10 березня 2020 року справа № 580/1188/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України, Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якому просить постановити ухвалу, якою встановити Генеральній прокуратурі України новий строк у 15 днів із зазначенням його в календарний спосіб для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року та зобов'язати Генеральну прокуратуру України подати протягом 5-и днів після закінчення строку на виконання звіт про виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що статтею 382 вказаного Кодексу не визначено обов'язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання позивача у письмовому провадженні.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 19.03.2019 відповідно до Закону України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року № 357; зобов'язано Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.03.2019 відповідно до Закону України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року № 357; у задоволенні решти вимог відмовлено.
Позивач вважає, що Генеральна прокуратура України тривалий час не виконує добровільно рішення суду, оскільки ніяких повідомлень від Генеральної прокуратури України про необхідність додаткового вивчення скарги позивача від 19.03.2019, а ні до суду, а ні до позивача не надходило, про що свідчить відсутність таких повідомлень в матеріалах справи. З вище наведеного слідує, що Генеральна прокуратура України повинна була розглянута скаргу позивача не пізніше 23.10.2019, але повідомлень про результати розгляду скарги позивач ц досі не отримав, хоч розгляд перевищив допустимий законодавством України строк у 7 (сім) разів.
Під час вирішення поданого клопотання по суті, суд зазначає таке.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1, 2 згаданої норми Кодексу суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ці норми кореспондуються з положеннями пп. “ґ” пункту 4 частини 1 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом касаційної інстанції строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Такого висновку дійшов і Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи клопотань про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивач не заявляв.
Судовий контроль за виконанням рішення суду після його прийняття здійснюється судом шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у порядку, передбаченому статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відповідною заявою позивача з дотриманням строку її подання та процесуальної форми. Така заява від позивача у встановлені строки суду не надходила.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена статті 129 Конституції України та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення відповідно до частини 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.
Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю на етапі виконання рішення суду, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 248, 256, 382, 294, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили після її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала в повному обсязі складена та підписана 10.03.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк