11 березня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/466/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 р. Ф-2428-54,
встановив:
24 лютого 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить:
- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 року №Ф-2428-54 в розмірі 15 819,54 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача 8 540,25 грн. утриманих сум із заробітної плати за період з липня 2019 року по січень 2020 року.
Ухвалою суду від 27.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків, а саме:
- надати письмову заяву про власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- надати доповнення до позову в частині обґрунтування вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8540,25 грн. утриманих сум із заробітної плати за період з липня 2019 року по січень 2020 року, а також докази, що підтверджують вказані обставини;
- надати докази отримання оскаржуваної вимоги або рішення податкового органу за результатом розгляду скарги на неї, а у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин пропуску такого строку.
Як встановлено судом, 10 березня 2020 року позивачем подано до суду заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви частково, а саме, надано письмову заяву про власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також надано доповнення до позову в частині обґрунтування вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8540,25 грн. утриманих сум із заробітної плати за період з липня 2019 року по січень 2020 року, а також доказів, що підтверджують вказані обставини.
Проте, позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині надання доказів отримання оскаржуваної вимоги або клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем не надано.
При цьому, у змісті заяви від 10.03.2020 р. про усунення недоліків позовної заяви позивач вважає, що строк звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, посилаючись на встановлений ст. 56 ПК України строк 1095 днів.
Суд не погоджується з вказаною позицією позивача та вважає її помилковою з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 3 статі 122 цього Кодексу передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, вказані норми процесуального права визначають строки звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається зі змісту позову, позивач просить скасувати вимогу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 08.11.2018 року № Ф - 2428-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 25 цього Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу, прийняте в межах Закону № 2464-VI, в адміністративному і/або в судовому порядку з дотриманням строків, визначених абзацом 9 частини 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, тобто протягом десяти днів з дня отримання вказаного рішення або отримання рішення податкового органу за результатом розгляду скарги на нього.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року по справі № 480/106/19, який відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України є обов'язковим для врахування судом.
Довід позивача щодо застосування до даних спірних правовідносин статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої строк звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів - суддя вважає необґрунтованим, оскільки при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 08 серпня 2019 року по справі № 480/106/19, від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду щодо відступу від висновків, викладених у постановах від 17.07.2019 р. по справі № 640/46/19 та від 14.02.2019 р. по справі № 813/4921/17, оскільки предметом розгляду у даних справах є інше коло спірних правовідносин, а саме оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних, а не рішень, прийнятих в межах Закону №2464-VI.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначалось вище, законодавець приписами абзацу 9 частини 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визнав десятиденний термін для оскарження рішення податкового органу, прийняте в межах цього Закону, достатнім для відновлення порушених прав особи у справах цієї категорії.
Крім того, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, коли розпочався перебіг цього строку.
Як зазначалось вище, позивач на вимогу про усунення недоліків позовної заяви не надав суду докази отримання оскаржуваної вимоги, а тому суд встановляє вказану обставину на підставі матеріалів позовної заяви.
Відповідно до змісту позову, позивач пов'язує порушення своїх прав з прийняттям 08.11.2018 р. ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2428-54.
При цьому, ні матеріали позовної заяви, ні заява від 10.03.2020 р. про усунення недоліків позову не містять доказів отримання позивачем оскаржуваної вимоги. Крім того, позивач не стверджує про несвоєчасне її отримання, а лише зазначає, що не оскаржував вказану вимогу в адміністративному порядку.
Отже, вказані обставини дають підстави суду вважати датою початку перебігу десятиденного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом 08.11.2018 р., тобто дата прийняття оскаржуваної вимоги.
Натомість, позивач звернувся до суду 20.02.2020 р., що підтверджується штемпелем Укрпошти на поштовому конверті, що свідчить про звернення позивача до суду з вказаною вимогою з пропуском процесуального строку на таке звернення більше, ніж на рік.
Крім того, на вимогу суду про усунення недоліків позовної заяви позивачем не надано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, вважаючи такий строк не пропущеним.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду врегульовані у статі 123 КАС України.
Зокрема, частиною 1 цієї статі передбачено, що особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву ( ч. 2 ст. 123 КАС України).
Аналогічні приписи містяться у ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно якої позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом з порушенням строку, передбаченого Законом №2464-VI, при цьому, не надав суду клопотання про його поновлення, тому суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 р. Ф-2428-54, разом з доданими документами повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
Суддя В.А. Дубровна