03 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/161/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Сасовського Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Ківерцівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірними дій щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в Ківерцівській районній дирекції кіномережі з 01.12.1984 по 31.12.1984, зобов'язання зарахувати вказаний період до страхового стажу та провести з 08.08.2018 перерахунок і виплату пенсії за віком з врахуванням даного страхового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 03.04.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до протоколу призначення пенсії страховий стаж позивача становив 34 роки 12 днів. ОСОБА_1 08.08.2019 звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи в Ківерцівській районній дирекції кіномережі з 11.06.1971 по 18.04.2000 та проведення перерахунку пенсії. У відповідь на дану заяву пенсійний орган не зарахував період його роботи у 1984 році до страхового стажу у зв'язку з відсутністю первинних документів. Позивач вважає, що відповідач протиправно не врахував вказаний період роботи до страхового стажу, оскільки такий період роботи підтверджується записами у трудовій книжці.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.41).
У відзиві на позовну заяву від 10.02.2020 (а.с.44-47) відповідач позовних вимог ОСОБА_1 не визнав, мотивуючи тим, що при поданні документів для призначення пенсії у трудовій книжці позивача були виявлені неточні записи, а саме: внесені виправлення в даті наказу у записі №1 та відсутні записи про зміну назви підприємства під час роботи в Ківерцівській дирекції кіномережі. Крім того, в архівній довідці вказано, що книги нарахування заробітної плати даного підприємства за 1984 рік здані частково, в тих, що здані, позивач не значиться. Оскільки період роботи позивача у 1984 році первинними документами не підтверджено, тому до страхового стажу вказаний період не враховано. Також зазначає про безпідставність вимоги ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії саме з 08.08.2018. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 11.02.2020 замінено первісного відповідача на належного - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) (а.с.51).
Ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.55-56).
До судового розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині періоду роботи, який позивач просить зарахувати до страхового стажу, а саме з 01.01.1984 по 31.12.1984, а також відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача та просить позов задовольнити (а.с.105-117).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, що призначена йому з 03.04.2015. Відповідно до розрахунку, проведеного відповідачем, страховий стаж позивача на момент призначення пенсії становив 34 роки 12 днів (а.с.25, 60).
08.08.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії та зарахувати його трудовий стаж згідно з трудовою книжкою, а саме період роботи з 11.06.1971 по 18.04.2000 в Ківерцівській районній дирекції кіномережі (а.с.23).
У відповідь на звернення ОСОБА_1 відповідач листом від 10.12.2019 №21179/02-39 повідомив, що період роботи у Дирекції кіномережі у 1984 році первинними документами не підтверджено, тому його до розрахунку не враховано (а.с.24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В силу вимог статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.15-18), позивач, зокрема:
з 11.06.1971 зарахований учнем кіномеханіка сіл Острів, Хопнів Ківерцівської районної дирекції кіномережі;
з 24.07.1973 переведений кіномеханіком сіл Острів, Хопнів дирекції кіномережі;
з 28.11.1977 переведений на посаду тех.керівника електромонтажних робіт Ківерцівської дирекції кіномережі;
з 01.12.1979 у зв'язку з переходом на повну оплату праці переведений на посаду заст. Директора дирекції кіномережі;
з 18.12.1994 переведений з посади заст.директора на посаду ст.інженера дирекції кіномережі;
з 18.04.2000 звільнений із займаної посади ст.інженера у зв'язку зі скороченням і реорганізацією дирекції кіномережі.
Отже, трудовою книжкою ОСОБА_1 підтверджується та обставина, що в період з 11.06.1971 по 18.04.2000 позивач працював на різних посадах в Ківерцівській дирекції кіномережі.
Зазначений період трудової діяльності позивача відображений у трудовій книжці із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі. Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України №58 від 29.07.1993 року.
На думку суду, записи в трудовій книжці про роботу позивача в період з 11.06.1971 по 18.04.2000 у Ківерцівській дирекції кіномережі відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, переведення на іншу посаду, номери наказів та їх дати, посади на яких працював позивач, відбиток печатки підприємства при прийнятті на роботу та звільненні з роботи.
При цьому наявність виправлення у даті наказу в записі №1 трудової книжки не може свідчити про те, що у 1984 році позивач не працював в Ківерцівській дирекції кіномережі, оскільки таке виправлення стосується дати зарахування на роботу - 11.06.1971, відтак посилання відповідача на зазначену обставину суд до уваги не бере.
Поряд з цим суд зазначає, що відсутність у трудовій книжці запису про зміну назви підприємства, не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань при обрахунку страхового та трудового стажу.
Крім того, судом встановлено, що комунальна установа «Об'єднаний трудовий архів територіальних громад сіл, селищ і міста Ківерцівського району Волинської області» 16.04.2015 повідомила позивача про зміну юридичної назви Дирекції Ківерцівської кіномережі, а саме з 1975 року підприємство найменувалось Ківерцівська дирекція кіномережі (а.с.82). Отже, за наявності архівної довідки про зміну назви підприємства у відповідача відсутні підстави посилатись на вказану обставину.
Водночас, як вбачається з архівної довідки Комунальної установи «Об'єднаний трудовий архів територіальних громад сіл, селищ і міста Ківерцівського району Волинської області» від 07.05.2015 №231/02-15, по документах фонду з особового складу по дирекції Ківерцівської кіномережі м.Ківерці значиться ОСОБА_1 . Даною довідкою надано відомості про нарахування заробітної плати позивачу за період з 1997-1984 роки та вказано, що книги нарахування заробітної плати за 1982, 1984 роки здані частково, в тих, що на зберіганні, прізвище ОСОБА_1 не значиться. При цьому за 1982 рік надані відомості про нарахування заробітної плати позивачу за період з січня по червень включно, за 1984 рік - інформація про доходи відсутня (а.с.48).
Таким чином, факт відсутності в архівних документах інформації про нарахування позивачу у 1984 році заробітної плати в Ківерцівській дирекції кіномережі став підставою для не врахування відповідачем даного періоду роботи до його страхового стажу.
Однак, суд вважає, що відсутність такої інформації за наявності інших документів, зокрема, трудової книжки, архівної копії наказу №40 від 15.08.1985 по Ківерцівській дирекції кіномережі про надання позивачу щорічної відпустки за 1984 рік (а.с.20), не може бути підставою для не врахування вказаного періоду роботи до страхового стажу.
Крім того, суд також зауважує, що за відсутності інформації про нарахування позивачу заробітної плати за період з липня по грудень 1982 року відповідач зарахував увесь 1982 рік до його страхового стажу, про що свідчить розрахунок стажу (а.с.25).
Таким чином, суд вважає, що наданими документами підтверджено факт роботи ОСОБА_1 з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року у Ківерцівській дирекції кіномережі. Крім того, допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також підтвердили факт роботи позивача на даному підприємстві у спірний період.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, показань свідків, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1984 року по 31.12.1984 року у Ківерцівській дирекції кіномережі підлягає зарахуванню до страхового стажу, а відтак дії відповідача щодо не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням вказаного страхового стажу.
Разом з тим, вимога позивача про проведення перерахунку пенсії з 08.08.2018 до задоволення не підлягає, оскільки звернення до відповідача із заявою про зарахування трудового стажу та перерахунок пенсії відбулось 08.08.2019. Таким чином, з врахуванням приписів ст.ст.44, 45 Закону №1058-IV обов'язок відповідача перерахувати пенсію позивача виник саме з дати звернення, тобто з 08.08.2019, а тому саме з цієї дати слід зобов'язати пенсійний орган провести перерахунок і виплату належних позивачу пенсійних сум.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 512,27 грн, сплачений згідно з квитанцією від 14.01.2020 (а.с.10)
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Ківерцівській дирекції кіномережі з 01.01.1984 по 31.12.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період його роботи в Ківерцівській дирекції кіномережі з 01.01.1984 по 31.12.1984 та провести з 08.08.2019 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням вказаного періоду страхового стажу.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати в сумі 512,27 грн (п'ятсот дванадцять грн 27 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій
Повне судове рішення складено 12 березня 2020 року.