Справа № 560/3868/19
іменем України
03 березня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. представника позивача: Бурмака С.А. представника відповідача: Кундиловської М.М., Шамрей О.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2019 року № 0010171407,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 20.08.2019 року № 0010171407.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Хмельницькхліб" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій із ТОВ "Укрграндпостач" за лютий 2019 року.
За результатами перевірки складено акт від 01.08.2019 № 0586/22-01-14- 07/38776215.
На підставі акту перевірки заступником начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення форма "В4" від 20 серпня 2019 року № 0010171407, яким зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість в розмірі 4690625,00 грн.
Позивач вважає, що ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому воно є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Від представника відповідача на адресу суду 27.12.2019 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що у наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що в графах "отримав" та "відпустив" зазначені лише прізвища та підписи. Посада особи, відповідальної за здійснення господарських операцій з поставки ТМЦ від покупця ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" - не зазначено.
Відповідач вважає, що оскільки, у накладних, виписаних від юридичної особи ТОВ "Укрграндпостач" відсутні обов'язкові реквізити, вони є такими, що складені всупереч вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІ та пунктів 2.1-2.4 Положення №88, а тому у ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" відсутні підстави для формування показників бухгалтерського обліку на підставі таких документів.
Відповідач зазначає, що ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" для перевірки не надано документів щодо підтвердження походження придбаних товарів згідно номенклатури, зазначеної у видаткових накладних, оформлених ТОВ "Укрграндпостач", що не дає змоги встановити виробника, походження товару, його відповідність діючим стандартам.
Також ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" для проведення перевірки не надано сертифікат якості, який видається на кожну окрему партію насіння соняшника та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб, який засвідчує відповідність їх показників якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів і включає інформацію про наявність або відсутність генетично модифікованих організмів; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція відповідає установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Для проведення перевірки не надано фітосанітарний сертифікат на підтвердження безпечності придбаного насіння соняшника. Також відповідач стверджує, що позивачем не додано до позовної заяви жодних документів, необхідні для підтвердження або спростування фактів, встановлених в ході проведення перевірки позивача.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Хмельницькій області просить у задоволенні позову ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0010171407 відмовити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні стосовно задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" зареєстроване як юридична особа з 20.06.2013 та основним видом діяльності якого згідно КВЕД є 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.
Згідно наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 17.07.2019 року №1620 та від 23.07.2019 року №1648, та направлень на перевірку від 17.07.2019 №2168, від 17.07.2019 №2169, на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" за адресою: (м.Хмельницький, вул.Тернопільська, буд.8) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ "Укрграндпостач" (код 39026230) за лютий 2019 року.
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 23.07.2019 №1648 "Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" на 2 робочих дні до 24.07.2019.
За результатами проведення документальної виїзної перевірки складено акт перевірки від 01.08.2019 №0586/22-01-14-07/38776215, яким встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, пп."а" п. 198.1, абзацу першого та другого п.198.2, п.198.3 і абзацу третього п. 198.6 ст.198; абзацу другого п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітною (податкового) періоду) за лютий 2019 року в сумі 4690625,00 грн.
Позивача було ознайомлено з актом перевірки, а також підписано, що підтверджується відповідним підписом.
На підставі акта перевірки №0586/22-01-14-07/38776215 від 01.08.2019 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 20.08.2019 року № 0010171407, яким зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість в розмірі 4690625,00 грн.
Позивач не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2019 року № 0010171407, подав до Державної податкової служби України 09.09.2019 скаргу, однак рішенням ДПС України від 06.11.2019 №8521/6/99-00-08-05-01 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно пункту 198.1., статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6., статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Предметом дослідження даної справи є реальність фінансово-господарських операцій ТзОВ "ТД "Хмельницькхліб" із ТОВ "Укрграндпостач" (код 39026230) за лютий 2019 року згідно договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019 року щодо поставки соняшника (насіння) в кількості 2735 тон на суму 28143750,00 грн , в т. ч. ПДВ 20 % - 4690625,00 грн.
