12 березня 2020 р.Справа № 160/2700/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, -
12.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить суд:
- забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , та вжити заходи забезпечення позову до Державної міграційної служби України, код ЄДРПОУ 37508470, адреса: вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, яка може отримати статус відповідача по адміністративній справі, та застосувати заходи забезпечення позову: зупинити дію наказу Державної міграційної служби України від 03.03.2020 року № 65, зупинити дію наказу Державної міграційної служби України від 03.03.2020 року № 37-кт.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що оскільки її наказом від 03.03.2020 року № 65 відсторонено від здійснення повноважень на посаді заступника начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області до 30.04.2020 року, а розгляд адміністративного позову, з урахуванням апеляційного оскарження, очевидно триватиме довше вказаного строку, це унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду. Адже, навіть позитивне для позивача рішення суду, винесене в квітні, вже не зможе ефективно поновити порушені права позивача.
Також, попередньо позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 03.03.2020 року № 65 та поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 03.03.2020 року № 37-кт та поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області.
Суд, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Поряд з цим обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль і витрат. Крім того, суд зазначає, що вимоги заяви про забезпечення позову збігаються з позовними вимогами, тому вирішення заяви про забезпечення позову до вирішення справи по суті, фактично буде означати винесення судом рішення по суті позовних вимог, що є неприпустимим.
Отже, заявником не доведено підстав для забезпечення позову, прямо передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим та передчасним у зв'язку з чим, не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Лозицька