11.03.20
Провадження № 2/235/675/20
Справа № 235/760/20
про повернення позовної заяви у зв'язку з невиконанням ухвали
про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2020 року м. Покровськ
Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Філь О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Ухвалою судді від 05 лютого 2020 р. зазначена позовна заява залишена без руху, як така, що не відповідає вимозі ст..ст. 175, 177 ЦПК України, позивачу надано для виправлення недоліків строк десять днів з часу отримання копії цієї ухвали, яка одержана позивачем відповідно рекомендованого повідомлення в матеріалах справи 13.02.2020 р.
У визначений строк позивачем ОСОБА_1 недоліки позовної заяви не усунуто, а саме: Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, тому в позовній заяві позивачу необхідно зазначити вказане підтвердження.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» робітники і службовці звільняються від сплати судового збору за позовами, що випливають з трудових правовідносин,
Але п. 1 частини першої статті 4 виключено на підставі
Закону N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
В зазначеному випадку позивачем заявлені позовні вимоги не про поновлення на роботі, а про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору, тому позивач не звільнений від сплати судового збору та йому необхідно сплатити судовий збір з цієї частини позовних вимог (немайнового характеру) в розмірі 840,80 грн.
Крім того, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 30.11.2016 року у справі № 6-1121цс16 щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", стягнення заробітної плати, про що зазначається в пункті 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", не є тотожнім стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
(затримки розрахунку при звільненні) позивачі від сплати судового збору не звільняються.
Отже, з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач від сплати судового збору не звільнений.
Згідно п/п 1, 2 п. 1 частини 2, частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011
року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102,00 грн.
Отже, судовий збір за подання до суду даного позову в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи, що позивач його розмір не зазначає, відповідно до чинного на момент звернення законодавства становить не менше 840,80 грн.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі викладеного позивачу пропонується сплатити судовий збір в розмірі 1681,60 грн. (840,80 грн. + 840,80 грн.) за наступними реквізитами:
рр UA068999980000031212206005060 , Отримувач Покровське УК/ м.Покровськ/ 22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37803022, банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ГУДКСУ) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_1 про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
На підтвердження оплати судового збору необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Але позивач в п. 3 позовної заяви просить під час попереднього судового засідання, незважаючи на те, що справи, що виникають з трудових відносин, розглядаються у порядку спрощеного провадження, витребувати у відповідача докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотання про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Тому позивачу необхідно виконати зазначені вимоги ч. 2 ст. 84 ЦПК України щодо оформлення клопотання про витребування доказів.
Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
В зазначеному випадку позивачу необхідно належним чином посвідчити відповідь департаменту охорони здоров'я Донецької ОДА від 17.01.2020 року.
Оскільки зазначені в ухвалі суду про залишення заяви без руху недоліки у визначений строк не усунуті, то дану позовну заяву із додатками, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України (редакція від 15.12.2017 р.), слід вважати неподаною та повернути позивачу.
Керуючись ч. 3 ст.185 ЦПК України (редакція від 15.12.2017 р.),
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» про визнання відмови в прийнятті на роботу неправомірною, укладення трудового договору та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу вважати неподаною і повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: