12 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/1095/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та здійснити доплату одноразової грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії щодо включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової допомоги.
Позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних силах України, а з 23.02.2018року звільнений з військової служби. При звільненні Позивачу була виплачена одноразова грошова допомога, але при визначенні її розміру не були враховані щомісячна додаткова грошова винагорода, що передбачена постановою КМ України №889 від 22.09.2010року і Позивачу виплачувалася щомісячно. Позивач вважає, що Верховним судом України в своїх рішеннях зазначено, що така щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає врахуванню при призначенні пенсії військовослужбовцям, а тому підлягає врахуванню при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою суду від 14.02.2019року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Військової частини НОМЕР_1 , Відповідача по даній справі, 11.03.2020року направив до суду відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском Позивачем строків позовної давності для звернення з таким позовом. У відзиві проти позову заперечується і зазначається, що при звільненні з військової служби Позивача був проведений розрахунок в повній відповідності до вимог чинного законодавства. Підтвердив, що така щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМ України №889 від 22.09.2010року, Позивачу виплачувалася щомісячно в розмірі 60%. Разом з тим, на думку представника Відповідача, така щомісячна додаткова грошова винагорода при звільненні не підлягає врахуванню при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, про що прямо зазначено в Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що Позивач проходив військову службу і наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №120 від 22.02.2018р. звільнений з військової служби у запас.
Сторонами визнається, що Позивачу при звільненні виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби у Збройних Силах, як зазначено в наказі (а.с.10).
Сторонами визнається, що Позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою КМ України №889 від 22.09.2010року, в розмірі 60% місячного грошового забезпечення (а.с.13).
Суть спору між сторонами по даній справі зведена до того чи підлягає врахуванню розмір такої щомісячної додаткової грошової допомоги при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Безспірно, постановою КМ України від 22 вересня 2010 р. N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (надалі - постанова N889) військовослужбовцям була встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови N889 граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання постанови N889 Міністр оборони України наказом 24 жовтня 2016р. року N 550 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція N550), положення якої застосовуватися протягом спірних 2016-2018років.
У цій Інструкції N550 визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати. Така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (п.5 Інструкції N550).
Пунктом 8 Інструкції N550 встановлено, що така грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначено в ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова N1294), в редакції на час спірних відносин, затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (додаток N25 до постанови N1294) щомісячна грошова допомога, яка передбачена окремими рішеннями уряду, в тому числі постановою N889, не віднесена ні до щомісячних додаткових ні до одноразових видів грошового забезпечення.
В розумінні приписів ст.15 Закону N2011-XII одноразова грошова допомога при звільненні є відповідною соціальною гарантію прав військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні зі служби.
Тобто, ця виплата (щомісячна грошова допомога) має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачуються тільки тим військовослужбовцям, які мають на них право. Такі виплати не здійснюються щомісячно і знаходяться в залежності від порядку й умов, що нормативно встановлені для них розпорядником коштів, і водночас не включається до складу грошового забезпечення.
Зазначене свідчить, що Позивачу правомірно при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні не враховувалася винагорода, передбачена постановою N889.
Суд вважає безпідставними та помилковими твердження Позивача, наведені у позові, про врахування у спірних відносинах правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду щодо складових грошового забезпечення при визначенні розміру пенсії військовослужбовцям.
Більш того, Верховним Судом України висловлена правова позиція, зокрема, у постановах від 16 червня 2015 року №21-621а14, від 15 жовтня 2013 року та від 04 листопада 2014 року (справи NN 21-368а13, 21-473а14 відповідно), що така додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Таким чином, позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача щодо пропуску Позивачем строків звернення з даним позовом. Відповідач не врахував, що за своєю правовою природою одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби є додатковою державною гарантією при звільненні військовослужбовця, а тому в розумінні положень ч.2 ст.233 КзпП України спори щодо розміру такої виплати при звільненні зі служби не обмежуються строками позовної давності.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк