12 березня 2020 р. Справа № 160/2652/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
06.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, в якому позивач просить:
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень), заподіяної неправомірними діями службових осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень), заподіяної неправомірними діями службових осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Відповідно до ч.1ст.171 КАС Українисуддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження по справі, з огляду на наступне.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що 09.08.2019 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Попередній договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язувалися до 19.08.2019 роук на умовах, встановлених цим договорм, укласти договір купівлі-продажу (далі - Основний договір), за яким ОСОБА_1 зобов'язувався передати у власність для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , прим АДРЕСА_3 .
Відповідно до п.3.1 Попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання Основного договору ОСОБА_2 передав передплату, в якості завдатку та попередньо оплаченої вартості частки нерухомого майна, а ОСОБА_1 отримав гроші у розмірі 1 000 000, 00 грн.
Згідно п.4.3 Попереднього договору, у разі не укладання з будь-яких причин договору купівлі-продажу нерухомого майна зі сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_1 повинен повернути суму завдатку у подвійному розмірі у термін до 19.09.2019 року, будь-які форс-мажорні обставини не розповсюджуються на повернення подвійної суми завдатку.
19.08.2019 року приватним нотаріусом було відмовлено у посвідченні Основного договору, на підставі наявності податкової застави на відчужуване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , обтяжувачем за якою було Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.
Вказане нерухоме майно ОСОБА_1 було передано у податкову заставу, у зв'язку з наявністю податкового боргу та на підставі податкової вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.05.2019 року №12235-52 про сплату 468 784,68 грн. податкового боргу, а також рішення про опис майна у податкову заставу №12232-52 від 15.02.2019 року на суму податкового боргу.
Позивачем був поданий адміністративний позов до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування вищевказаних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, а також, відповідного акту опису майна, який рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року у справі №160/8911/19 задоволено частково шляхом визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та акту опису майна.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на виконання п.4.3 Попереднього договору, було повернуто ОСОБА_2 суму завдатку у подвійному розмірі, а саме: 2 000 000, 00 грн., внаслідок не укладання Основного договору, що сталося, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій службових осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про юрисдикцію цього спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним в статті 4 КАС України:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт перший частини першої);
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
* хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
* хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
* хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт другий частини першої);
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої).
Положеннями частини першої статті 19 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів.
За змістом частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за сукупності таких умов: - вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; - такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Правова позиція судді з цього питання відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 21 КАС України, викладеній в постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суддя -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв