10 березня 2020 року о/об 15 год. 30 хв.Справа № 280/780/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Лялько Ю.В., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні з 29.05.2019 по день фактичної виплати, викладену у листі №6561 від 20.11.2019; 2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки при звільненні з 29.05.2019 по день фактичної виплати шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, виходячи з 12 місячного грошового забезпечення перед звільненням.
У позові зазначено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 29.05.2019 за №130 був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Однак, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а також не було виплачено додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Вважаючи дії ВЧ НОМЕР_2 протиправними ОСОБА_1 звернувся до суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі №280/3500/19 зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення. Рішення набрало законної сили 02.12.2019. Також, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2019 по справі №280/3502/19 зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 24.10.2019. Позивач 06.12.2019 звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 14.02.2019 по день фактичної виплати (листопад 2019 року). Листом №6561 від 20.12.2019 ВЧ НОМЕР_2 повідомила позивача, що на військовослужбовців не поширюється Кодекс законів про працю України, питання оплати військовослужбовців врегульовано спеціальним законом. З даним рішенням ВЧ НОМЕР_2 позивач не погоджується у повному обсязі.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. На військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
Відповідач проти позову заперечував.
Ухвалою судді від 10.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 10.03.2019 об 11 год. 00 хвил.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2019 у справі №280/3502/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2019, задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_2 - визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 09.12.2015 по 29.05.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.05.2019; зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 09.12.2015 по 29.05.2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 29.05.2019.
Також, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі №280/3500/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019, задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_2 - визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 29.05.2019; зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.05.2019.
Листом від 20.12.2019 за №6561 на звернення ОСОБА_1 ВЧ НОМЕР_2 повідомила про неможливість нарахування та виплатити середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 29.05.2019 по фактичний день виплати на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3500/19 та №280/3502/19.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи вище викладене та через наступне.
Згідно з ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. (…).
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст.117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.
За матеріалами справи позивач був звільнений 29.05.2019, а належні до виплати суми визначені судовими рішеннями від 19.08.2019 у справі №280/3502/19 та від 10.09.2019 у справі №280/3500/19, тобто після звільнення позивача.
Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України.
Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.08.2019 по справі №802/2360/17-а (адміністративне провадження №К/9901/62312/18).
Також, Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Вказаним «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
На відміну від зазначеного спеціального законодавства, КЗпП України не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, ст.3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
При цьому, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.
Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.01.2020 по справі №560/2342/19 (адміністративне провадження №К/9901/1886/20).
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 10.03.2020.
Суддя О.О. Прасов