11 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1038/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Гуріної Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Табінського Олега Володимировича про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до приватного виконавця Табінського Олега Володимировича (далі - відповідач, приватний виконавець) про визнання протиправними та скасування постанов від 20.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60921159 та №60921177, зобов'язання приватного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанов, винесених ним на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження №60921159, №60921177 від 20.12.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 13.02.2020 від свого роботодавця ФОП ОСОБА_2 дізнався про винесення приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.01.2020 у виконавчих провадженнях №60921159 та №60921177. У вказаних постановах йдеться про примусове виконання відповідачем виконавчих написів №10081 і №10082, виданих 28.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» заборгованості в сумі 847601,84 грн відповідно до кредитного договору від 07.12.2007, укладеного з «ВТБ Банк», та заборгованості в сумі 903187,16 грн відповідно до кредитного договору від 20.02.2008, укладеного з «ВТБ Банк».
Позивач вказує, що відповідач всупереч ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» не надіслав постанови від 20.12.2019 про відкриття виконавчого провадженя №60921159 та №60921177 за адресою його місця знаходження, яка не змінювалась від часу укладення кредитних договорів. Про винесення оскаржуваних постанов позивач дізнався за номерами виконавчих проваджень із офіційного сайту Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження».
При цьому зазначає, що постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесені всупереч приписам вимог, передбачених ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки місце проживання та перебування позивача є місто Луцьк, що не входить до виконавчого округу міста Києва, на який не розповсюджується компетенція приватного виконавця виконавчого округу міста Києва щодо прийняття до виконання виконавчого документу. Крім того, вказує, що його майно і місце роботи також знаходяться у м.Луцьку, у м.Києві він не проживає та ніколи не проживав.
За вказаних обставин вважає, що оскаржувані постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.56).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, вимоги ухвали суду щодо витребування належним чином завірених матеріалів виконавчих проваджень не виконав, хоча копія ухвали про відкриття провадження у даній справі була надіслана на електронну адресу відповідача та отримана останнім 03.03.2020 (а.с.62).
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а тому в силу приписів частини першої статті 205 КАС України судом розглянуто дану справу у його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 20.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Табінським О.В. відкриті виконавчі провадження №60921159 та №60921177, у яких боржником зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , стягувачем ТзОВ «Фінансова Компанія «Поліс», про що свідчить інформація з Автомазитозованої системи виконавчого провадження (а.с.39-40).
16.01.2020 відповідачем у зазначених виконавчих провадженнях винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.31-38). Як слідує із вказаних постанов, виконавчі провадження відкриті з примусового виконання виконавчих написів №10081 та 10082, виданих 28.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенко Є.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» заборгованості в сумі 847601,84 грн відповідно до кредитного договору від 07.12.2007, укладеного з ВТБ «Банк», та заборгованості в сумі 903187,16 грн відповідно до кредитного договору від 20.02.2008, укладеного з ВТБ «Банк».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).
Пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин 2, 4 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на який розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Як встановлено судом та підтверджується даними Єдиного реєстру приватних виконавців України, відповідач здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі, який поширюється на місто Київ (а.с.41-42).
Отже, відповідач вправі приймати до виконання лише ті виконавчі документи, за якими боржник зареєстрований чи проживає в місті Києві, або ж у якого наявне майно в даному окрузі.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач з 14.12.1992 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43), працює та отримує доходи у ФОП ОСОБА_3 , місце реєстрації якої також м.Луцьк. При цьому жодних доказів та їх документального підтвердження того, що ОСОБА_1 проживає чи має майно в місті Києві, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що в постановах про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які наявні в матеріалах справи, відповідач зазначив дві адреси боржника, а саме: АДРЕСА_2 , яка є адресою реєстрації позивача, та м.Київ АДРЕСА_3 вул АДРЕСА_4 , 3 АДРЕСА_5 , за якою, як ствердив в судовому засіданні позивач, він не проживає та про дану адресу йому нічого невідомо.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що приватний виконавець при відкритті виконавчих проваджень не перевірив дійсне місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, внаслідок чого безпідставно, всупереч вимог закону відкрив виконавче провадження з порушенням правил територіальної компетенції.
Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності винесених ним рішень, жодних документів, на підставі яких ним відкриті виконавчі провадження, а також самих матеріалів виконавчих проваджень, суду не надав.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем постанови приватного виконавця від 20.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60921159 та №60921177 є протиправними та підлягають скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання приватного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанов, винесених ним на підставі постанов про відкриття виконавчого провадження №60921159, №60921177 від 20.12.2019, то така задоволенню не підлягає, оскільки скасування в судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження саме по собі припиняє усі правовідносини, що виникли в ході його виконання.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1681,60 грн, що сплачений відповідно до квитанцій від 23.02.2020 №№29250, 29249 (а.с.12-13).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича від 20.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60921159 та №60921177.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (02125, місто Київ, вулиця Старосільська, будинок 1У, офіс 3) судові витрати в сумі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій