12 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/12028/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект” та з 17.06.1994 по 31.01.1998 в ВАТ "Ремтехсервіс" до страхового стажу при призначенні пенсії.
- зобов'язати відповідача зарахувати йому період роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 року в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект” та з 17.06.1994 по 31.01.1998 в ВАТ "Ремтехсервіс" до страхового стажу та провести з дня призначення перерахунок пенсії.
В обгрунтування позову вказано, що на його звернення відповідач 02.10.2019 повідомив, що при призначенні пенсії не враховано до трудового стажу роботи період роботи з 01.01.1991 по 31.01.1998, оскільки даний період в трудовій книжці позивача зазначено з порушенням п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністрества юстиції України вії 29.07,1993 № 58, відповідно до якого передбачено, що у разі звільнення працівників всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Такі дії відповідача вважає протиправними та зазначає, що іншим чином підтвердити вказаний період своєї роботи інакше, як за зверненням до суду не має можливості.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
З метою з'ясування усіх обставин справи, ухвалою суду від 13.01.2020 відбувся перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судових засіданнях позов підтримав та просив його задовольнити, на підтвердження факту роботи у спірні періоди надав нотаріально засвідченні покази свідків (а.с.56-57).
Представник відповідача в судове засідання не з'являвся, 27.01.2020 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с.41).
26 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого відповідач зазначив, що вказані періоди трудового стажуне підтверджені позивачем, у зв'язку з чим відсутнє право на їх зарахування.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2020 в судове засідання 12.02.2020 в якості свідків викликано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в судове засідання не з'явились.
12.02.2020 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено зі змісту трудової книжки БТ-1№1211410, ОСОБА_1 працював з 01.01.1991 по 16.06.1994 в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект” та з 17.06.1994 по 31.01.1998 в ВАТ "Ремтехсервіс" (а.с.14-16).
Як встановлено зі змісту позову і не заперечується сторонами, позивач звернувся до управління із заявою щодо обчислення його страхового стажу.
Розглянувши заяву відповідач листом від 02.10.2019 №О-3967 повідомив, що з 19.06.2018 позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Роз'яснено, що п 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. У зв'язку з порушенням вимог вищевказаної Інструкції період роботи позивача з 01.01.1991 по 31.01.1998 до страхового стажу не зараховано (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями Пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 24 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами пункту 3 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Приписами пункту статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або неточної інформації у ній.
У трудовій книжці НОМЕР_1 під номером 13 внесено запис про те, що у зв'язку із скасуванням Бердичівського РТП 01.01.1991 ОСОБА_1 переведений до ремонтного підприємства фірми "Агромашсервіскомплект”. Даний запис не засвідчений печаткою підприємства (а.с.15).
Вказане свідчить про порушення п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, яким передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З метою підтвердження стажу роботи позивач надіслав на поштову адресу підприємства ВАТ "Ремтехсервіс" заяву від 12.11.2019 про видачу уточнюючої довідки про період його роботи на підприємстві (а.с.19).
Проте 28.11.2019 даний поштовий конверт повернувся без вручення у зв'язку з відсутністю адресата (а.с.18).
Крім того, зі змісту архівної довідки № 604 від 01.10.2019, виданої комунальним підприємством "Трудовий архів" Бердичівської районної ради вбачається, що в книгах обліку розрахунків по оплаті праці працівників Бердичівського ВАТ "Агромашсервіскомплекту” за періоди з 01.01.1991 по 01.03.2000 та з 17.06.1994 по 15.01.2001 ОСОБА_1 не значиться, у зв'язку з чим підтвердити трудовий стаж не має можливості (а.с.17).
Суд зауважує, що пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З метою підтвердження трудового стажу позивачем до матеріалів справи надано нотаріально завірені свідчення двох осіб - свідків, що у спірний період вони працювали на підприємстві разом з позивачем (а.с.56-57).
Так, свідок ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_1 разом з нею працював майстром з 01.01.1991 по 16.06.1994 в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект” та з 17.06.1994 по 31.01.1998 в ВАТ "Ремтехсервіс".
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_2 встановлено, що вона з 01.01.1991 переведена з Бердичівського РТП 01.01.1991 до ремонтного підприємства фірми "Агромашсервіскомплект”. Запис у трудовій книжці також не засвідчений печаткою (а.с.45).
ОСОБА_4 у нотаріально завіреній заяві також підтвердив факт роботи позивача у спірні періоди в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект" та ВАТ "Ремтехсервіс".
В результаті дослідження його трудової книжки судом встановлено, що запис про переведення ОСОБА_4 до ремонтного підприємства фірми "Агромашсервіскомплект" 01.01.1991 також здійснено за відсутності печатки (а.с.49).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Вищенаведене свідчить про системний характер порушення ремонтним підприємством фірми "Агромашсервіскомплект” норм законодавства під час заповнення трудових книжок при переведенні працівників у 1991 році.
Слід звернути увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві.
Вказане свідчить про не можливість позбавлення особи, у такий спосіб, права на зарахування певного періоду до трудового стажу.
З огляду на наведене, вимогу з приводу зарахування періоду роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект” та з 17.06.1994 по 31.01.1998 в ВАТ "Ремтехсервіс" до страхового стажу позивача слід задовольнити.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо тверджень відповідача про відсутність у їх діях протиправного характеру слід зазначити наступне.
Суд наголошує, що відсутність документів на підтвердження записів у трудовій книжці або первинних документів по обліку трудового стажу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань щодо пенсійного забезпечення.
З огляду на наведене на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд зауважує, що позивачем доведено своє право на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 та з 17.06.1994 по 31.01.1998.
Таким чином, відповідачем під час обрахунку трудового стажу ОСОБА_1 вчинено протиправні дії , що полягають у незарахування вказаних періодів, у зв'язку з чим порушено законні права та інтереси позивача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 та з 17.06.1994 по 31.01.1998.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн про, що свідчить квитанція № 0.01538631457.1 від 29.11.2019 (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_2 ) період роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект" та з 17.06.1994 по 31.01.1998 в ВАТ "Ремтехсервіс" до страхового стажу при призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1991 по 16.06.1994 в ремонтному підприємстві фірми "Агромашсервіскомплект" та з 17.06.1994 по 31.01.1998 року в ВАТ "Ремтехсервіс" до страхового стажу та провести перерахунок пенсії з дня призначення.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 768,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва