233 № 233/1291/20
11 березня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Малінова О.С.,
за участі секретаря Аллік Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заінтересована особа - Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи в певний час,-
10 березня 2020 року адвокат Маркіна О.А. звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті в певний час фізичної особи - батька заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка та був похований у вказаному населеному пункті, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Заявниці були видані лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті, а також свідоцтво про смерть останнього, при цьому у зв'язку з тим, що вищевказані документи видані закладом охорони здоров'я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійсними та не створюють юридичних наслідків. У проведенні державної реєстрації факту смерті Костянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) представнику заявниці відмовлено, тому підтвердити смерть ОСОБА_3 у встановленому законом порядку заявниця позбавлена можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, просила встановити факт смерті особи в певний час.
У судове засідання заявник та її представник, не з'явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Представник заінтересованої особи - Костянтинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у судове засідання не з'явився, був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна в особі своїх державних органів, зокрема і судів, вживає всіх можливих заходів, у тому числі щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з ч.1 ст. 9 вищевказаного закону внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївка, Донецької області, згідно паспорту громадянина України зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-7).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.09.1968 року батьком заявниці ОСОБА_4 є ОСОБА_3 (а.с.8).
25 вересня 1987 року заявниця уклала шлюб із громадянином ОСОБА_5 та обрала прізвище чоловіка « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 25.09.1987 року (а.с.9).
Батько заявниці - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Берестове, Бердянського району, Запорізької області, та був зареєстрований разом із донькою у м. Макіївка, - помер ІНФОРМАЦІЯ_5 за вказаним постійним місцем проживання, у зв'язку з чим видано лікарське свідоцтво про смерть з довідкою про причину смерті № 2013 від 21.11.2019 року. Причиною смерті ОСОБА_3 зазначені «Гостра серцева недостатність. Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний коронарокардіосклероз». Також заявницею одержано свідоцтво про смерть батька від 22.11.2019 року № НОМЕР_3 , видане міським відділом ЗАГС м. Макіївки (а.с.10-13).
При цьому, перелічені документи про смерть ОСОБА_3 видані закладом охорони здоров'я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, тобто є недійсними та не створюють юридичних наслідків.
Костянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за вих. № 16.19-65-311 від 03.03.2020 року представнику заявниці відмовлено у проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_3 оскільки пред'явлено медичний документ, форма якого не відповідає формі, встановленій діючим законодавством (а.с.15).
Судом також оглянуті надані заявницею на підтвердження заявлених вимог фотознімки місця поховання із відповідною табличкою на якій зазначені прізвище, ім'я та по-батькові похованого « ОСОБА_3 », а також дати народження та смерті останнього « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (а.с.14).
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово неконтрольованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
В силу вимог ч.ч.1-2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово неконтрольованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Макіївка Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника та іншим шляхом встановити цей факт неможливо. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319 ЦПК України, -
Заяву адвоката Маркіної Ольги Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересована особа - Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (адреса місцезнаходження: м.Костянтинівка, вул. Театральна, буд. 5, ЄРДПОУ 22021072), про встановлення факту смерті особи в певний час, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берестове, Бердянського району, Запорізької області, який був зареєстрований у АДРЕСА_1 , - ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Макіївка Донецької області, Україна.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя