12 березня 2020 року Справа № 280/366/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 41699983)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-57848-50.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», приписи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 зазначає, що 11.11.2019 відповідачем було прийнято вимогу № Ф-57848-50 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 26.539,26 грн. за період 2017 рік - 3 квартал 2019 року. Вважає вимогу незаконною з підстав того,що згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 748 від 16.04.2009 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, вказує, у період з 01.01.2017 по 30.09.2019 доходів від незалежної професійної адвокатської діяльності позивач не отримував і відповідних звітів не подавав. Позивач зазначає, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є отримання доходу. Як зазначено в тексті вимоги, сума "боргу" обрахована на підставі "даних інформаційної системи". З відповіді ДПС на його запит стало відомо, що жодних відомостей про реальне отримання ним доходів від будь-якої діяльності ініціатор прийняття вимоги не мав і не має, тобто вирахував "борг" на підставі припущення про те, що позивач отримує дохід, ані розмір, ані джерела отримання якого ДПС невідомі. Жодної документальної перевірки також не проводилося. Вказані обставини виключають обов'язок позивача по сплаті єдиного внеску.
Ухвалою суду від 17.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 12.02.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
11.02.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5858), в якому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та зазначив, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_3 16.04.2009 року зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, здійснює діяльність за КВЕД: 74.11.1 - адвокатська діяльність, 05.05.2009 року зареєстрований як платник єдиного соціального внеску. У період з 16.04.2009 року по теперішній час позивач знаходиться на обліку у Головному управління ДПС у Запорізькій області Вознесенівського управління у м. Запоріжжі (Дніпровський район м.Запоріжжя), як платник податків за основним місцем обліку. Про джерела, з яких орган доходів і зборів дізнався про отримання позивачем доходу, час і спосіб отримання цієї інформації вказав, що інформація про отримані платником доходи відображається в Деклараціях платника податків про майновий стан і доходи, а також інформації що міститься в податкових розрахунках податкових агентів про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ). Формула, за якою обраховано розмір недоїмки по єдиному соціальному внеску в сумі 26539,26 грн. зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-57848-50). Вказав, що відповідно до чинного законодавства та на підставі даних Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 № Ф- 57848-50 на суму 26539,26 грн.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є фізичною особою, що займається незалежною професійною діяльністю та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
З 16.04.2009 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області Вознесенівського управління м. Запоріжжя (Дніпровський район м. Запоріжжя), є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 11 листопада 2019 року, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57848-50 в розмірі 26539,26 грн.
Рішенням про результати розгляду скарги Державною податковою службою України від 02.01.2020 № 175/6/99-00-08-06-01 вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 № Ф-57848-50 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 27.11.2019 б/н без задоволення.
Вважаючи отриману вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
У підпункті 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Положеннями частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076) передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ст. 13 Закону №5076 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до інформації наявної в Єдиному реєстрі адвокатів України, ОСОБА_3 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про зупинення/припинення діяльності в Реєстрі відсутні.
В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 31 вказаного Закону №5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
При цьому, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 частина третя ст.31 Закону №5076-VI).
За правилами частин п'ятої та шостої вказаної статті протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
За таких обставин, обов'язок сплати ЄСВ не виникає у адвоката, який не здійснює адвокатську діяльність, а відповідно і не отримує доходу, у випадку:
припинення/зупинення адвокатської діяльності, якщо адвокат не має наміру здійснювати адвокатську діяльність (у порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»);
зняття з обліку платника податків в якості самозайнятої особи та платника єдиного соціального внеску (у порядку, передбаченому ПКУ, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011 р. (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) з наступними змінами, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1162 від 24.11.2014 р., з наступними змінами).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 16.04.2009 перебуває на обліку у контролюючому органі як платник єдиного внеску, є фізичною особою, що займається незалежною професійною діяльністю.
Доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з заявою про зняття з обліку матеріали справи не містять.
Отже, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що професійна діяльність ОСОБА_1 зупинена/припинена відповідно до вимог Закону №5076-VI. Відповідно, позивач не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов'язку у нього сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 41699983) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі та підписано 12.03.2020.
Суддя А.В. Сіпака