10 березня 2020 року Справа № 160/1470/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 20.12.2019 року № 10 щодо не зарахування до пільгового стажу за вислугою років позивачу періоди його роботи з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік на посаді механіка рефрижераторного поїзду у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» та з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік на посаді механіка рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за вислугою років періоди роботи з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік на посаді механіка рефрижераторного поїзду у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» та з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік на посаді механіка рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зазначених періоду, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 05.08.2019 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 05.08.2019 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області щодо призначення пенсії за вислугу років, та 28.10.2019 року з питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідачем своєю відповіддю від 13.08.2019 року № 1073/03-10/27 повідомлено про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до заяви позивача від 05.08.2019 року, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу 12 років 6 місяців згідно з ст.55 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 20.12.2019 року № 10 також не зараховано до пільгового стажу за вислугою років позивачу періоди його роботи з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік на посаді механіка рефрижераторного поїзду у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» та з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік на посаді механіка рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач не погоджується з вказаними висновками пенсійного фонду та був вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 10.02.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 02.03.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 13.08.2019 р. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначені пенсії за вислугою років, згідно з п.«а» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців. Відповідачем було зараховано до пільгового стажу 9 років 8 місяців 4 дня, а саме: з 10.04.1984 р. по 13.12.1993 р. (на підставі уточнюючої довідки від 22.07.2019 р. №81). Вдруге позивач звернувся за призначенням пенсії за вислугою років - 28.10.2019 р. 15.01.2020 позивачу знову відмовлено у призначені пенсії за вислугою років згідно з п.«а» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців та відмовою Комісією підтвердити пільговість стажу за період з 01.02.1994 р. до 19.09.1996 р. Вимоги позивача по спірним періодам, які пенсійним фондом не були враховані до пільгового стажу за вислугу років є періоди роботи з 17.12.1993 р. по 31.08.1994 р. на посаді механіка рефрижераторного поїзда на посаді - з 01.09.1994 р. по 16.09.1996 р. на посаді механіка сектору рухомого складу відділу ж/д перевезень рефрижераторної секції.
Підприємство на якому працював позивач, відповідно до даних з ЄДРПОУ, займалося діяльністю щодо надання послуг з організації подорожувань, тобто з виду діяльності не можливо зробити висновок про обслуговування даним підприємством залізничного транспорту. Відповідно до переліку посад, які користуються правом на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 року №583, право на пільгову пенсію мають механіки рефрижераторних поїздів, секцій на залізничному транспорті. Встановлені розбіжності щодо дати початку роботи ОСОБА_1 з 17.12.1993 р. чи з 01.02.1994 р. Також, у наказі РНВЦ "Горн" є відомості про роботу позивача з 01.02.1994 р. (наказ від 01.02.1994 р. №13-к) - прийнятий механіком рефрижераторного поїзда, однак відповідно до записів у трудовій книжці датою прийняття на роботу є 17.12.1993 р. З 16.09.1996 р. (наказ від 16.09.1996 р. №0-к) звільнений з посади механіка рефрижераторної секції. У розрахункових відомостях з нарахування заробітної плати робітників і службовців позивача значиться з лютого 1994 року по грудень 1995 року та в квітні, травні 1996 року. Заробітна плата не нараховувалась з січня по березень та з червня по вересень 1996 року, роботи не підтверджується. З наданих документів не вбачається, що позивач був зайнятий обслуговуванням рефрижераторних поїздів (секцій) на залізничному транспорті. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
До суду 06.03.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що матеріалами доданими до позовної заяви підтверджується його робота, що дає право на пенсію за вислугу років за період з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік та з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік. Тому відповідні періоди мають бути зараховані до пільгового стажу за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що дає право на призначення пенсії за вислугою років, тобто стаж позивача за Списком згідно з постановою КМУ «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 12.10.1992 року № 583 становить понад 12 років 6 місяців, він досяг 58 річного віку, та має загальний стаж більше 30 років. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.
Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Своїм листом від 13.08.2019 року №1073/03-10/27 Відділ з питань призначення та перерахунку пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомив позивача про відмову в призначені пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців згідно з ст.55 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» (наявний стаж робітника локомотива бригади, який безпосередньо здійснює організацію перевезень і забезпечує безпеку руху на залізничному транспорті складає 09 років 08 місяців 04 дні).
28.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи, до якої було долучено довідку з Єдиного державного реєстру про ліквідацію підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, трудову книжку, документи, видані архівними установами, довідку про заробітну плату, копії документів про проведення атестації робочих місць, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності довідки про їх відсутність).
Своїм рішенням від 20.12.2019 року №10 про результати розгляду заяви Комісія при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області повідомила позивача, що для підтвердження періоду роботи 01.02.1994 року по 16.09.1996 рік для зарахування до пільгового стажу за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» немає підстав, в зв'язку з тим, що на підставі наданих документів не вбачається, що позивач був зайнятим обслуговуванням рефрижераторних поїздів (секцій) на залізничному транспорті.
Правомірність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу за вислугу років періоду роботи позивача з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік на посаді механіка рефрижераторного поїзду у реабілітаційному науково-виробничому центру «Горн» та періоду роботи з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік на посаді механіка сектору рухомого складу відділу ж/д перевезень рефрижераторної секції у реабілітаційному науково-виробничому центру «Горн», як роботи яка надає право виходу на пенсію за вислугою років та щодо відмови в призначення пенсії за вислугу років є предметом спору, який передано на розгляд суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з п.«а» ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
В силу ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Так, на час звернення за призначенням пенсії за віком, тобто 31.08.2018 року, позивачу виповнилося 57 років, що не дає право на призначення пенсії за віком.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", посада помічника машиніста тепловоза передбачена Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року зазначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Аналогічні положення закріплене і в Порядку підтвердження наявного трудового стажу), відповідно до пункту 1 якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Зазначені положення також законодавчо закріплені статтею 48 КЗпП України.
Відповідно до розписки-повідомлення, відповідачем 28.10.2019 року від позивача прийняті наступні документи: військовий квиток №415 від 24.09.2013 року; атестат про навчання №3332, свідоцтво № НОМЕР_1 ; довідка про заробітну плату за період страхового стажу №ВЧДС-11/2148 від 22.07.2019 р., №В-677 від 04.04.2017 р., №ВЧДС-11/2148 від 22.07.2019 р.; довідка №2241/02-07 від 13.08.2019 р.; наказ №В-2761 від 25.09.2019 р., трудовий договір 96-ТД від 08.10.2018 р.; паспорт серії НОМЕР_2 ; трудова книжка НОМЕР_3 .
Так, згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 10.09.1979 року та архівної довідки №В-676 від 04.04.2017 року, виданої архівним відділом Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1 , у спірні періоди працював в реабілітаційному науково-виробничому центру «Горн»:
- з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік - механіком рефрижераторного поїзда;
- з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік - механіком рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 12 жовтня 1992 року № 583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до яких відносяться механіки рефрижераторних поїздів, секцій.
Таким чином, позивач працював в реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» - з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік - механіком рефрижераторного поїзда; з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік - механіком рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень. Зазначені записи про прийняття та звільнення позивача з даної роботи є послідовними, а також скріплені печаткою в реабілітаційному науково-виробничому центру «Горн» та підписом відповідальної посадової особи.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказані періоди роботи підтверджені та зафіксовані в трудовій книжці позивача. Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Разом із цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
На думку суду, відмова Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо зарахування спірних періодів є протиправною, з огляду на те, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, та є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії з викладених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за її подачу до адміністративного суду в розмірі 840,40 грн. підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.12.2019 року № 10 щодо не зарахування до пільгового стажу за вислугою років ОСОБА_1 періоди роботи з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік на посаді механіка рефрижераторного поїзду у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» та з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік на посаді механіка рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за вислугою років періоди роботи з 17.12.1993 року по 31.08.1994 рік на посаді механіка рефрижераторного поїзду у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» та з 01.09.1994 року по 16.09.1996 рік на посаді механіка рефрижераторної секції відділу залізничних перевезень у реабілітаційному науково-виробничому центрі «Горн» відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зазначених періодів, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 05.08.2019 року.
Присудити здійснені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна перемоги, 126, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма