м. Вінниця
11 березня 2020 р. Справа № 120/375/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчука А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурман В.В.
представника позивача: Побережна С.М.
представника відповідача: Киричук В.Ф.
розглянувши у порядку визначеному статтею 287 КАС України адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
про: скасування постанови про накладення штрафу
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відділ ДВС, відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2019 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу ВП №56635278 при примусовому виконанні виконавчого листа №133/335/18, виданого 30.05.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до 02.10.2020, починаючи з 15.02.2018.
Позивач зазначає, що державним виконавцем не встановлено причини несплати аліментів, адже боржник ОСОБА_1 за 6 місяців 2019 року сплатив на депозитний рахунок виконавчої служби 12 782 грн. Крім того, сплачені кошти в порушення ст. 30 ЗУ "Про виконавче провадження" були розподілені тільки по одному виконавчому провадженню. Інспектор Бараболя Н ОСОБА_4 , на думку позивача, не мала права відкривати виконавче провадження щодо стягнення аліментів на дружину, його мав би відкрити той виконавець, який відкрив виконавче провадження на дитину. Серед іншого вказав, що в даний час сплачувати аліменти позивач не може, оскільки знаходився на лікуванні та потребує його довготривалого продовження та з 21.06.2019 зареєстрований у Вінницькому МЦЗ як такий, що шукає роботу. Крім того, звернув увагу суду, що призначена допомога по безробіттю, за відрахуванням 50% на два виконавчі провадження складає 305 грн., що у сім разів нижче прожиткового мінімуму встановленого державою.
Ухвалою суду від 21.02.2020 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до судового розгляду на 11.03.2020, витребувано у відповідача та зобов'язано надати суду в строк до 11.03.2020 матеріали виконавчого провадження ВП № 56635278.
05.03.2020 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, зі змісту якого представник відповідача заперечив щодо заявленого позову, просив відмовити в його задоволенні та закрити провадження по справі, посилаючись на пропущення позивачем строку оскарження постанови від 27.06.2019 ВП №56635278.
11.03.2020 представником відповідача надано матеріали виконавчого провадження ВП №56635278.
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просила суд задоволити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в ході засідання заперечувала щодо позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
25.04.2018 старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Маковієм В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56236088 з виконання судового наказу Козятинського міськрайонного суду №133/336/18 від 19.03.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою старшого державного виконавця Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бараболею Н.А. від 20.06.2018 відкрито виконавче провадження згідно постанови ВП №56635278 з примусового виконання виконавчого листа Козятинського міськрайонного суду №133/335/18 від 30.05.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до 02.10.2020, починаючи з 15.02.2018.
27.06.2019 старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бараболею Н.А. винесено постанову про накладення штрафу ВП №56635278 на ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого листа Козятиського міськрайонного суду Вінницької області від 30.05.2018 №133/335/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до 02.10.2020, починаючи з 15.02.2018. Згідно вказаної постанови визначено, що боржник допустив заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму відповідних платежів за один рік, та постановлено стягнути на користь стягувача штраф у розмірі 4950,02 грн.
Згідно листа Вінницького районного відділу ДВС від 24.07.2019 №18088/15.3-25/10 повідомлено позивачеві, що на виконанні у Вінницькому районному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області перебувають два виконавчі провадження ВП №56635278 з виконання виконавчого листа по справі №133/335/18 виданого Козятинським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 в розмірі 1500 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_2 до досягнення дочкою ОСОБА_3 02.10.2017 трирічного віку та №56236088 судовий наказ по справі №133/335/18 виданий Козятинським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15.02.2018. Вказали, що станом на 01.12.2018 боржник ОСОБА_1 по ВП №56236088 розрахувався по аліментам на користь дитини повністю згідно квитанцій та заяв стягувача внесена сума становить 17736,50 грн. Починаючи з 2019 року ОСОБА_1 сплачував кошти через депозитний рахунок відділу, що були зараховані на виконавче провадження №56236088 (в січні-липні 2019 року) у загальній сумі 12 782 грн.
Листом №33060/153-25/11 відповідач на заяву ОСОБА_1 від 04.12.2019 №15473/15.3-24 повідомив, що кошти, які надійшли на депозитний рахунок виконавчої служби були зараховані по одному виконавчому провадженню у зв'язку з тим, що виконавчі провадження про стягнення аліментів знаходились у різних державних виконавців, тому розподіл коштів здійснювався по одному виконавчому провадженню №56236088. Повідомлено, що подальший розподіл коштів здійснюється по двох виконавчих провадженнях після доручення начальника відділу щодо передачі виконавчого провадження одному державному виконавцю.
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вказуючи, що державним виконавцем не встановлено причини несплати аліментів, адже боржник ОСОБА_1 за 6 місяців 2019 року сплатив на депозитний рахунок виконавчої служби 12 782 грн. Крім того, сплачені кошти в порушення ст. 30 ЗУ "Про виконавче провадження" були розподілені тільки по одному виконавчому провадженню. Інспектор Бараболя Н.А., на думку позивача, не мала права відкривати виконавче провадження щодо стягнення аліментів на дружину, його мав би відкрити той виконавець, який відкрив виконавче провадження на дитину.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.
Абзацом першим частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018.
Так, суд зауважує, що сторонами не заперечується факт сплати позивачем за 6 місяців 2019 року (з січня по липень) на депозитний рахунок виконавчої служби 12 782 грн., які згідно пояснень представника відповідача були зараховані в погашення заборгованості зі сплати аліментів в рамках виконавчого провадження ВП№56236088, згідно постанови винесеної старшим державним виконавцем Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Маковієм В.А. ВП№56236088 від 25.04.2018 з виконання судового наказу Козятинського міськрайонного суду №133/336/18 від 19.03.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
Разом з тим, суд зважає на положення частини першої статті 30 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Так, згідно пояснень представника відповідача наданих у судовому засіданні, виконавче провадження №56635278 передано згідно акта від 12.07.2019 приймання-передачі виконавчого провадження, яке знаходиться на виконанні від старшого державного виконавця Бараболі Н.А. до старшого державного виконавця Маковія В.А. Тобто, старшим державним виконавцем Бараболею Н.А. передано, а старшим державним виконавцем Маковієм В.А. прийнято виконавче провадження №56635278, де боржник Побережний Б.І., стягувач - ОСОБА_2 .
В контексті даної спірної ситуації варто зауважити, що норми закону "Про виконавче провадження" визначають, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Разом з тим, стаття 30 вказаного закону не визначає відповідальність державного виконавця у формі скасування його рішень за виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника в рамках різних виконавчих проваджень.
Крім того, аргументами представника позивача в підтвердження своєї правової позиції, висловленої у даному позові, слугували посилання на норми ст. 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження", стосовно необхідності встановлення державним виконавцем поважності причин невиконання рішення.
Суд, відхиляє вказану позицію та зауважує, що частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Тобто, вказана стаття не зобов'язує державного виконавця пересвідчуватись (встановлювати) поважність причин допущення заборгованості зі сплати аліментів.
Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови, позивачем не було погашено заборгованість по аліментам, яка станом на 27.06.2019 становила 24750,12 грн. та сукупний розмір якої перевищив суму відповідних платежів за рік (тобто 18 000 грн.).
Серед іншого, варто вказати, що навіть у випадку пропорційного розподілу коштів в рамках вищевказаних виконавчих проваджень, та враховуючи сплачену позивачем суму аліментів у розмірі 12 782 грн., сума заборгованості у ВП №56635278 не могла становити менше ніж 18 000 грн., що на переконання суду вкотре підтверджує законність постанови про накладення штрафу від 27.06.2019 ВП №56635278.
При цьому, суд звертає увагу, що постанова старшого державного виконавця Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бараболею Н.А. від 20.06.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №56635278 з примусового виконання виконавчого листа Козятинського міськрайонного суду №133/335/18 від 30.05.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до 02.10.2020, починаючи з 15.02.2018 є чинною та не оскаржувалась позивачем, як і не оскаржувалась бездіяльність відповідача щодо неврахування та не пропорційного розподілу коштів в рамках виконавчих проваджень ВП №56635278 та ВП№56236088.
Отже, з урахуванням того, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 27.06.2020 в рамках виконавчого провадження №566635278 відповідачем не було враховано суми виплачених аліментів, які були сплачені позивачем в добровільному порядку, оскільки вони зараховувались в рахунок погашення суми аліментів в рамках виконавчого провадження ВП №5636088, а наявність вказаної заборгованості не заперечується позивачем, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до норм ЗУ "Про виконавче провадження" є правомірною та не підлягає скасуванню судом.
Разом з тим, суд зважає на пояснення представника позивача щодо скрутного матеріального стану позивача, та звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
Повний текст рішення складено 11.03.2020
Суддя Томчук Андрій Валерійович