10 березня 2020 року Справа № 280/1535/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., перевіривши матеріали зпозовної заяви
ОСОБА_1
до головного спеціаліста у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районі та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мироненко Андрія Анатолійовича
про визнання протиправною та скасування постанови про накладенння адміністративного стягнення від 24.02.2020
05.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до головного спеціалісту у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районі та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мироненко Андрія Анатолійовича (далі - відповідач), в якому прозивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 24.02.2020 за ст. 53 КУпАП у сумі 170,00 грн скасувати повідомлення про сплату шкоди, розрахунок розміру шкоди, припис про усунення порушень.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
- подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
- має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення КАС України.
Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів встановлено статтею 20 КАС України, відповідно до частини 1 якої місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, серед іншого, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (пункт 1).
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина 2 статті 20 КАС України).
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.02.2020 на суму 170,00 грн якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, а інші вимоги, зокрема, про визнання протиправним та скасування припису та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, предметно підсудна окружному адміністративному суду.
Частиною 1 статті 21 КАС України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до частини 3 статті 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.
За приписами частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Разом з тим, у відповідності до частини 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Таким чином, послідовний аналіз приведених приписів процесуального закону дає підстави для висновку, що заявлення кількох вимог в одній позовній заяві можливо, якщо такі позовні вимоги пов'язані між собою, якщо такі вимоги можливо вважати основними та похідними, тобто вирішення таких позовних вимог є обґрунтованим з точки зору повного та всебічного розгляду справи, досягнення мети захисту прав, свобод та інтересів особи, що звернулась за судовим захистом, та якщо щодо таких позовних вимог процесуальним законом не встановлено виключної підсудності різним судам.
Питання виключної підсудності адміністративних справ врегульовано статтею 27 КАС України, згідно з частиною 3 якої підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, за змістом частини 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Отже, для спорів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності нормами КАС України визначена виключна підсутність місцевим загальним судам як адміністративними судами.
Необхідно звернути увагу, що справи даної категорії мають особливості провадження, до яких, зокрема, відноситься:
- відмінний від загального, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 286 КАС України становить десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови);
- скорочений строк розгляду справи - десять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 286 КАС України);
- скорочений строк на апеляційне оскарження, який згідно з частиною 4 статті 286 КАС України складає десять днів тощо;
- у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення (частина 1 статті 271 КАС України);
Отже, позивачем об'єднано позовні вимоги, щодо яких встановлена предметна підсудність різним судам, а для частини заявлених позовних вимог встановлена виключна підсудність місцевому загальному суду як адміністративному.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у пунктах 23-24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". У пп. 107-109 рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (що зазначалось вище) Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, оскільки справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності мають виключну юрисдикцію місцевого загального суду як адміністративного, щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.02.2020 Запорізький окружний адміністративний суд не є судом встановленим законом в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач має враховувати, що відповідно до вищезазначеного розгляд в одному провадженні позовних вимог, для яких встановлена виключна підсудність різним судам, не можливий, він може звернутись до суду з позовними вимогами, заявленими в даній позовній заяві, окремо, у відповідності до правил предметної, інстанціїйної та територіальною юрисдикції (підсудності).
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Враховуючи наведене, за відсутності підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до головного спеціаліста у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районі та м. Бердянську Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мироненко Андрія Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладенння адміністративного стягнення від 24.02.2020,- повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 10.03.2020.
Суддя Р.В. Сацький