м. Вінниця
11 березня 2020 р. Справа № 120/432/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в письмовому провадженні порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)
про: визнання протиправним та скасування рішенні, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (далі - ЗУ «Про прокуратуру»); визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку призначеної позивачеві пенсії за вислугу років на підставі ЗУ «Про прокуратуру» та зобов'язання відповідача здійснити з 16.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачеві на підставі ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, з 04.11.2009 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, де отримує пенсію за вислугу років на підставі ЗУ «Про прокуратуру» в розмірі 90% від грошового забезпечення. Разом з тим, позивач продовжує працювати в органах прокуратури. У зв'язку з цим, у квітні 2015 року позивачеві, відповідно до чинного на той час законодавства, було здійснено перерахунок пенсії з огляду на збільшення посадового окладу працівників прокуратури за відповідною посадою. Таким чином, враховуючи, що після попереднього перерахунку пенсії позивач продовжує працювати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, він 16.12.2019 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, надавши до вказаної заяви довідку Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362 про розмір місячної заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за перерахунком пенсії. Проте, відповідач, за наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням від 25.12.2019 року за № 905290170830 відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю порядку проведення перерахунку пенсій на виконання рішення Конституційного суду України. Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, адже воно суттєво обмежує зміст та обсяг його конституційних прав на соціальний захист у формі належного пенсійного забезпечення. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 10.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно витребувано у відповідача належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи позивача.
21.02.2020 року за вх. № 5452 відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він останню вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» (в первісній редакції) передбачено проведення перерахунків пенсій працівникам прокуратури у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; працюючим пенсіонерам у зв'язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати, при звільненні з роботи або кожні два відпрацьовані. При цьому, ані зазначеним законом, ані рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 не визначено, які саме складові заробітної плати слід враховувати при видачі довідок для проведення зазначеного перерахунку пенсій, не визначена форма довідок про заробітну плату для проведення перерахунку пенсій. Між тим, відповідач наголошує, що форма наданої позивачем довідки № 18-ф-356 від 11.11.2019 року не затверджена жодним нормативно-правовим актом. За таких обставин, відповідач оскаржуване рішення вважає правомірним та не вбачає підстав для його скасування.
У встановлений судом строк відповідач не надав належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи позивача, з огляду на що суд у відповідності до положень ч. 5 ст.77 КАС України вирішує справу на підставі наявних доказів.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач знаходиться на пенсійному обліку у відповідача, де отримує пенсію за вислугою років.
16.12.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі та у відповідності до ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка підлягає застосуванню в первинній редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7р(11)/2019. До заяви позивач додав вказане рішення Конституційного Суду України та довідки Прокуратури Вінницької області про заробітну плату.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви, рішенням № 905290170830 від 25.12.2019 року відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру». Відмова мотивована невизначенням складових, які слід враховувати при видачі довідок для проведення зазначеного перерахунку пенсій та форми довідок про заробітну плату для проведення перерахунку пенсій. Крім того, відповідач вказав, що позивач до заяви про перерахунок пенсії від 16.12.2019 року не надав довідок про заробітну плату, натомість виявив бажання провести перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356. Додатково відповідач повідомив, що після узгодження зазначених вище питань органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Ст. 48 Конституції України кожному гарантується право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII (далі - Закон від 05.11.1991 року № 1789-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (зі змінами внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру"» від 12.07.2001 № 2663-III в редакції Закону, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Ч. 13 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-III чинної на момент призначення позивачу пенсії)).
Отже, на момент призначення позивачеві пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. 12 та 17 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії).
В подальшому, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI до ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-III, чинної на момент призначення позивачу пенсії) щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з ч. 13 та 18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 08.07.2011 року № 3668-VI) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
14.10.2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон від 14.10.2014 року № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015 року та на цій підставі втратила чинність ч. 18 ст.501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII.
Разом з цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII, відповідно до ч. 20 якої (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII (далі - Закон від 28.12.2014 року № 76-VIII, набрав чинності 01.01.2015 року) до ч. 18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 08.07.2011 року № 3668-VI) та до ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII внесені зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII попередній Закон від 05.11.1991 року № 1789-XII із змінами частково втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 501.
П. 16 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року № 76-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Окрім цього, 11.10.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, яким викладено у новій редакції, зокрема, п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії, положення ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за вказаним Законом віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Отже, ч. 13 та 18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII є нечинними.
Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акту, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Суд зазначає, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було передбачено ч. 18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII (зі змінами згідно Закону від 28.12.2014 року № 76-VIII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.
Аналогічні правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 127/11766/16-а, від 14.02.2018 року по справі № 569/5531/16-а, від 22.08.2018 року по справі № 754/15912/16-а.
Так, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У п. 54 вказаної постанови Верховний Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом від 14.10.2014 року № 1697-VII покладено саме на відповідача, що у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує ст. 22 Конституції України.
Проте, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення по справі № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року, є втрата чинності з 13.12.2019 року норм ч. 20 ст. 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами.
Конституційний Суд України в п. 3 рішення по справі № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року встановив такий порядок виконання ухваленого рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону від 14.10.2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Ч. 20 ст. 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Системний аналіз норм свідчить, що Закон від 14.10.2014 року № 1697-VII з 13.12.2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
Як вже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч. 13,18 ст. 501 Закону від 05.11.1991 року № 1789-XII, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також те, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, втім останній відмовив у здійсненні такого перерахунку з огляду на відсутність порядку проведення перерахунку пенсій.
У контексті цього суд повторно зазначає, що відсутність механізму перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у здійсненні такого перерахунку та, як наслідок, позбавлення особи належних їй виплат.
Крім цього, якщо пенсіонер органів прокуратури просить видати довідку про заробітну плату за умови, коли матеріальний закон про право, форми і види пенсійного забезпечення передбачає право, підстави, розмір та види складових перерахунку пенсії, але не унормовує порядок видачі довідки про заробітну плату, відмова у видачі такого документа із посиланням на відсутність нормативного акту про порядок і умови видачі довідки має визнаватися протиправною, оскільки право на перерахунок пенсії не може і не має залежати від механізму видачі довідки.
За таких обставин, твердження відповідача, що позивач звернувся із довідкою, виданою Прокуратурою Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356, форма якої не затверджена жодним нормативно-правовим актом є безпідставними.
П. 2.24 Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.
Від так, дія вказаного нормативно-правового акту поширюється в тому числі на відносини з приводу перерахунку пенсій, призначених відповідно до ЗУ "Про прокуратуру".
Відповідно до п. 2.7 Порядку № 22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу
П.п. 2 - 4 п. 2.1 Порядку № 22-1 не передбачено подання встановленої форми документу (довідки) про розмір заробітної плати особі що перебуває на тотожній або аналогічній посаді за повністю відпрацьований місяць, що подається для перерахунку пенсії.
П. 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3), що передбачена Порядком № 22-1.
З огляду на те, що позивачем було виконано всі визначені умови, необхідні для здійснення перерахунку пенсії, а відмова у здійсненні такого перерахунку мотивована виключно формальними обставинами, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача належних йому виплат, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та, як наслідок, про задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовної вимоги про скасування вказаного рішенні, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково.
Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» задовольним, відповідно, вимога про його скасування також підлягає задоволенню, як похідна.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі ЗУ «Про прокуратуру» та зобов'язання здійснити з 16.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачеві на підставі ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362, суд зазначає наступне.
Згідно загальних засад права будь-який суб'єкт правовідносин може діяти активно або пасивно, саме пасивна поведінка, у даному випадку, суб'єкта владних повноважень є бездіяльністю.
Як вже зазначалось, у даному спорі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив активні дії та прийняв спірне рішення № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку позивачеві пенсії за вислугу років. За таких обставин, не можна говорити про його бездіяльність, оскільки відповідач відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.
У своїх рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини")..
В п. 145 рішення від 1511.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року).
Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:
- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі. З огляду на викладене, враховуючи те, що оскаржуване рішення порушує право позивача, гарантоване ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту за даних обставин буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд здійснити перерахунок пенсії з 16.12.2019 року, тобто з дня, коли він звернувся з відповідною заявою до відповідача.
Разом з тим, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України по справі № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року «Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії».
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії з огляду на рішення Конституційного Суду України по справі № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року з 01.01.2020 року.
За таких обставин, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 16.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачеві на підставі ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 та ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішенні, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21028)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 11.03.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна