Справа № 372/3314/19
Провадження № 2-350/20
02 березня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Бондаренко Є.І.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ «КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в обґрунтування позову зазначив, що останній з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 17.11.2014 року, відповідно якої отримав кредит у розмірі 95000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 117182,90 грн., що станом на 29.07.2019 року складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 88936 грн. 91 коп.; заборгованості за процентами в розмірі 22189 грн. 66 коп.; заборгованості за процентами на поточну заборгованість в розмірі 0,00 грн.; заборгованості за процентами на прострочену заборгованість в розмірі 22189 грн. 66 коп.; заборгованості по судовим штрафам у розмірі 6056 грн. 33 коп.
16 вересня 2019 року винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
31 жовтня 2019 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження та призначення підготовчого судового засідання.
29 січня 2020 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та зазначив, що не згоден з розрахунком заборгованості, подав до суду копії квитанцій та просив долучити їх до матеріалів справи, як доказ часткового погашення заборгованості за кредитом.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
17.11.2014 року між сторонами був укладений договір № б/н, згідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в розмірі 95000 грн. 00 коп. у формі встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.
Суд вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів отримання відповідачем коштів в якості кредиту, оскільки позивачем не подано належного і допустимого доказу, який би містив відомості про таку обставину, а відповідач заперечив цей факт.
В обґрунтування позову позивач посилається на розрахунок заборгованості, за яким борг за договором складає 117182,90 грн., що станом на 29.07.2019 року складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 88936 грн. 91 коп.; заборгованості за процентами в розмірі 22189 грн. 66 коп.; заборгованості за процентами на поточну заборгованість в розмірі 0,00 грн.; заборгованості за процентами на прострочену заборгованість в розмірі 22189 грн. 66 коп.; заборгованості по судовим штрафам у розмірі 6056 грн. 33 коп.
При цьому позивачем не надано будь-яких підтверджуючих документів щодо обґрунтування такого розрахунку, зокрема первинної бухгалтерської документації.
Крім того, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17.11.2014 року не завірений належним чином, оскільки не містить підпису посадової особи ПАТ «КБ «ПриватБанк» та на ньому відсутня печатка банку.
Відповідно до п. 2.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою НБУ 30 квітня 2010 року № 223, зазначено, що договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою.
Емітент зобов'язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку.
Пунктом 2.5 зазначеного Положення визначено, що Емітент зобов'язаний забезпечити наявність у договорі таких умов, зокрема, тип спеціального платіжного засобу, види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання, порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, порядок кредитування клієнта, тарифів банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну, ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу, порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом, відповідальність емітента та клієнта тощо.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 4 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Частиною 6 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Також, суд вважає, що розрахунок заборгованості, наданий банком не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Копія Анкети-заяви, яка додана до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, так як вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ЦК України і для укладення договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якої підтверджується доданими до позовної заяви документами, що свідчить про відсутність договору між сторонами.
В зазначеній Анкеті-заяві відсутні будь-які умови які є істотними для кредитного зобов'язання, насамперед, в Анкеті-заяві відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов'язок повернення мною цих коштів.
Умови та Правила надання банківських послуг не можуть підтверджувати факт існування боргу, так як в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони ним не підписані, що свідчить про те, що вони на нього не розповсюджуються.
В постанові Верховного Суду України №6-16цс15 від 11 березня 2015 року, у справі №6-2320цс17 від 22 березня 2017 року, посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т.д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник при отриманні банківської карти.
Зважаючи на вказану правову позицію та обставини справи, суд не може прийняти посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на існування Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку (які не підписані позичальником), їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Інших доказів з цього приводу до суду позивачем надано не було.
Таким чином, в ході розгляду справи, ПАТ КБ ПриватБанк» не було доведено обґрунтованості його доводів з приводу умов та порядку здійснення нарахувань (відсотків, пені, штрафу) за вказаним кредитом, а наведений позивачем розрахунок заборгованості суд вважає таким, що не ґрунтується на законі та фактичних обставинах спору.
Наявними у справі належними і допустимими доказами не підтверджено достатній обсяг фактів та обставин, які б надали можливість суду самостійно розрахувати розмір заборгованості у спірних правовідносинах, а позивач усунувся від виконання своїх процесуальних зобов'язань щодо явки до суду, подання переконливих доказів та доведення перед судом обґрунтованості позову.
Таким чином, обставини, що покладені в основу позову не знайшли підтвердження під час розгляду справи, від повного, всебічного та об'єктивного встановлення судом обставин щодо наявності та розміру заборгованості за кредитом позивач ухилився.
На підтвердження виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання за кредитним договором суду надано квитанції про погашення заборгованості за кредитним договором які не були враховані позивачем при визначенні загальної суми заборгованості.
Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд вважає, що позивачем не доведено обставин, які б породжувала правові наслідки у виді виникнення зобов'язань сплатити визначені позовом кошти, тому достатніх підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом не встановлено достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача в судовому порядку обов'язку сплати передбачених позовом коштів, позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 76, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, ст.ст. 16, 251-253, 258, 261, 264, 267, 525, 526, 543, 549, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 76, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, ст.ст. 16, 251-253, 258, 261, 264, 267, 525, 526, 543, 549, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В.Кравченко