Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 березня 2020 р. №520/13681/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61001, м.Харків, пр. Гагаріна, буд.1, 3 пов., код ЄДРПОУ 41433726) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення поновити нарахування страхових виплат та здійснити страхові виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за період з 19 серпня 2015 року по 31 серпня 2019 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк".
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою. Також як вказано позивачем він перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України як отримувач соціальних виплат з 12.05.2008 року. Позивач звернувся до відповідача з питань надання інформації про законні підстави не виплати страхових виплат в період з серпня 2015 по вересень 2019 рік. Листом відповідач повідомив, що страхові витрати потерпілому припинені у зв'язку з закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На думку позивача, відповідачем протиправно не здійснено йому нарахування та виплати соціальних виплат за період з 19.08.2015 по 01.09.2019 року включно, а отже порушено права позивача.
Ухвалою суду від 18.12.2019 року відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача та отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов, заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом. Крім того, з 19.08.2015 страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв'язку з відсутністю позивача за місцем обліку ВПО. Після звернення до Відділення та надання довідки ВПО №6333-5000193600 від 13.09.2019, виплати були продовжені з місяця звернення.
Відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 (далі - Порядок №365), орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу відповідний порядок не прийнято.
Оскільки позивач не навів та не надав жодного доказу, в підтвердження фактичного перебування за час спірного періоду за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи, то на думку представника відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з положеннями ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 , громадянин України та має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, отриманого 08.04.2008 року та отримує страхові виплати згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За висновком МСЕК від 03.06.2008 року серія 2-20 СУ №033303 потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 40%, та 3 група інвалідності безстроково.
Представником позивача у адміністративному позові вказано, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що ОСОБА_1 видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №633-5000193600 від 13.09.2019.
Як встановлено з постанови №2012/26561/10529/7 від 08.07.2015, ОСОБА_1 у період з 01.03.2014 по 18.08..2015 року включно отримував страхові виплати виплати в Харківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (а.с.15).
При цьому, як вказано позивачем та підтверджено відповідачем, за період з 19.08.2015 по 31.08.2019 року страхові виплати позивачу не виплачувались.
З приводу вказаного питання позивач через свого адвоката 22.11.2019 року звернувся до відповідача щодо надання інформації про законні правові підстави не виплати страхових виплат.
Листом від 26.11.2019 року №15.02.14/7018 у відповідь на запит представника позивача відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та отримував страхові виплати з 01.06.2015 по 18.08.2015 у ВВД ФССНВУ у м.Харкові , з 01.09.2019 по теперішній час у відділенні. Страхові вилати потерпілому припинені з 19.08.2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщену особу, яка видана управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради від 19.02.2015 №6329003898.
Вдруге потерпілим була надана особиста заява 13.09.2019 про продовження щомісячних страхових виплат та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана 13.09.2019 управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради.
Страхові виплати продовжені з 01.09.2019 року на підставі протоколу від 23.09.2019 №38 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради згідно Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27.
Виплати, що були нараховані потерпілому у періоди зазначені вище, сплачені у повному обсязі. Заборгованості немає. (а.с.19).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у виплаті йому страхових виплат за період з 19.08.2015 року по 31.08.2019 року, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч.1 ст.5 Закону №1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст.14 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
З огляду на матеріали справи, позивач у 2008 році здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де отримує страхові виплати.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону №1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону №1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону №1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону №1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VІІІ).
Суд також зазначає, що відповідно до ч.7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
За таких обставин, незважаючи на зміну місця проживання позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (далі - Порядок № 20).
Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
Суд зазначає, що окремо підстав для припинення виплат Порядком №20 не передбачено.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №20, на який посилається відповідач, зазначено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
В розумінні норм викладених в пункті 5 розділу III Порядку №20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО, затвердженим Постановою КМУ №365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.
Дана норма п.15 Порядку не надає підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вона визначила лише одну підставу обліку соціальних виплат - "як/ не виплачені за минулий період".
Факт не виплати страхових виплат за період з 19.08.2015 по 31.08.2019 відповідачем фактично підтверджується, доказів того, що Фондом соціального страхування було нараховано та виплачено позивачу суму страхових виплат відповідачем не надано.
Крім того, суд зазначає, що відповідач, в спірних відносинах уособлює державу, яка взяла на себе обов'язок здійснювати соціальні страхові виплати.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, у відповідності до Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа №243/3505/16-ц, провадження №14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що "у зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №425/187/17.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).
У Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги за минулий період.
Суд вважає, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, звернення із заявою про продовження виплати лише 13.09.2019, не прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат за спірний період з 19.08.2015 по 31.08.2019.
Отже, в силу положень частини 7 статті 47 Закону №1105-XIV, на відповідача, на обліку в якому перебуває позивач, покладено обов'язок нарахувати та виплатити позивачу раніше призначені страхові виплати за період з 19.08.2015 по 31.08.2019.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 19.08.2015 по 31.08.2019.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносно вимоги позивача вчинити вищевказані дії негайно після проголошення судового рішення, суд зазначає, що процесуальним законодавством встановлено порядок набрання законної сили рішенням суду та порядок його виконання. Відповідно, вказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.
Разом з тим, приписами ч.1 ст.371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
З таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення поновити нарахування страхових виплат та здійснити страхові виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за період з 19 серпня 2015 року по 31 серпня 2019 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк".
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Панченко О.В.