12 березня 2020 року Справа № 280/153/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни (вул. Яценка, буд. 4-а, офіс 42, м. Запоріжжя, 69005), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м.Запоріжжя, 69057) зобов'язання вчинити певні дії,
09.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана до суду засобами поштового зв'язку 31.12.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Вельможко Анни Ігорівни, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить: зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки з 05.08.2019 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Підставою для звернення до суду із цим позовом зазначено факт відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перерахунок пенсії позивача відповідачем проведений неправомірно, оскільки вона не зверталася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій в межах одного Закону, а вперше просила призначити їй пенсію за іншим Законом.
Ухвалою від 11 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/153/20, судове засідання призначено на 04.02.2020 без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№3193 від 21.01.2020), в якому зазначив, що позивач знаходиться на обліку у відповідача. Відповідно до заяви позивача, з 01.11.2010 їй було первинно призначено пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Чинне законодавство України не передбачає можливості призначення пенсії більше одного разу. Оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 01.11.2010, тому, відповідно до заяви від 05.08.2019 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Вважає, що вимоги щодо призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки не можуть бути задоволені, оскільки, відповідно до заяви позивача від 05.08.2019 їй проведено перерахунок пенсії, а не первинне призначення пенсії. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також, 23.01.2020 від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (вх. №3616).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 7-9).
На теперішній час позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, зазначена обставина підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача та визнається відповідачем.
З 01.11.2010 позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом №1048 від 22.12.2010 (а.с. 12). Станом на дату призначення пенсії за вислугу років Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачалась можливість призначення такої пенсії за цим законом.
05.08.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою встановленого зразка в якій просила призначити їй пенсію за віком (а.с. 13).
В подальшому представник позивача звернулась до відповідача з адвокатським запитом щодо проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення позивача із заявою про призначення пенсії (2016-2018 роки).
Листом від 31.10.2019 за №838/02.7 відповідач повідомив позивача (представника позивача), що підстави для здійснення вищезазначеного перерахунку пенсії відсутні, оскільки позивач була переведена з одного виду пенсії на іншій, а отже їй пенсія не призначалась (а.с. 10-11).
Не погодившись з діями та відповіддю ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 01.11.2010 позивачу була призначена пенсія за вислугою років (протокол від 22.12.2010 №1048 (а.с. 12), а з 05.08.2019 ОСОБА_1 , на підставі особистої заяви від 05.08.2019, було переведено на пенсію за віком, що підтверджується витягом з перерахунку пенсії (а.с. 14) та не заперечується відповідачем.
Тобто, до 05.08.2019 за Законом №1058-ІV пенсія за віком позивачу не призначалась.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Тобто, за приписами ст. 26 Закону №1058-ІV, з урахуванням пільгового стажу, позивач набула право на пенсію за віком.
Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Верховним Судом України висловлено правову позицію по справі №133/476/15-а, що викладена у його постанові від 29.11.2016, згідно з якою нормами ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід вважати, що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України підтверджена і Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18), що викладена в його постанові від 31.10.2018.
За результатами аналізу положень ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 45, п.п. 2, 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV.
Великою Палатою Верховного Суду визначено, що частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 14.09.2018 у справі №127/18159/17, від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а (2-а/335/33/2017) та інших.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
З наведених правових позицій вбачається, що відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV у разі зміни виду пенсії за вислугою років, призначеної за Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком, визначену Законом №1058-ІV, оскільки ці нормативно-правові акти визначають різні підстави та порядок призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп x Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 2 ст.40 встановлено, що Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, відповідач при обчисленні пенсії позивача повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року її звернення за призначенням пенсії, до 05.08.2019, як це передбачено ч. 2 ст. 40 та ч.1 ст. 45 Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В прохальній частині позову ОСОБА_1 просить суд: «зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки…..». Проте зі змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що позивач просив пенсійний орган призначити їй пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 - 2018 роки.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог щодо років, які передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 5).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012; адреса: пр. Соборний, буд. 158-б, м.Запоріжжя, 69057) зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, у відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки, починаючи з 05.08.2019, із урахуванням різниці, що була виплачена.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.В. Кисіль