10 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/3946/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладену в листі № 4432/02/Н-12 від 26.11.2019, у виплаті заборгованості по сплаті пенсії за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 в сумі 88921,22 грн.;
- стягнути заборгованість, яка нарахована за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 в сумі 88921,22грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач неправомірно відмовив у виплаті нарахованої, але невиплаченої суми заборгованості по перерахунку пенсії з посиланням на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач до суду надав відзив, в якому заперечив проти задоволення його позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначає, що доплата пенсії в сумі 88921,22грн., за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 позивачу буде виплачуватись на умовах визначених в постанові Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2017 у справі № 751/2081/17 позов ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України було задоволено та визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В своїй постанові в мотивувальній частині суд зазначив, що він приймає до уваги положення п.1 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та враховуючі, що позивач досяг 50-річного віку 11.01.2017, а тому призначення, нарахування та виплату пенсії має бути здійснено з 12.01.2017.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2017 у справі № 751/2081/17 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 залишено без змін постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2017.
При здійсненні призначення пенсії на виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2017 в січні 2019 року виплачена сума доплати 5641,71 грн. за період з 21.11.2018 по 31.12.2018, проте за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 заборгованість з пенсійних виплат не проведена, у зв'язку з чим позивач зверувся письмово до відповідача з проханням виплатити належну пенсію за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 (а.с.10-11).
Листом від 26.11.2019 року за № 4432/02/Н-12 відповідач відмовив у виплаті за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 та значив, що доплата пенсії в сумі 88921,22 грн. за вказаний період позивачу буде виплачуватись на умовах визначених в постанові Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Позивач не погоджуючись з протиправною відмовою відповідача в зарахуванні до стажу певних періодів роботи, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон №1058).
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, яким, серед іншого було визначено, що боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (надалі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі № 640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Відповідачем у справі № 640/5248/19 був Кабінет Міністрів України, третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача - Пенсійний фонд України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2020 повернуто апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України у справі № 640/5248/19.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 повернуто апеляційну скаргу Пенсійного фонду України у справі № 640/5248/19.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі № 640/5248/19 набрало законної сили.
Крім того, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам Верховною Радою не приймались.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі Суханов та Ільченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Отже, не виплачуючи позивачу пенсію за відсутності передбачених законами України підстав, пенсійний орган порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт невиплати відповідачем позивачу заборгованості з пенсії за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 в сумі 88921,22 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), викладену в листі № 4432/02/Н-12 від 26.11.2019, у виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованості по сплаті пенсії за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 в сумі 88921,22 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по сплаті пенсії за період з 12.01.2017 по 20.11.2018 в сумі 88921,22 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко