11 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5095/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
представника відповідача - Казмерчука М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
23 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 №Ф-4799-50.
В обґрунтування позову зазначив, що з квітня 2008 року позивач є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1782,90 грн., інших доходів не має. Вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 №Ф-4799-50 суперечить Конституції України та Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 особисто за себе повинен сплачувати єдиний соціальний внесок на загальних підставах як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Згідно даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 станом на 31.10.2019 рахувалась заборгованість в сумі 26539,26 грн. Враховуючи наявність заборгованості по єдиному внеску на підставі ІТС контролюючих органів 20.11.2019 сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 №Ф-4799-50.
Позивач з'явився до суду, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований адвокатом згідно з рішенням Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5 від 12.10.1993. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом №184 від 12.10.1993.
20 листопада 2019 року ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та направлено на адресу позивача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4799-50, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 26539,26 грн.
Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:
- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);
- зі строком сплати 02.05.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);
- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (2 квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (3 квартал 2018 року);
- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (4 квартал 2018 року);
- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. (1 квартал 2019 року);
- зі строком сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. (2 квартал 2018 року);
- зі строком сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн. (3 квартал 2018 року).
Вважаючи, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, вказана вимога сформована відповідачем з огляду на те, що ОСОБА_1 є самозайнятою особою, займається адвокатською діяльністю та не підпадає під категорію осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Як убачається з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).
За п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частинами 2, 3 ст.9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Відповідно до пп.2 п.1 ст.7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.
Так, особи, які провадять адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
При цьому, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими (частини 1 та 2 статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частинами 1 та 2 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, необхідними умовами для обов'язку сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Водночас, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Як зазначає позивач, що не спростовується і відповідачем, протягом 2017-2019 років він не здійснював незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.
Разом з цим, судом не беруться до уваги посилання позивача як на підставу звільнення від сплати ЄСВ наявність інвалідності, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи, що позивач належав до категорії осіб, визначених у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, пільги частини четвертої цієї ж статті на нього не розповсюджуються.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)).
Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем єдиного внеску за період, коли позивач фактично не здійснював адвокатську діяльність як самозайнята особа та не отримував доходу, є протиправним.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки останнім доведено неправомірність дій відповідача щодо формування вимоги про сплату недоїмки у розмірі 26539,26 грн., що на думку суду тягне за собою визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги від 20.11.2019 №Ф-4799-50.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4799-50 від 20 листопада 2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 березня 2020 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва