м. Вінниця
12 березня 2020 р. Справа № 120/4334/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, б. 4, м. Вінниця, 21050)
3-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. О.Довженка, б. 73, м. Вінниця, 21001)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), 3-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо не оформлення паспорта у формі книжечки позивачеві відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язання відповідача 2 оформити та видати позивачеві паспорт у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язати відповідача 1 організувати роботу з оформлення і видачі позивачеві паспорта у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.11.2019 року особисто звернувся до відповідача 2 з метою оформлення паспорту громадянина України у формі книжечки у зв'язку із втратою останнього. Надав заяву встановленого зразка, фотокартки та інші документи необхідні для отримання паспорта. Відповідачем 2, за наслідками розгляду наданих позивачем заяви та документів, відмовлено в оформленні паспорта у формі книжечки. Відмова мотивована тим, що паспорт громадянина України можна отримати тільки у формі ID-картки. Позивач з такою відмовою не погоджується, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 27.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
14.01.2020 року за вх. № 1160 позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 21.01.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.01.2020 року за вх. № 2636/20 відповідачами надано до суду відзив на позовну заяву, в якому вони заперечують проти позовних вимог, вважають їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважають, що у позивача на момент звернення до суду відсутнє порушене право чи законний інтерес. Відповідачі зазначають, що заява законних представників та позивача була розглянута у строки та в порядку, встановленому чинним законодавством. Крім того, ними не створено перешкод для реалізації права позивача на отримання паспорта громадянина України. Також відповідачі наголошують, що позивач звернувся з неповним переліком документів, який передбачений р. 6 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 року № 456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.6.2019 року за № 620/33591. Таким чином, позивачем не дотримано порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, про що йому було роз'яснено у відповіді та запропоновано надати повний перелік документів. Також відповідачі акцентують увагу на тому, що відповідь територіального підрозділу від 11.12.2019 року за вих. № К-28/6/0512-19/0512/1268-19 не є рішенням суб'єкта владних повноважень відповідно до КАС України, а тому не може бути визнана протиправною.
03.02.2020 року за вх. № 3284/20 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідачів, в якому він підтримав позицію, викладену у позовній заяві. Також акцентував увагу на ознаках типової справи, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у справі № 806/3265/17.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
29.11.2019 року позивач звернувся до відповідача 2 із письмовим зверненням, в якому, зокрема, просив оформити бланк паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. До звернення позивач додав 2 фотокартки розміром 3,5Х4,5, заповнену заяву-анкету на видачу паспорта згідно додатку 1 до порядку видачі паспорта, заповнену заяву від 29.11.2019 року про втрату або викрадення паспорта (встановленого МВС зразка), копію довідки № К1877/201 від 21.08.2019 року, виданої відділом поліції, копію квитанції банку про сплату адміністративного збору за оформлення паспорту, копію квитанції банку про сплату держмита, фотокопії сторінок втраченого паспорта серії НОМЕР_1 .
Відповідач 2 листом від 11.12.2019 року за вих. № К-28/6/0512-19/0512/1268-19 повідомив позивача про відсутність у нього законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, взамін втраченого паспорта, на виконання Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» (далі - Закон) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України, згідно ч. 1 ст. 21 Закону є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
У відповідності до ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року (далі - Положення), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Положенням;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
У відповідності до п. 3 Постанови № 302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.
П. 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - ЗУ «Про захист персональних даних») мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних» - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних, як зазначено в ч. 5, 6 ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що держава повинна гарантувати забезпечення прав та свобод усім без винятку громадянам. Таке гарантування є для усіх однаковим, не залежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану тощо. При чому, забороняється втручання в особисте та сімейне життя особи, а також збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, за винятком, якщо такі дії вчинюються в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Водночас, обробка персональних даних особи повинна ґрунтуватися на принципах відкритості і прозорості, відповідальності, адекватності та не надмірності їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Разом з тим, чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неясність закону та порушення конституційних прав такої особи. Від так, держава має, в першу чергу, дбати про потреби громадян, утримуючись, за можливості, від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Громадянство - юридично визначений, стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок між особою і певною державою, що визначає їхні права та обов'язки. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та інших прав та обов'язків. Громадянство особи підтверджується паспортом громадянина певної держави. У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
На сьогодні передбачена можливість отримання особою паспорта громадянина України у формі ID-картки. Водночас, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17.
При чому, посилання відповідачів на відсутність механізму для видачі паспорта у формі книжечки не є обґрунтованим, оскільки порушує права особи як громадянина, створюючи перешкоди для реалізації власних прав та свобод (зокрема, укладення цивільно-правових договорів, реалізації права на підприємницьку діяльність тощо).
