10 березня 2020 року справа № 580/3866/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Дружба» до управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,
Селянське (фермерське) господарство «Дружба» звернулось до суду з позовною заявою до управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Укртрансбезпеки у Черкаській області про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №159072 від 05.11.2019 в сумі 1700 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіривши документи інспектор Укртрансбезпеки в Одеській області повернув їх водію Рибак В.М. Будь-якого акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом інспектори в присутності водія ОСОБА_1 не оформляли і будь-яких копій вказаного документу не надали.
Позивач звернув увагу, що індивідуальна контрольна книжка водія була присутня у водія ОСОБА_1 на час перевірки, але інспекторами Укртрансбезпеки в Одеській області для пред'явлення та ознайомлення не вимагалась.
При цьому, позивач наголошує, що не отримував повідомлень про день, час та місце розгляду справи про порушення передбачене ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на зазначене не мав змоги ознайомитись із матеріалами справи, надати пояснення, надати докази про відсутність правопорушення передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та здійснити правовий захист при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що за результатами здійснення 17.09.2019 державними інспекторами управління Укртрансбезпеки у Одеській області рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що о 0 год. 30 хв. за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки КАМАЗ д.н. НОМЕР_1 , надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, про що складено акт проведення перевірки № 169870 від 17.09.2019.
Наявність у водія індивідуальної контрольної книжки водія є законодавчо передбаченим та обов'язковим. Під час проведення рейдової перевірки відповідно до п. 15 Порядку №1567 вона повинна надаватися водієм для огляду державним інспекторам, однак не надана водієм позивача.
Позивачем не надано жодного підтверджуючого доказу, який би вказував на те, що на момент проведення перевірки водієм велася індивідуальна контрольна книжка і вона пред'явлена інспекторам.
Відповідач звернув увагу, що листом від 18.10.2019 № 61449/39-1/24-19 позивача запрошено на розгляд справи на 03.09.2019, однак уповноважений представник на розгляд справи не з'явився.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач жодним чином не спростував викладені в адміністративному позові доводи, оскільки не надав доказів направлення та вручення листа від 18.10.2019 №61449/39-1/24-19, а тому наполягав на задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №169870 від 17.09.2019, яким зафіксовано, що о 0 год. 30 хв. за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки КАМАЗ д.н. НОМЕР_1 , селянське (фермерське) господарство «Дружба» надавало послуги з перевезення вантажів без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010.
На підставі акту перевірки начальником управління Укртрансбезпеки у Черкаській області В. Завгорським прийнято постанову №159072 від 05.11.2019, якою до селянського (фермерського) господарства «Дружба» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За приписами ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), згідно п.2 п.3, 4 якого передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
За приписами п.15 вказаного вище Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення і які автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред'являти особам, що уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, документами для юридичної особи, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 №340 встановлено автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 вищезгаданого положення встановлено, що водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом веде індивідуальну контрольну книжку.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З вищенаведених вимог законодавчих актів вбачається, що на перевізника покладено обов'язок забезпечення ведення водієм індивідуальної контрольної книжки з метою контролю робочого часу і часу відпочинку. Однак, надання інспекторам індивідуальної контрольної книжки повинно здійснюватись лише за їх вимогою, оскільки вказана книжка відсутня серед переліку визначеного ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказівка в нормі статті про необхідність наявності інших документів свідчить про те, що саме перевіряючі повинні вказати, які документи необхідно надати до перевірки. За відсутності такої вимоги твердження про відсутність тих чи інших документів є безпідставним.
Згідно приєднаних до позовної заяви письмових пояснень водія ОСОБА_1 від 12.11.2019 вбачається, що під час перевірки інспектори не вимагали надання індивідуальної контрольної книжки водія та не складали під час проведення перевірки жодного акту.
Натомість, позивач приєднано до позовної заяви індивідуальну контрольну книжку водія ОСОБА_1 , яка містить, зокрема, запис про період роботи водія 16.09.2019 з 8.00 год. до 11.40 год., та з 20.00 год. 16.09.2019 до 0.30 год. 17.09.2019. Вказана книжка відповідає за формою і змістом додатку №3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Отже, позивач надав до суду докази, які спростовують факт зафіксованого актом перевірки №169870 від 17.09.2019 порушення.
З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність порушення, та якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач. Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не є беззаперечним доказом вчинення порушення.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Отже, необхідною умовою розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є належне повідомлення особи щодо якої розглядається справа, рекомендованим листом із повідомленням.
Стверджуючи, що позивача листом від 18.10.2019 №61449/39-1/24-19 запрошено на розгляд справи, відповідач не надав доказів направлення вказаного листа рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими посилання позивача про позбавлення його можливості надати відповідачу докази, які спростовують його вину у вчиненому порушенні та забезпечення права на захист під час розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті.
В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про притягнення до відповідальності позивача, відповідач діяв всупереч вимог Закону, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову №159072 від 05.11.2019 управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь селянського (фермерського) господарства «Дружба» (20401, Черкаська обл., м. Тальне, вул. Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 30190865) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко