Справа №760/15909/19
Провадження №2-а/760/1030/19
23 жовтня 2019 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Козленко Г.О.
при секретарі - Хліменковій А.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП капрала поліції Шевчука О.М., третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП про скасування постанови,-
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить: визнати дії інспектора 3 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП капрала поліції Шевчука О.М. щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП - протиправними; постанову серії ЕАВ №1167712 від 22.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення з застосуванням до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати.
03.06.2019 ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП капрала поліції Шевчука О.М., третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП про скасування постанови.
В обґрунтування зазначив, що 22.05.2019 посадовою особою - інспектором 3 батальйону 5 роти УПП у м. Києві, капралом поліції Шевчуком О.М. винесено відносно позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Позивач мав при собі поліс серії АО 2500618, який було придбано 24.04.2019 в ТДВ «СК» Київ РЕ» та який відповідно має строк дії з 25.04.2019 по 24.04.2020, як вказано в тексті полісу.
Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Таким чином, враховуючи, що позивач правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалу про відкриття спрощеного провадження справи відповідач отримав 21.06.2019, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, від учасників справи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні не надходили.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті адміністративного позову за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1167712 від 22.05.2019, яка міститься в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 , 22.05.2019, АДРЕСА_1 була інформація з сайту моторотранспортного бюро Україна, що свідчила про відсутність полісу страхування при перевірці документів виявлено відсутність діючого полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.ґ ПДР.
У п.2.1.ґ Правил дорожнього руху вказано, що чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з ч.1 ст.126 КУпАП, передбачена відповідальність, серед іншого, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Разом з тим, позивач не погоджується з діями відповідача, вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Свідків події інспектор не вказав та не клопотав залучити таких осіб до допиту у судовому засіданні. У свою чергу, зміст оскаржуваної постанови не містить посилання на докази, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Таким чином, судом встановлено, що докази, які б відповідали вимогам ст.251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення саме позивачем, - відсутні.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, викладені в ній дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені принципи випливають із положень ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме відсутність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Натомість, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.ґ. ПДР України, що стало підставою його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, в прохальній частині позивач просить визнати дії відповідача протиправними, однак суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання дій інспектора протиправними щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не надано доказів неправомірності таких дій.
Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП відповідач має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч.1 ст. 126 КУпАП, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст.ст.2, 8-9, 69, 71, 77, 162, 243-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП капрала поліції Шевчука О.М., третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП про скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАВ №1167712 від 22.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення з застосуванням до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - Г.О. Козленко