Справа № 333/1022/20
Провадження №2-з/333/16/20
06 березня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
05.03.2020 року на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 11.09.2019 року останній, піддавшись на умовляння матері - ОСОБА_2 щодо зняття з реєстрації місця проживання для спрощення порядку приватизації квартири, знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначену квартиру мати заявника ОСОБА_2 приватизувала лише на себе та стала єдиним власником спірної квартири, після чого змінила замки на вхідних дверях та встановила сигналізацію. До 11.09.2019 року ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та ніс витрати на її утримання та оплаті комунальних послуг. Мати заявника чинить перешкоди в проживанні ОСОБА_1 у спірній квартирі, у зв'язку з чим останній змушений орендувати житло. Безпідставні дії ОСОБА_2 позбавили ОСОБА_1 частки майна, на яку останній претендував при приватизації житла, в якому прожив все життя. Також, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 має намір продати спірну квартиру, що може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав заявника. З цих підстав, ОСОБА_1 просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони проведення будь-яких реєстраційних дій відносно спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах заяви доказами.
Розглянувши вимоги заявника, викладені у заяві про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суддею беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 , заявником не надано.
Крім того, матеріали заяви про забезпечення позову не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє дії, направлені на відчуження спірної квартири, що може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав заявника.
Так, судом відхиляються посилання заявника на оголошення, що розміщене на інтернет-сайті «OLX», як доказ того, що ОСОБА_2 вчиняє дії, направлені на відчуження спірної квартири, оскільки зазначене оголошення не містить даних про місце знаходження житла, яке продається.
Також, зазначене оголошення не містить повних даних про особу, яка опублікувала таке оголошення.
При цьому, суд позбавлений самостійно витребувати будь-які докази на підтвердження обставин, зазначених в заяві про забезпечення позову.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не надання заявником доказів, що підтверджують родинні відносини з ОСОБА_2 , належності останній на праві власності спірної квартири, та які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_2 дій з реалізації майна чи підготовки до такої реалізації, суд дійшов висновку про відсутність, станом на час розгляду вказаної заяви, правових підстав для забезпечення позову.
А тому, як наслідок, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви судом відмовляється через недоведеність.
Згідно з ч. 10 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова