Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 лютого 2020 р. Справа№200/14132/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л. та
позивача - ОСОБА_1 ;
представника позивача - Тіщенко В.С.;
представника відповідача - Лебідя А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог, які були прийняті судом) до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення сорок першої чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області від 09 грудня 2019 року № I/41-31, у якому громадянину ОСОБА_1 було відхилено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0162) загальною площею 2,0000 га, у тому числі: рілля - 2,0000 та, розташовану на землях сільськогосподарського призначення Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства.
- зобов'язати Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0162) загальною площею 2,0000 га, у тому числі: рілля - 2,0000 га, розташовану на землях сільськогосподарського призначення Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства.
- стягнути з Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області матеріальну шкоду у розмірі суми 967,88 грн. на користь ОСОБА_2 .
Позивач, серед іншого, посилається на те, що маючи наміри отримати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, на праві користування пільгою на першочерговість отримання ділянки, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та відповідно до норм чинного законодавства розробив і погодив всі потрібні документи.
Вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу (далі - ЗК України), у двотижневий строк (який було порушено відповідачем) з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, проте, депутати не голосують і земельна ділянка не відділяється.
Відповідне питання виноситься на сесію вже неодноразово, але депутати не голосують за рішення виділити земельну ділянку і відхиляють його, чим дискредитують права учасника бойових дій і звичайного громадянина.
Зазначає, що ані нормами Конституції України, ані положеннями ЗК України не передбачається обов'язку реєстрації місця проживання особи на відповідній адміністративно-територіальній одиниці як обов'язкову умову для набуття особою права на безоплатне отримання у власність відповідної земельної ділянки.
Вказує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Крім цього зазначає, що не має власного транспорту та у нього була потреба возити його представницю до Іллінівської ОТГ, тому він позичав транспорт, починаючи з 17.07.2019 р. до Іллінівської сільської ради.
Протягом майже 6 місяців для подання заяв запитів, отримання відповідей він змушений був їздити до Іллінівської сільської ради, після оформлення першої довіреності на його представницю він був змушений возити її для подання та отримання документів.
Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує, серед іншого посилаючись на те, що проекти рішень органів місцевого самоврядування оприлюднюються ними у строк не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Крім того, до сільської ради практично щодня звертаються різні заявники, а депутати місцевих рад здійснюють свої повноваження на громадських засадах, тому можливості практично щодня збирати сесії у зв'язку зі спливом у того чи іншого заявника двотижневого строку немає.
Відповідач ніколи не заперечував, що учасники АТО, ветерани війни мають певні пільги, визначені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898, але права першочергового відведення земельних ділянок саме для ведення особистого селянського господарства, як зазначав у заяві до сільської ради позивач, ці законодавчі акти не передбачають.
Пункт 14 статті 12 вищевказаного Закону України, дає право на першочергове відведення земельних ділянок лише для індивідуального житлового будівництва, а також садівництва та городництва.
Зазначає, що депутат сільської ради відповідно до етапі 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» представляє інтереси територіальної громади і зобов'язаний виражати і захищати інтереси саме своєї територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу.
Відповідно до частини 1 стані 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на сесіях місцевої ради депутати на основі колективного та вільного обговорення вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради, а відповідно до частини 1 статті 30 цього ж Закону, ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Сільський голова не може змушувати депутатів голосувати так чи інакше, оскільки відповідно до частини 2 стані 36 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», намагання в будь-якій формі вплинути на депутата місцевої ради з метою перешкодити депутату виконувати свої повноваження, змусити його до вчинення неправомірних дій тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача надати земельну ділянку у власність позивачеві не містить у собі обґрунтувань, оскільки для розгляду даного питання на пленарному засіданні відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадянин має подати до відповідної сільської ради визначені даною частиною документи, а не зобов'язання суду.
Крім того, суд не має визначених у законодавстві повноважень змушувати орган місцевого самоврядування надавати чи не надавати у власність будь-яке комунальне майно, а вирішення питань регулювання земельних відносин згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є виключною компетенцією сільських, селищних чи міських рад.
Вказує, що суд не представляє інтереси виборців Іллінівської громади, оскільки виборці обирали конкретних депутатів до конкретної сільської ради, які відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» мають виключні повноваження вирішувати питання, віднесені до повноважень місцевого самоврядування, у тому числі щодо надання у власність комунального майна.
Зазначає, що позивач абсолютно не обґрунтував, як купівля палива для автомобіля через за три тижні до дати проведення сесії та за три тижні після проведення сесії сільської ради пов'язана з неправомірними, на думку позивача, діями відповідача.
Крім того, позивач підклав довіреність, з якої видно, що його інтереси в органах місцевого самоврядування (Іллінівській сільській раді) представляє визначена ним особа - ОСОБА_3 , а значить, потреби у особистій присутності позивача в сільській раді не було, оскільки всі дії за нього згідно довіреності вчиняє представниця.
Ухвалою суду від 13.01.2020 року замінено первісного відповідача у справі Виконавчий комітет Іллінівської сільської ради на належного - Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області та призначено підготовче засідання у справі на 27 січня 2020 року.
У судовому засіданні 27.01.2020 року закрите підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 10.02.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з ч.6 ст. 117 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Абзац 1 ч.7 ст. 117 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
12.12.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської (Катеринівської) сільської ради Костянтинівського району, Донецької області (за межами населених пунктів) (вх. № К-6786/0/5-17).
Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12.01.2018 р. № 85-СГ надано позивачу дозвіл на розроблення вказаного проекту землеустрою.