Суд встановив, що між ТОВ "Укрграндпостач" (Постачальником) та ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" (Покупцем) укладено договір № 03/02-19 від 01.02.2019 року про поставку насіння соняшника врожаю 2018 року за яким у лютому 2019 року Постачальник виконав зобов'язання з поставки товару в кількісті 2375 тон, із розрахунку 11850,00 грн. з ПДВ за одну тону, на загальну суму 28143750,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4690625,00 грн.
Згідно вказаного договору пунктом поставки товару є: Одеська область, м. Одеса, вул. Хаджибеївська дорога, 38, складські приміщення ТОВ "ОІЛПРОДАКШЕН" (код ЄДРПОУ 39759892), умови поставки EXW Ex Works/ Франко-завод, відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.
На підтвердження формування податкового кредиту в сумі 4690625,00 грн в порядку виконання вищевказаного договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019 Позивачем надано податкову накладну №4 від 28.02.2019, видаткові накладні № ГП-0000018 від 01.02.2019, № ГП-0000023 від 05.02.2019, № ГП-0000024 від 08.02.2019, № ГП-0000025 від 11.02.2019, № ГП-0000026 від 27.02.2019; акти прийому передачі до договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019: №001/01.02 від 01.02.2019, №002/05.02 від 05.02.2019, №003/08.02 від 08.02.2019, №004/11.02 від 11.02.2019, №005/27.02 від 27.02.2019, та ряд платіжних доручень від 28.02.2019 року на суму 500000,00 грн, від червня-липня 2019 року.
Суд встановив, що відповідно до умов п.2.3 договору №03/02-19 від 01.02.2019 "Передача (приймання-здача) товару здійснюєься в місці передачі, зазначеному п.2.1 даного Договору (Одеська область, м.Одеса, Хаджибеєвська дорога ,38) та оформлюються шляхом підписання видаткової накладної та акту прийому передачі Товару. Датою передачі товару вважається дата, зазначена в накладній та Акті".
При цьому, відповідно до змісту видаткових накладних № ГП-0000018 від 01.02.2019, № ГП-0000023 від 05.02.2019, № ГП-0000024 від 08.02.2019, № ГП-0000025 від 11.02.2019, № ГП-0000026 від 27.02.2019, місце складання останніх зазначено місто Кропивницький.
Згідно змісту актів прийому - передачі до договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019: №001/01.02 від 01.02.2019, №002/05.02 від 05.02.2019, №003/08.02 від 08.02.2019, №004/11.02 від 11.02.2019, №005/27.02 від 27.02.2019, місце передачі товару зазначено - Одеська область АДРЕСА_1 м. Одеса АДРЕСА_2 .
Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що перевезення соняшника (насіння) в кількості 2735 тон на суму 28143750.00 грн згідно договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019, згідно змісту видаткових накладних № ГП-0000018 від 01.02.2019, № ГП-0000023 від 05.02.2019, № ГП-0000024 від 08.02.2019, № ГП-0000025 від 11.02.2019, № ГП-0000026 від 27.02.2019 та актів прийому-передачі до договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019 №001/01.02 від 01.02.2019, №002/05.02 від 05.02.2019, №003/08.02 від 08.02.2019, №004/11.02 від 11.02.2019, №005/27.02 від 27.02.2019 за маршрутом м.Кропивницький - м.Одеса не здійснювалось.
При цьому, документи, які б підтверджували факт транспортування соняшника (насіння) в кількості 2735 тон на суму 28143750,00 грн згідно договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019 за вказаним вище маршрутом позивачем на час проведення перевірки, та на під час розгляду адміністративної справи не надано.
В зв'язку із цим, контрагентом позивача, зокрема ТОВ "Укрграндпостач" за період з 01.02.2019 по 28.02.2019, придбано послуги по перевезенню соняшника до м. Одеса в кількості 740,56 тон, однак вказаний товар у зазначеному обсязі не є предметом договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019 щодо поставки соняшника (насіння) в кількості 2735 тон на суму 28143750,00 грн, як це передбачено у договорі поставки.
Суд також зазначає, що враховуючи основні реквізити видаткових накладних ( № ГП-0000018 від 01.02.2019, № ГП-0000023 від 05.02.2019, № ГП-0000024 від 08.02.2019, № ГП-0000025 від 11.02.2019, № ГП-0000026 від 27.02.2019 та актів прийому-передачі до договору поставки №03/02-19 від 01.02.2019 №001/01.02 від 01.02.2019, №002/05.02 від 05.02.2019, №003/08.02 від 08.02.2019, №004/11.02 від 11.02.2019, №005/27.02 від 27.02.2019 формування податкового кредиту в сумі 4690625,00 грн відповідно до податкової накладної №4 від 28.02.2019 суперечить вимогам пп. "а" п.198.1 , п.198.3, п.198.6 ст.198, п.187.1 ст.187, п. 201.7 ст. 201 ПК України, оскільки позивачем не підтверджено придбання товару в зазначеній кількості по вказаному маршруту та не підтверджено первинними документами, а отже позивачем до податкового кредиту вказана сума ПДВ не відносяться та не може бути включена до податкового кредиту.
За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
Тобто, у цьому випадку аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
З наведених даних по ланцюгу документування отримання в процесі переробки соняшникової олії слідує, що вказані господарські операції між ТзОВ "ТД "Хмельницькхліб" та ТОВ "Укрграндпостач" дійсно не відбулися та не є економічно виправданими.
Крім того, суд зазначає, що під час дослідження первинних документів зокрема, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, суд встановив, що в графах "отримав" та "відпустив" зазначені лише прізвища та підписи осіб, однак посадові особи, відповідальні за здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей зі сторони (покупця) ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" не зазначено. Також не зазначено й посади особи, відповідальної за здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей від (постачальника) ТОВ "Укрграндпостач".
З акту перевірки встановлено, що відсутність таких обов'язкових реквізитів первинного документу не дало змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів та підтвердити відповідність складених первинних документів, а саме видаткових накладних для цілей бухгалтерського обліку.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Отже, відсутність таких обов'язкових реквізитів первинного документу як: посад осіб відповідальних за здійснення господарської операції, підписів посадових осіб не дало змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з поставки товарів та підтвердити відповідність видаткових накладних для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.2.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Пунктом 2.4. Положення №88 визначено обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції.
Будь-які документи, в тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку.
Досліджуючи видаткові накладні та акти приймання-передачі, надані ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" для проведення документальної виїзної перевірки видаткові накладні є такими, що складені всупереч вимогам ст.9 Закону №996-ХІ та пунктів 2.1-2.4 Положення №88.
Враховуючи наведене вище, первинні документи, оформлені із використання реквізитів постачальника ТОВ "Укрграндпостач" не підтверджуються реальним проведенням операцій та не можуть бути використані ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закон №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього ж закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Таким чином, господарські операції для визначення бази оподаткування мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Між тим, наявність первинних документів, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною. Так, відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тому, важливим є підтвердження спільної участі контрагентів в договірних відносинах, спрямованої на досягнення договірних умов як загалом, так і в розрізі окремих ланок в межах усього ланцюга постачання.
Суд зазначає, що господарська операція, яка не відбулася в дійсності, не може бути об'єктом оподаткування.
Разом з тим, відомості, що містяться у податкових накладних, так як і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Під час розгляду справи позивачем не підтверджено виконання умов договору поставки № 03/02-19 від 01.02.2019 насіння соняшника врожаю 2018 року в кількості 2375 тон, із розрахунку 11850,00 грн. з ПДВ за одну тону, на загальну суму 28143750,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4690625,00 грн, ТОВ "Укрграндпостач", та право на формування витрат за наслідками таких господарських операцій.
На твердження відповідача стосовно обов'язку обізнаності позивача стосовно добросовісності контрагента перевірки шляхом моніторингу відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, на предмет чинних судових рішень, винесених щодо контрагента, порушених проти нього кримінальних проваджень і оцінки їх потенційного впливу на майбутні відносини суд зазначає наступне. Позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. При цьому, доказів, які б свідчили про наявність у позивача наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суду не надано. Не здобуто таких доказів і судом, а тому таке твердження відповідача є безпідставним.
Стосовно твердження позивача, щодо, що контролюючий орган під час проведення перевірки та формування висновків у відповідності до ст.83 ПК України зобов'язаний всебічно аналізувати обставини справи і брати до уваги не лише податкову інформацію і судові рішення, але й первинну документацію суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено раніше судом, що згідно акта перевірки податковим органом під час проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача досліджувались первинні документи, а саме документи по взаємовідносинах з ТзОВ "Укрграндпостач" (ПН 39026230): договір поставки, видаткові накладні, акти прийому-передачі, платіжне доручення, картки рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 "Сировина та матеріали".
А тому, контролюючим органом під час проведення перевірки було досліджено первинну документацію по взаємовідносинах з ТзОВ "Укрграндпостач", а тому таке твердження позивача є безпідставним.
Суд зазначає стосовно доводів позивача, а саме, що при укладенні договору позивач не зобов'язаний був перевіряти наявність у контрагента правовстановлюючих документів на технологічні засоби та наявність дозволів на їх використання.
В постанові №К/9901/5235/18, К/9901/5242/18 від 02.04.2019 по справі №811/1772/13-а Верховний Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема і за доступними електронними базами даних на сайтах контролюючих та державних органів, в подальшому будуть свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Суд також звертає увагу позивача на те, що як встановлено з матеріалів справи та визначено у акті перевірки, що ТОВ "Укрграндпостач" за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 придбано послуг по перевезенню соняшника до м.Одеси в кількості 740,56 тон. Відповідно до виписаної за реквізитами ТОВ "Укрграндпостач" податкової накладної №4 від 28.02.2019 на адресу ТОВ "ТД "Хмельницькхліб" реалізовано соняшник урожаю 2018 року у кількості 2375 т. Встановлено, що ТОВ "Укрграндпостач" у період лютого місяця 2019 року придбавались послуги оренди транспортних засобів зокрема: -легковий автомобіль Toyota Camry Comfort, держ. № НОМЕР_1 та легковий автомобіль Ford Focus держ.№ НОМЕР_2 у ТОВ "Домініон-К" ( НОМЕР_3 ); - легковий автомобіль Renault Duster держ.№ НОМЕР_4 , та легковий автомобіль Renault Duster держ.№ НОМЕР_5 у ПрАТ"Автотронспортне підприємство 13555" (ПН5465755).
Суд звертає увагу, що враховуючи наведене вище, у ТОВ "Укрграндпостач" відсутні власні та орендовані вантажні автотранспортні засоби, якими можливо здійснити автомобільне перевезення зерна соняшнику у кількості, зазначеній у договорі поставки та доданих до матеріалів справи доказів.
Крім того, на спростування вказаного твердження позивач не надав до суду жодних доказів по перевезенню вказаного зерна соняшнику в кількості 2375 тон саме вантажними автомобілями які належать, або на підставі оренди наймає ТОВ "Укрграндпостач", оскільки здійснити вказані перевезення легковими автомобілями переліченими вище фактично за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 є неможливим.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, у свою чергу довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а отже приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення від 20.08.2019 року № 0010171407 форми "В1" відповідач діяв в межах наданих йому повноважень на підставі норм чинного законодавства, а тому таке рішення є правомірним, у зв'язку із чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати позивача, що визначені ст. 132 КАС України не підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2019 року № 0010171407 - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11 березня 2020 року
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хмельницькхліб" (вул. Тернопільська, 8,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 38776215)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 43142957)
Головуючий суддя О.П. Шевчук