Суд зазначає, що відсутність механізму виконання певних вимог Закону (ст. 14 Закону), не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання таких вимог Закону, що також передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Більш того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Дії відповідача 2 щодо не оформлення паспорта у вигляді книжечки фактично позбавляють позивача можливості отримати паспорт.
Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень відповідачів щодо того, що у позивача відсутнє порушене право чи законний інтерес, адже відповідач 2 надав відповідь на його заяву у порядку, встановленому чинним законодавством, з огляду на те, що позивач у даному позові оскаржує не порядок надання відповіді відповідачем на його заяву, а відмову в оформленні видачі паспорта у формі книжечки.
З приводу зауважень відповідачів, що рішення у справі № 806/3265/17 не може бути підставою для видачі паспорта у вигляді книжечки, з мотивів того, що позовні вимоги у даній справі не є типовими, адже позивач просить видати паспорт у формі книжечки у зв'язку з його втратою, а не через релігійні переконання, суд зазначає наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 визначені ознаки типової справи, а саме: відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальні підрозділи Державної міграційної служби України); спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з відмовою територіального підрозділу Державної міграційної служби України видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки після набрання чинності змін до Закону України від 20.11.2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», внесеними згідно із Законом України від 14.07.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України»); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки (або визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки) та зобов'язати відповідача видати позивачеві (чи особі, законним представником якої він є) бланк паспорта/паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ).
Таким чином, дана справа є типовою, відповідно суд, у відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача 2 на те, що лист, яким позивачеві відмовлено у видачі паспорта не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки, у даному випадку, позивач не оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, предметом спору по даній справі є саме дії суб'єкта владних повноважень.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача 2, що позивачем були надані не всі документи необхідні для отримання паспорта, адже відмова у видачі паспорта відбулася з інших підстав. Вказані підстави відсутні у відповіді від 11.12.2019 року.
Крім того, суд також зважає на приписи ст. 77 КАС України, якою визначено правила доказування в адміністративному процесі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Від так, законодавцем передбачено обмеження щодо можливості посилання суб'єкта владних повноважень на ті докази, які не були враховані ним при прийнятті рішення про відмову, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до відповідного прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, зі змісту відповіді відповідача 2, яким відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, вбачається, що підставою для його прийняття є відсутність законних підстав для видачі паспорта у формі книжечки позивачеві. При цьому, будь-яких інших посилань, як на підставу для відмови у видачі паспорта у формі книжечки рішення, за результатами розгляду звернення позивача, не містить.
Таким чином, дії відповідача 2 щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є протиправними.
За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 2 оформити та видати позивачеві паспорт у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання бланку паспорта позивачу у формі паспортної книжечки відповідно до Положення з проставленою відміткою проживання без використання цифрового ідентифікатора та автоматизованої обробки персональних даних є похідною від першої позовної вимоги. Адже задоволення першої позовної вимоги, має своїм наслідком задоволення другої.
З огляду на те, що дії відповідача 2 щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачу у формі паспортної книжечки визнані протиправними, а вимога про зобов'язання відповідача 2 оформити та видати позивачеві паспорт у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ є похідною від першої, суд доходить висновку про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача щодо зобов'язання відповідача 2 оформити та видати позивачеві паспорт у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ
Крім цього, суд вважає, що задоволення цієї вимоги є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 організувати роботу з оформлення і видачі позивачеві паспорта у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, суд зазначає наступне.
Відповідач 2, територіальний підрозділ міграційної служби, не є самостійною юридичною особою, а є лише відокремленим структурним підрозділом відповідача 1. Саме останній спрямовує та координує роботу відповідача 2. З огляду на, що суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, суд враховує те, що територіальні підрозділи міграційної служби є лише відокремленими структурними підрозділами Управління міграційної служби та не є самостійними юридичними особами та не мають власних банківських рахунків. За таких обставин, з відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 769 грн. 00 коп..
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус», «Про захист персональних даних», рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» та ст. 2, 6, 73- 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, 3-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії 3-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо не оформлення паспорта у формі книжечки ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати 3-ій міський відділ у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області організувати роботу з оформлення і видачі ОСОБА_1 паспорта у формі паспортної книжечки зразка 1994 року без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 769 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач 1 - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, б. 4, м. Вінниця, 21050)
Відповідач 2 - 3-ій міський відділ у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. О.Довженка, б. 73, м. Вінниця, 21001)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.03.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна