Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2020 р. Справа№200/2186/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60800519,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60800519.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що про наявність вказаної постанови позивач дізнався лише 11.02.2020 року після отримання смс-повідомлення від ПАТ КБ «Приват Банк» про заблокування рахунку. Однак зважаючи на те, що позивач зареєстрований та постійно проживає в м. Бахмут, відповідач протиправно відкрив виконавче провадження щодо особи, яка проживає за межами виконавчого округу міста Київ, у зв'язку із чим постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 12 березня 2020 року.
06.03.2020 року Відповідач надав відзив на позовну заяву, проти позову заперечив, вказав про наявність майна боржника (грошових коштів) на картковому рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, б. 105, що відповідає правовій позиції, висвітленій в постанові ВС від 10.09.2018 року у справі № 905/3542/15 та підтверджується Листом-роз'ясненням Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.12.2019 року від представника стягувача АТ «Банк Форвард» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни надійшла заява про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. за № 7042 від 09.11.2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 91614,63 грн.
Відповідно до вказаної заяви, стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, до заяви було надано довідку (без номеру та дати) АТ «Банк Форвард», тобто самого стягувача, про відкритий рахунок від 20.10.2012 року на ім'я боржника ОСОБА_1 .
Постановою від 05.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 60800519 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 7042 від 09.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 91614,63 грн.; зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Не погодившись із вищевказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів (частина перша статті 3 Закону).
Згідно частини першої статті 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною другою статті 24 Закону передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно частин першої, третьої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
В силу частин першої, другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження», і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
Зі змісту наведених норм випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту позивача серії ВВ № 123444, виданого 04.12.1997 року Артемівським МВ УМВС України у Донецькій області, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Ця ж адреса боржника зазначена у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є.В. за № 7042 від 09.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Фрвард» заборгованості в розмірі 91614,63 грн.
Вказана адреса також зазначена у оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019 року № 60800519.
Водночас, виконавчим округом приватного виконавця Павелків Т.Л. - є місто Київ.
Як вбачається зі змісту заяви представника АТ «Банк Форвард» про примусове виконання виконавчого напису № 7042 від 09.11.2019 року, стягувач, вказавши, що майно боржника знаходиться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, б. 105, одночасно просив грошові кошти, стягнуті з боржника перерахувати на рахунок в цьому ж банку, зазначивши, що отримувачем є АТ «Банк Форвард». Також на підтвердження наявності у боржника вищезазначеного рахунку стягувачем надано довідку АТ «Банк Форвард» без номеру та дати про відкритий рахунок від 20.10.2012 року на ім'я ОСОБА_1 . При цьому, рахунок відкрито в ПАТ «Банк Руский Стандарт» для кредитування.
Дійсно, відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно статті 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) та безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Таким чином, у розумінні чинного законодавства, майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.
Проте, надані АТ «Банк Форвард» документи не підтверджують наявність коштів позивача на рахунку, який стягувач зазначив у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 7042 від 09.11.2019 року.
Тобто на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 60800519 у відповідача були відсутні підстави вважати, що у боржника ОСОБА_1 наявне майно у виконавчому окрузі міста Києва.
Доводи відповідача, що довідкою АТ «Банк Форвард» про наявність у боржника рахунку, відкритого в АТ «Банк Форвард», та наявних на цьому рахунку грошових коштів, підтверджено місцезнаходження майна позивача у виконавчому окрузі міста Києва, суд вважає необґрунтованими, оскільки ця довідка не містить відомостей про наявність на вказаному рахунку коштів.
Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Щодо листа Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18 від 11.06.2018, суд зазначає, що останній не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Суд погоджується з таким роз'ясненням Міністерства юстиції України, проте, приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не взято до уваги той факт, що для визначення місцезнаходження майна боржника важливим аспектом є саме наявність грошових коштів, а не рахунку боржника, що не є тотожним.
Натомість, як зазначалось вище, у матеріалах справи не міститься жодного підтвердження того чи є взагалі грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Форвард», оскільки з довідки, наданої стягувачем до заяви про примусове виконання рішення, цей факт встановити неможливо.
Крім того, суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням стягувача, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою самого стягувача. При цьому АТ «Банк Форвард», зазначаючи про відкриття у себе рахунку боржника, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження майна боржника, що суперечить принципу, який закладений у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, відповідачем відкрито виконавче провадження без належної компетенції.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15, РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 60800519 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 60800519 від 05.21.2019 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення складене в повному обсязі та підписано 12 березня 2020 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський