Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2020 р. Справа№200/864/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Оганянц О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення від 17.07.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення від 17.07.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що пенсійним органом протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії з причини недостатності страхового стажу. При цьому, позивач зазначає, що Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області всупереч приписам чинного законодавства не зараховано до його страхового стажу відповідні періоди, а саме:
з 01.08.1981 року по 01.07.1985 року - період навчання у Харківському інституті мистецтв;
з 21.01.1985 року по 12.03.1987 року - період роботи у Харківському обласному будинку культури профспілок;
з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року - період роботи в клубі ім. Воровського м. Димитрів (Мирноград) Донецької області;
з 23.06.1990 року по 08.04.1991 року - період роботи в Молодіжному культурному центрі «Експрес» м. Димитрів (Мирноград) Донецької області;
з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року- період роботи в ЗАТ «Укрсталь-Метизи»;
з 26.11.1998 року по 23.04.2000 року та з 28.03.2001 року 31.12.2003 року- періоди підприємницької діяльності позивача.
Крім того, періоди безпосередньої участі в АТО ОСОБА_1 відповідачем враховано в одинарному розмірі, замість трикратного, що не відповідає положенням чинного законодавства.
З огляду на наведене, позивач просить суд скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову у призначенні пенсії» від 17.07.2019 року та винести інше рішення, яким призначити та нарахувати пенсію на пільгових умовах. Крім того, позивач просить зобов'язати пенсійний орган надати детальний розрахунок страхового стажу по дням, місяцям, рокам по кожному місцю роботи ОСОБА_1 з наданням схеми та способу розрахунку та відповідної законодавчої підстави щодо прийняття рішення по кожній даті та кожному місцю роботи позивача.
Також позивач просить суд врахувати те, що розрахунок страхового стажу позивача, викладений в рішенні відповідача від 17.07.2019 року є недостовірним та просить зарахувати до його страхового стажу вищенаведені спірні періоди роботи та навчання.
Крім того, ОСОБА_1 просить визнати, що його страховий стаж у загальному розмірі складає 31 рік 11 місяців 07 днів, а також нарахувати пенсію з моменту подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме з 25.04.2019 року.
Представником Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надано відзив на адміністративний позов. Відповідач зазначає, що згідно з рішенням «Про відмову у призначенні пенсії» від 17.07.2019 року до страхового стажу позивача не було враховано період роботи з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року у Харківському обласному будинку культури профспілок , так як запис завірено нечітким відтиском печатки. Період роботи з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року не враховано через неспівпадіння дати прийому на роботу із відповідним наказом. Крім того, період роботи з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року не зараховано через виправлення у трудовій книжці позивача, які не завірені у встановленому законом порядку. На думку відповідача, через недостатність страхового стажу пенсійним органом правомірно відповідно у призначенні пенсії ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення від 17.07.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 200/864/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/864/20-а визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по справі на 19.02.2020 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 19.02.2020 року суд відклад судове засідання на 10 год 15 хв 05 березня 2020 року .
Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явились.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Про вказане свідчить паспорт № НОМЕР_2 та довідка від 19.07.2018 року (а.с.32-32б).
У період з 01.08.1981 року по 01.07.1985 року позивач навчався у Харківському інституті мистецтв, про що свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та копія диплому серії НОМЕР_4 (а.с.33-34).
Крім того, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 у період з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року ОСОБА_1 працював у Харківському обласному будинку культури профспілок, з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року - в клубі ім. Воровського м. Димитрів (Мирноград) Донецької області та у період з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року - період роботи в ЗАТ «Укрсталь-Метизи» (а.с.31-36).
У період з 08.10.1998 року по 28.01.2016 року позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_5 (а.с.55), свідоцтва серії НОМЕР_6 (а.с.56), а також відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними в мережі інтернет.
Довідками Покровсько-Ясинуватського об'єднаного міського комісаріату від 19.03.2019 року № 31 та № 32 підтверджено безпосередню участь позивача в проведенні антитерористичної операції в окремі періоди, а саме з 29.08.2016 року по 16.11.2016 року, з 28.11.2016 року по 30.04.2017 року, з 11.05.2017 року по 11.09.2017 року, з 23.09.2017 року по 25.09.2017 року, з 16.10.2017 року по 17.10.2017 року, з 28.10.2017 року по 29.04.2018 року, з 10.05.2018 року по 29.06.2018 року, з 22.08.2018 року по 28.08.2018 року, з 01.09.2018 року по 04.09.2018 року, з 05.10.2018 року по 24.10.2018 року, з 07.12.2018 року по 09.12.2018 року, з 07.12.2018 року по 09.12.2018 року та з 01.03.2019 року по 03.03.2019 року (а.с.18-19).
25.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії (а.с.27).
Разом з тим, рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову у призначенні пенсії» від 17.07.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Так, згідно вказаного рішення страхований стаж позивача складає 13 років 00 місяців 14 днів. В свою чергу, періоди роботи, зокрема, з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року у Харківському обласному будинку культури профспілок не враховано до страхового стажу , так як запис завірено нечітким відтиском печатки. Період роботи з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року не враховано через неспівпадіння дати прийому на роботу із відповідним наказом. Період роботи з 23.06.1990 року по 08.04.1991 року в Молодіжному культурному центрі «Експрес» не зарахована, так як виправлена дата прийому на роботу. Період роботи з 17.04.1991 року по 20.04.1991 року на малому підприємстві «Світанок», так як скріплено запис не печаткою та відсутній підпис відповідальної особи. При цьому підтверджуючу довідку заявником не надано. Період роботи з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року в ЗАТ «Укрсталь - Метизи» не зараховано через виправлення дати прийому на роботу у трудовій книжці позивача, які не завірені у встановленому законом порядку. Підтверджуючу довідку заявником не надано. Водночас, періоди участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей зараховано в однократному розмірі (а.с.23-25).
Вважаючи протиправним рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області «Про відмову у призначенні пенсії» від 17.07.2019 року та розрахунок стажу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 спірних періодів роботи та проходження військової служби позивача у складі Національної гвардії України, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно ст. 2 Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за контрактом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних за контрактом.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які призвані та проходять військову службу, у цей період вважаються такими, що користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено пільги по обчисленню стажу за час перебування на фронті, а саме: військова служба у складі діючої армії у період бойових дій зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову особа, зокрема працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 (зі змінами), встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба у Збройних Силах, Національній гвардії тощо.
Згідно з п. 3 Порядку до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Як встановлено судом та підтверджено довідками Покровсько-Ясинуватського об'єднаного міського комісаріату від 19.03.2019 року № 31 та № 32 позивач приймав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції в окремі періоди, а саме з 29.08.2016 року по 16.11.2016 року, з 28.11.2016 року по 30.04.2017 року, з 11.05.2017 року по 11.09.2017 року, з 23.09.2017 року по 25.09.2017 року, з 16.10.2017 року по 17.10.2017 року, з 28.10.2017 року по 30.10.2017 року, з 31.10.2017 року по 29.04.2018 року, з 10.05.2018 року по 29.06.2018 року, з 22.08.2018 року по 28.08.2018 року, з 01.09.2018 року по 04.09.2018 року, з 05.10.2018 року по 24.10.2018 року, з 07.12.2018 року по 09.12.2018 року, та з 10.01.2019 року по 03.03.2019 року, а тому саме ці періоди повинні бути зараховані до трудового стажу для призначення пенсії у трикратному розмірі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховані періоди роботи позивача з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року, з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року, з 23.06.1990 року по 08.04.1991 року, з 17.04.1991 року по 20.04.1991 року та з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року у зв'язку з неточностями в заповненні трудової книжки.
Однак, суд не погоджується з такими діями відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Таким чином, положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відсутності відповідних записів у ній.
Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла в період заповнення трудової книжки.
На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, відпрацювавших понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Порядок заповнення трудових книжок врегульований розділом 2 Інструкції № 162 від 20.06.1974 року (чинної на момент внесення спірних записів у трудову книжку).
Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 162 заповнення трудових книжок і вкладишів до них здійснюється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у. зв'язку з цим винагороди (п.2.2 Інструкції №162).
Записи здійснюються арабськими цифрами (число і місяць двозначний). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.
Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 -дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. При цьому, днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.26 Інструкції №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Пунктом 13 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 року №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, виправлення в трудовій книжці не може бути підставою для невизнання усього періоду роботи.
Крім того, суд наголошує, що для призначення пенсії має значення відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, на яких наполягає ПФУ.
Тому, суд вважає, що відомості, внесені до трудової книжки з неточностями не можуть позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення, а отже періоди роботи ОСОБА_1 з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року, з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року, з 23.06.1990 року по 08.04.1991 року, з 17.04.1991 року по 20.04.1991 року та з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року мають бути враховані до його страхового стажу.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3-1 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;
3) перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;
4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру..
Так, у період з 08.10.1998 року по 28.01.2016 року позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_5 (а.с.55), свідоцтва серії НОМЕР_6 (а.с.56), а також відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними в мережі інтернет.
З огляду на наведене, період з 26.11.1998 року по 23.04.2000 року включно має бути зарахований до страхового стажу позивача на підставі свідоцтва про реєстрацію.
В свою чергу, період з 28.03.2001 року 31.12.2003 року правомірно не зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форми ОК-5) відсутні відомості про сплату єдиного внеску за відповідний період, що є обов'язковою умовою для зарахування стажу (а.с.50-51).
Разом з тим, вимога позивача про зарахування періоду навчання з 01.08.1981 року по 01.07.1985 року у Харківському інституті мистецтв є частково обґрунтованою, з огляду на на наступне.
Так, дійсно, у трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено, що з 29.07.1981 року по 01.07.1985 року останній навчався у Харківському інституті мистецтв. Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу, який викладено в рішенні, до страхового стажу позивача враховано період з 01.09.1981 року по 22.05.1985 року.
З огляду на виявлені суперечності, суд вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу період з 29.07.1981 року по 31.08.1981 року та з 23.05.1985 року по 01.07.1985 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 17.07.2019 року, оскільки вказане рішення ґрунтується саме на не зарахуванні спірних періодів до страхового стажу.
Проте, стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 пенсію, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.
При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об'єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов'язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб'єкти публічної адміністрації.
З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення 17.07.2019 року.
Проте, щодо зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 пенсію, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вказані повноваження відносяться до дискреційних.
Разом з тим, суд вважає на необхідне зобов'язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року, з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року, з 23.06.1990 року по 08.04.1991 року, з 17.04.1991 року по 20.04.1991 року та з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року; періоду здійснення підприємницької діяльності з 26.11.1998 року по 23.04.2000 року; періоду навчання з 29.07.1981 року по 31.08.1981 року та з 23.05.1985 року по 01.07.1985 року; а також періодів безпосередньої участі в АТО з 29.08.2016 року по 16.11.2016 року, з 28.11.2016 року по 30.04.2017 року, з 11.05.2017 року по 11.09.2017 року, з 23.09.2017 року по 25.09.2017 року, з 16.10.2017 року по 17.10.2017 року, з 28.10.2017 року по 30.10.2017 року, з 31.10.2017 року по 29.04.2018 року, з 10.05.2018 року по 29.06.2018 року, з 22.08.2018 року по 28.08.2018 року, з 01.09.2018 року по 04.09.2018 року, з 05.10.2018 року по 24.10.2018 року, з 07.12.2018 року по 09.12.2018 року, та з 10.01.2019 року по 03.03.2019 року у трикратному розмірі.
Стосовно позовної вимоги про визнання страхового стажу позивача, суд звертає увагу на наступне.
Справи про встановлення (визнання) відповідних фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. В свою чергу, статтею 245 КАС України такі повноваження в адміністративного суду при вирішенні справи відсутні. Отже, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати пенсійний орган надати детальний розрахунок страхового стажу по дням, місяцям, рокам по кожному місцю роботи ОСОБА_1 з наданням схеми та способу розрахунку та відповідної законодавчої підстави щодо прийняття рішення по кожній даті та кожному місцю роботи позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України одночасно гарантовано право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та захист будь-якими не забороненими законом засобами своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень було порушено її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист через:
1) визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від учинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) установлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. п. 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З наведеного вбачається, що законодавець надав право звертатися до судів адміністративної юрисдикцій лише тим особам, права, свободи та законні інтереси яких уже порушено, невизнано або оспорюють станом на дату пред'явлення позову.
Так, у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі № 826/16634/16 Касаційний адміністративний суд зазначив, що завдання адміністративного судочинства полягає в захисті саме порушених у публічно-правових відносинах прав особи, що звернулася до суду з позовом.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу; установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (установити факт порушення), і визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів щодо відмови у надані відповідачем детального розрахунку страхового стажу. Більш того, позивачем не доведено навіть самого факту звернення до відповідача із відповідною вимогою. Незгода із розрахунком, який викладений в рішенні від 17.07.2019 року, не породжує безумовне право надавати новий розрахунок у судовому порядку.
Обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, для захисту якого подано позов.
Суд звертає увагу, що приписами ст.245 КАС України визначено, що суд може зобов'язати вчинити певні дії лише за умови визнання бездіяльності протиправною.
Отже, вимога позивача зобов'язати пенсійний орган надати детальний розрахунок страхового стажу по дням, місяцям, рокам по кожному місцю роботи ОСОБА_1 з наданням схеми та способу розрахунку та відповідної законодавчої підстави щодо прийняття рішення по кожній даті та кожному місцю роботи є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Крім того, з огляду на наведені вище приписи КАС України, а саме ст. ст 5 та 245, суд зазначає, що вимога позивача врахувати те, що розрахунок страхового стажу позивача, викладений в рішенні відповідача від 17.07.2019 року є недостовірним не може бути задоволена в рамках даної справи, оскільки відповідний спосіб захисту не передбачений нормами чинного законодавства.
Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ідентифікаційний код 42169323) про скасування рішення від 17.07.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.07.2019 року "Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.04.2019 року за № 1772 із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 21.08.1985 року по 12.03.1987 року, з 12.05.1989 року по 07.06.1990 року, з 23.06.1990 року по 08.04.1991 року, з 17.04.1991 року по 20.04.1991 року та з 21.04.1991 року по 09.10.1998 року; періоду здійснення підприємницької діяльності з 26.11.1998 року по 23.04.2000 року; періоду навчання з 29.07.1981 року по 31.08.1981 року та з 23.05.1985 року по 01.07.1985 року; а також періодів безпосередньої участі в АТО з 29.08.2016 року по 16.11.2016 року, з 28.11.2016 року по 30.04.2017 року, з 11.05.2017 року по 11.09.2017 року, з 23.09.2017 року по 25.09.2017 року, з 16.10.2017 року по 17.10.2017 року, з 28.10.2017 року по 30.10.2017 року, з 31.10.2017 року по 29.04.2018 року, з 10.05.2018 року по 29.06.2018 року, з 22.08.2018 року по 28.08.2018 року, з 01.09.2018 року по 04.09.2018 року, з 05.10.2018 року по 24.10.2018 року, з 07.12.2018 року по 09.12.2018 року, та з 10.01.2019 року по 03.03.2019 року у трикратному розмірі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб