233 № 233/1301/20
11 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участю секретаря Аллік Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа - Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту народження дитини, -
10 березня 2020 року заявниця звернулась в суд із заявою про встановлення факту народження дитини, посилаючись на наступні обставини. ОСОБА_1 , яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила від нього у медичному закладі «Донецьке клінічне територіальне медичне об'єднання» дитину жіночої статі. Оскільки згідно Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків, заявниця позбавлена можливості належним чином провести реєстрацію народженої дитини та просить суд встановити факт народження нею, громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитини жіночої статі ОСОБА_4 року у м.Донецьк, Донецької області, Україна.
Заявник ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, просили розглядати справу за їх відсутності (а.с.3).
В судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 10 березня 2020 року Костянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження (а.с.15).
З'ясувавши позицію заявника, заінтересованої особи, проаналізувавши в сукупності представлені в справі докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ст.122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка з 10 серпня 2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом ДРАЦС Петровського районного управління юстиції у м.Донецьку (а.с.9), ІНФОРМАЦІЯ_1 народила від нього у медичному закладі «Донецьке клінічне територіальне медичне об'єднання» дитину жіночої статі, що підтверджується дублікатом медичного свідоцтва про народження № 736/550 від 02 липня 2019 року (а.с.10), свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.11), при цьому, оскільки документ, що підтверджує факт народження дитини, виданий установою на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, він є недійсним і не створює правових наслідків.
На підтвердження факту народження дитини заявником також надано світлини, зроблені з народженою дитиною (а.с.14), копію обмінної карти пологового будинку (а.с.12), копією виписного епікризу (а.с.13).
Згідно Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків.
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та її дитина, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати матері свідоцтво про народження її дитини, виданого державним органом України.
Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.259, 264-265, 273, 293-294, 317, 319, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.144 Сімейного кодексу України, ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа - Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту народження дитини задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк, Донецької області, Україна, у матері - громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Донецьк, та батька - громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Донецьк, Донецької області, дитини жіночої статі ОСОБА_4 .
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , заінтересована особа: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), місцезнаходження: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Театральна, буд.5, ЄРДПОУ 22021072.
Суддя