10 березня 2020 року справа № 580/479/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря: Остроушко Л.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Тищенка Ю.П. (згідно ордеру),
представника відповідача - Вельган В.В. (згідно довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
07.02.2020 ОСОБА_1 подала позов до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24.01.2020 винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельганом Василем Васильовичем у виконавчому провадженні № 60155670 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 грн;
2) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24.01.2020 винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельганом Василем Васильовичем у виконавчому провадженні № 60155670 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що на виконання виконавчого листа № 711/2269/19 від 17.09.2019 позивач виконала всі від неї залежні дії, щоб донька бачилась з батьком, однак в процесі зустрічі виникли обставини, які не залежали від позивача, а саме: дитина розплакалась і тримаючись за позивача відмовилася гуляти з батьком. Силоміць дитину відтягнути від позивача не вдавалося, а так як батько дитини ОСОБА_2 наполягав на зустрічі з дитиною без присутності позивача, та враховуючи небажання дитини, продовження зустрічі виявилось неможливим.
Позивач зазначає, що державний виконавець визнає факт зустрічі, але керуючись невідомо якими законами, нехтуючи конституційне, конвенційне право кожної особи, в тому числі і дитини на свободу, вільне, добровільне прийняття рішення щодо бажання чи не бажання проводити зустріч з батьком, наклав на позивача штраф, а тому оскаржувана постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні зазначивши, що його дії щодо винесення оскаржуваних постанов правомірні та вчинені відповідно до норм чинного законодавства.
10.03.2020 ОСОБА_2 подав до суду заяву про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
10.03.2020 усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення у якості третьої особи.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
На виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження № 60155670 з виконання виконавчого листа № 711/2269/19, виданого 17.09.2019 Придніпровським районним судом м. Черкаси, зокрема, про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в реалізації прав бачитися з малолітньою донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити порядок участі у вихованні дитини з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: проводити особисті зустрічі з дитиною без присутності матері кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 10 години 00 хвилин та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
30 жовтня 2019 року на адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси державний виконавець направив заяву щодо роз'яснення виконавчого документа, в якій просив роз'яснити, які саме обставини він має врахувати при виконанні виконавчого документу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.11.2019 у справі № 711/2269/19 (провадження № 2-р/711/15/19) у задоволенні заяви старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Постоєнко М.В. про роз'яснення виконавчого листа відмовлено.
18.01.2020, в суботу, згідно виконавчого листа № 711/2269/19 від 17.09.2019, що видав Придніпровський районний суд м. Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в реалізації права бачитись з малолітньою дочкою ОСОБА_3 . Позивач привела дитину на зустріч з батьком. Однак на запитання і батька, і матері «Чи хоче дитина гуляти з батьком» дитина нічого не відповідала та мовчала. На неодноразові пропозиції батька про прогулянку дитина також мовчала та ховалася за матір'ю. Так, на питання батька, матері та державного виконавця дитина продовжувала мовчати. При спробі батька взяти дитину на руки, дитина притулялася до матері. Пізніше, на запитання матері дитина відповіла, що не хоче гуляти з батьком. Дитина не виявила бажання гуляти з батьком. Вказаний факт небажання дитини гуляти з батьком встановлено в Акті державного виконавця від 18.01.2020.
Оскільки виконавчим листом передбачено проводити особисті зустрічі з дитиною без присутності матері дитини кожну першу та третю суботу та неділю місяця з 10 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в неділю, привела дитину на побачення з батьком. Однак, дитина на пропозицію прогулянки з батьком відповідала «ні». Вказаний факт встановлено в Акті державного виконавця від 19.01.2020.
На підставі викладеного, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельганом В.В. винесено постанови про накладення штрафу від 24.01.2020 у ВП № 60155670.
Відповідно до даних постанов встановлено, що виконавчий лист № 711/2269/19 від 17.09.2019, що видав Придніпровський районний суд міста Черкаси про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в реалізації права бачитися з малолітньою донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення порядку участі у вихованні дитини з батьком ОСОБА_2 , наступним чином: проводити особисті зустрічі з дитиною без присутності матері кожні першу та третю суботу та неділю місяця з 10 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвили, не виконується.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець постановив: “За повторне не виконання 18.01.2020 виконавчого листа № 711/2269/19 від 17.09.2019, що видав Придніпровський районний суд міста Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоду ОСОБА_2 в реалізації позивача права бачитися з малолітньою дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення порядку участі у вихованні дитини з батьком ОСОБА_2 наступним чином: проводити особисті зустрічі з дитиною без присутності матері кожну першу та третю суботу та неділю місяця з 10 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин, накласти на божника ОСОБА_1 штраф у розмірі 3400,00 грн.” та : “За повторне не виконання 19.01.2020 виконавчого листа № 711/2269/19 від 17.09.2019, що видав Придніпровський районний суд міста Черкаси щодо зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоду ОСОБА_2 в реалізації позивача права бачитися з малолітньою дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення порядку участі у вихованні дитини з батьком ОСОБА_2 наступним чином: проводити особисті зустрічі з дитиною без присутності матері кожну першу та третю суботу та неділю місяця з 10 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин, накласти на божника ОСОБА_1 штраф у розмірі 3400,00 грн.”
Не погоджуючись з вказаними постановами державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, позивач звернулася до суду.
Під час вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 124, частиною третьою статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
У частині першій статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3, частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ст. 63 Закону № 1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно з ст. 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання.
Також, аналіз статей 63, 64-1 та 75 Закону № 1404-VІІІ свідчить про те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Стверджуючи про належне виконання виконавчого листа № 711/2269/19, виданого 17.09.2019 Придніпровським районним судом м. Черкаси, позивач зазначає, що 18.01.2020 та 19.01.2020 привела доньку на побачення з батьком ОСОБА_2 і сказала дитині піти до батька. Тобто, позивач виконала всі залежні від неї дії, щоб донька бачилася з батьком. Однак в процесі зустрічі виникли обставини, які від позивача не залежали, а саме: дитина відмовилася гуляти з батьком.
Суд зауважує, що відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Як свідчать матеріали справи, позивач привела малолітню дитину ОСОБА_4 2016 року народження на зустріч 18.01.2020 та 19.01.2020, однак дитина відмовилася спілкуватися та йти до батька.
Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що позивач вчинила залежні від неї дії щодо виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/2269/19 виданого 17.09.2019, однак враховуючи вік дитини та природню прив'язаність до матері виконання цього виконавчого листа стало неможливим з незалежних від позивача причин.
Також суд наголошує, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність будь-яких перешкод, які вчиняла позивач 18.01.2020 та 19.01.2020 під час виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/2269/19 виданого 17.09.2019.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про накладення штрафу від 24.01.2020 у виконавчому провадженні № 60155670 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то суд вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн.
Щодо клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 16058,00 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Частина п'ята ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи долучено ордер серії ЧК №128392 від 18.12.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, дослідивши, матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з бюджетних асигнувань відповідача 16058,20 грн витрат на правову допомогу, оскільки дані витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про накладення штрафу від 24.01.2020 у виконавчому провадженні № 60155670 (за повторне не виконання 18.01.2020 виконавчого листа № 711/2269/19 від 17.09.2019).
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про накладення штрафу від 24.01.2020 у виконавчому провадженні № 60155670 (за повторне не виконання 19.01.2020 виконавчого листа № 711/2269/19 від 17.09.2019).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн 60 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя В.П. Тимошенко