10 березня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/814/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 05.03.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) та просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2019 № 51-ос щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) та всіх видів забезпечення;
- поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді старшого техніка з пожежної безпеки відділу Прикордонної служби ''Деревини'' ІІІ категорії в/ч НОМЕР_1 з 05.02.2019;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.02.2019 по день постановляння рішення.
Позов мотивовано тим, що при прийняття наказу від 04.02.2019 № 51-ос відповідачем були допущені порушення вимог законодавства, тому оскаржуваний наказ є протиправним.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обгрунтування пропуску строку зазначив, що у зв'язку з встановленням його батьку ІІ групи інвалідності 25.11.2019 та погіршенням стану здоров'я, він здійснював догляд за ним, що, на його думку, є поважною причиною пропуску звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання по суті, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Позивач оскаржує наказ вч НОМЕР_1 від 04.02.2019 № 51-ос щодо виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) та всіх видів забезпечення, однак звернувся з позовом до суду 03.03.2020.
Як зазначає позивач у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, поважною причиною несвоєчасного звернення до суду стало погіршення стану здоров'я його батька і догляд за ним.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, позивачем додані документі, які підтверджують стан здоров'я батька після встановлення йому групи інвалідності 25.11.2019, отже, ці обставини не є об'єктивно непереборними, та такими, що не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При цьому маючи місячний строк звернення до суду з даним позовом, з дня видачі наказу до встановлення його батьку групи інвалідності та початку догляду за ним, позивач мав можливість звернутися до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 79 КАС України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
У свою чергу належні є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
Однак належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з 04.02.2019 (дата прийняття оскаржуваного наказу) до 29.11.2019 (день встановлення батьку інвалідності), позивачем суду не надано.
Отже, з даним позовом позивач звернувся до суду з пропуском встановленого місячного строку.
Суд звертає увагу, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (частина четверта статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на вказані обставини, враховуючи відсутність доказів в обґрунтування поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тому адміністративний позов даний позов слід залишити без розгляду.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 122, 123, 240-241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 10.03.2020.
Суддя І.І. Соломко