про повернення позовної заяви
12 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/1724/20
категорія 112030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черноліхов С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Ухвалою судді від 25 лютого 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску, викладеної із врахуванням статті 167 КАС України.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що не має юридичної освіти, тому не міг знати про порушення своїх прав, а також із засобів масової інформації та Єдиного державного реєстру судових рішень дізнався, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статей 122-123 КАС України.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 521/21851/16-а).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звернення позивача до суду з даним позовом зумовлено тим, що відповідачем під час виплати (зарахування на картковий рахунок позивача) пенсії за період з 08 березня по 02 серпня 2014 року, на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 22 вересня 2014 року у справі № 284/1795/14-а не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії. У відповідь на його звернення щодо виплати такої компенсації відповідач листом від 10 січня 2020 року повідомив про виконання вказаного судового рішення в порядку черговості. Вказаний лист позивач розцінив як відмову у вчиненні дій щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії.
Суд акцентує увагу на тому, що в заяві про поновлення строку звернення ОСОБА_1 зазначає, що не має юридичної освіти, тому не міг знати про триваюче порушення своїх прав. Із заявою про виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії звернувся в грудні 2019 року, тоді як грошові кошти зараховані на його рахунок 24 липня 2019 року.
Суд зауважує, що питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 159.
У статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" закріплено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно із статтею 7 вказаного Закону, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Тобто, пенсійний орган, з вини якого пенсіонеру не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості по пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації з метою захисту якого він може звернутися до суду. При цьому реалізації особою права звернення до суду за захистом порушеного права щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії можлива у шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Як було зазначено вище, грошові кошти, без врахування компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії), на картковий рахунок позивача зараховані 24 липня 2019 року, тобто, про порушене право позивачу стало відомо саме 24 липня 2019 року, а до суду з даним позовом звернувся лише у лютому 2020 року, тобто, із пропущенням шестимісячного строку на звернення.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Необхідно зазначити, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21 лютого 1986 року справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27 лютого 1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21 лютого 1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої на виконання ухвали про залишення позову без руху, у зв'язку з чим у задоволенні цього клопотання відмовляє.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом для його подання, суд не визнав причини такого пропущення поважними, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Черноліхов