичні вказівки щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи (чинні).
Метою визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи є встановлення системи вимог, спрямованих на запровадження однорідної системи відображення в актах перевірок аспектів, пов'язаних з оцінкою виконання платниками податків зобов'язань зі сплати податків, а також інших вимог законодавства, перевірка яких знаходиться в компетенції податкової служби.
1. Будь-який висновок акта перевірки, який стосується оцінки повноти та своєчасності виконання платником своїх зобов'язань перед бюджетом, має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих в ході перевірки.
2. Порядок доказування має бути визначено таким чином, щоб можна було встановити:
безпосередній зв'язок між показниками податкової декларації (розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки;
осіб, чиї дії (або бездіяльність) призвели до порушень законодавства (якщо такі мали місце).
3. У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.
4. У разі якщо перевірка свідчить про невірне визначення суб'єктом господарювання об'єктів оподаткування, але не має змоги встановити конкретні причини відхилення та визначити конкретні документи, що необґрунтовано вплинули (не вплинули) на розмір відповідних показників, в акті перевірки здійснюється посилання на норми законодавства, які регулюють загальний порядок обчислення конкретного податку.
5. Якщо застосовується п. 4 цього Стандарту, в акті перевірки має бути детально викладено розрахунки, на підставі яких визначено об'єкти оподаткування, та оцінку відхилень, обчислених таким чином об'єктів, від задекларованих підприємством. Такі розрахунки мають бути законодавчо обґрунтованими. У цьому випадку базою для перевірки виступають дані бухгалтерського обліку або дані первинних документів, які надано для перевірки (Стандарт 2. Доказовість ).
В акті перевірки не міститься жодного посилання на первинні документи, які стали підставою для корегування податкової звітності позивача з податку на додану вартість.
Суд звертає увагу відповідача, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані про характер дослідження посадовими особами первинних документів позивача, як відсутнє й посилання в акті перевірки на конкретні документи, відсутність яких вплинула на корегування податкової звітності позивача.
Неприйнятним є також спосіб встановлення податковим органом правопорушення стосовно порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки в частині податку на додану вартість доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки.
Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливій виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.
Таким чином, суд вважає, що висновки акту перевірки стосовно податку на додану вартість не відповідають стандарту «Доказовість» Методичних вказівок щодо визначення стандартів якості контрольно-перевірочної роботи, як не відповідають вони і ознакам доказовості визначеним КАС України.
Слід звернути увагу, що самого лише відображення в тексті акту перевірки фраз «заниження податку на додану вартість», посилання на суперечливу таблицю 35, посилання на норми законодавства, які регулюють формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, недостатньо для того щоб зробити висновок про дійсну відповідність даних фраз та посилань фактичним обставинам перевірки.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
В зв'язку з викладеним, податковий орган не довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.08.2019 року №0024201305 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13146,70 грн., а тому воно підлягає скасуванню.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність частини своїх вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м.Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2019 р. №№ 0024181305, № 0024191305, 0024201305, № Ф 0024211305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 р. № 000264130, рішення від 16.08.2019 р. № 0006081305 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.08.2019 №0024201305 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 13146,70 грн.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 131,56 (сто тридцять одна грн. 56 коп.) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 111030200