КП “Азимут” було розроблено проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки позивачу із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) кадастровий номер 1422483000:15:000:0162.
Частина 8 статті 118 ЗК України встановлює, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 186-1 ЗК України закріплено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.12.2018 року № 11410/81-18 - “підсумкова оцінка проекту землеустрою погоджується, експерт державної експертизи Оксана Козаченко”.
Таким чином, не приймалось рішень про відмову позивачу у погодженні вказаного проекту землеустрою і він є погодженим у встановленому ЗК України порядку.
Згідно з ч.1 ст. 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Судом встановлено, що згідно з актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, викладеного в новій редакції наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 2736-СГ від 20.06.2019 року, спірну земельну ділянку було передано у комунальну власність відповідачу
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, наявного в матеріалах справи, право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем, форма власності - комунальна. Вказана реєстрація права відбулася 04.07.2019 року.
Щодо посилань позивача на першочергове відведення спірної земельної ділянки, суд зазначає, що статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено право позивача, як учасника бойових дій на першочергове відведення земельних ділянок лише для індивідуального житлового будівництва, а також садівництва та городництва, а не сільськогосподарського призначення (до якого відноситься спріна ділянка).
Проте, доказів передачі спірної земельної ділянки у власність іншим особам чи реєстрації за іншими особами права власності чи користування нею сторонами суду не надано, а ЗК України не передбачає обов'язкової реєстрації чи проживання особи, що просить надати їй безоплатно у власність земельну ділянку на підставі ч.6 ст. 117 ЗК на тій території, де знаходиться відповідна земельна ділянка.
Виконання дій, передбачених ЗК України для отримання земельної ділянки у власність позивачем розпочато у момент, коли спірна ділянка знаходилась у державній власності.
Як зазначено вище, було погоджено відповідний проект землеустрою щодо спріної ділянки.
Проте, подання вказаного проекту на затвердження мало здійснюватись позивачем саме відповідачу, оскільки, як було зазначено вище, за відповідачем було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.
Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Так, законом, а саме, частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, у даному випадку відсутні дискреційні повноваження відповідача не приймати відповідне рішення, а закон не передбачає такої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність як ненабрання необхідної більшості голосів депутатів.
Позивачем було надано відповідачу заяви від 17.07.2019 року та від 18.11.2019 року про затвердження вищевказаного проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, до яких були додані відповідний проект, з відповідним висновком експерта державної експертизи Оксани ОСОБА_4 про його погодження.
Проте, порушуючи норми ч.9 ст. 118 ЗК України, відповідач, після спливу двотижневого строку, протиправно не приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу, не дивлячись на те, що це прямо передбачено законом та вказана норма закону не передбачає можливості відповідача діяти на власний розсуд, оскільки нею передбачено лише один спосіб поведінки відповідача - прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, що неприйняття відповідачем єдиного можливого у даних правовідносинах рішення, передбаченого ЗК України має тривалий характер, а прийняття відповідачем рішень, що не передбачені ЗК України мало місце неодноразово.
Так, рішенням Іллінівської сільської ради Донецької області від 12.09.2019 року № I/38-26 відхилено проект рішення про затвердження вищевказаного проекту землеустрою, у зв'язку з ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
Рішенням Іллінівської сільської ради Донецької області від 07.11.2019 року № I/40-58 відхилено проект рішення про затвердження вищевказаного проекту землеустрою, у зв'язку з ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
Спірним рішенням сорок першої чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Донецької області від 09.12.2019 року № I/41-31 знову відхилено проект рішення про затвердження вищевказаного проекту землеустрою, у зв'язку з ненабранням необхідної більшості голосів депутатів.
Суд зазначає, що приймаючи до уваги вищевикладені норми закону, спірне рішення, яке прийнято без врахування положень ЗК України, порушує право позивача на безоплатне отримання земельної ділянки у власність та фактично є відмовою у вирішенні питання, з якого позивач звернувся до відповідача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, приймаючи до уваги, що для прийняття відповідачем рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до п.6 ч 1. ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом ... прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, КАС України передбачено можливість стягнення з суб'єкта владних повноважень шкоди лише у випадку якщо вона заподіяна його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Позивачем заявлено вимоги про скасування рішення відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити дії.
Проте, позивачем не доведено причинно - наслідкового зв'язку між прийняттям відповідачем спірного рішення та понесенням позивачем витрат на заправку автомобіля паливом.
Позивачем не доведено суду необхідність неодноразово їздити до відповідача, оскільки все листування, заяви, запити, могли подаватись позивачем поштою і відповіді могли бути отримані у той же спосіб, чи через його представника, а закон не передбачає особистої участі заявника на сесії ради, що приймає відповідне рішення.
Крім цього, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що все заправлене паливо на суму 967,88 грн. було використане позивачем саме для поїздок до відповідача, а деякі з чеків, доданих до справи, взагалі датовано вихідним днем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають, оскільки ним не сплачувались, через звільнення від сплати судового збору в силу закону, як учасник бойових дій.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 до Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення сорок першої чергової сесії першого скликання Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області Донецької області № І/41-31 від 09 грудня 2019 року.
Зобов'язати Іллінівську сільську раду Костянтинівського району Донецької області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку (кадастровий номер 1422483000:15:000:0162) загальною площею 2,0000 га, у тому числі: рілля - 2,0000 га, розташовану на землях сільськогосподарського призначення Іллінівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (за межами населених пунктів) для ведення особистого селянського господарства.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 10 лютого 2020 року.
Рішення складено у повному обсязі 12 березня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги те, що у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч