Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 березня 2020 р. № 520/355/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що, в силу приписів чинного законодавства, має право на відпустку по досягненню його дитиною трирічного віку, з приводу чого звернувся до відповідача та отримав відмову.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, проте, до суду повернувся конверт із судовими документами з позначкою "за закінченням терміну зберігання" , тобто, останні не вручені відповідачеві з незалежних від суду підстав.
Відповідач, в силу ч.11 ст.126 КАС України, є належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, які визначені ч.6 ст.162 КАС України.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .
Судом встановлено, що позивач з 01.04.2019 року проходить військову службу за контактом у в/ч НОМЕР_1 ( а.с.10).
Від шлюбу позивача з ОСОБА_2 , який зареєстровано 15.07.2017 року, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 ( а.с.12-13).
Позивач звернувся до командування відповідача 09.12.2019 року з рапортом по надання йому з 24.12.2019 року відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( а.с.11).
Необхідністю подання такого рапорту обумовлював тим, що його дружина, яка є ФОП, має більший дохід ніж його грошове забезпечення, яке він отримує у відповідача.
У відповідь на рапорт отримав відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та звернувся за захистом своїх прав до суду.
По суті позову суд зазначає наступне.
Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України ( ст. 1 Закону України "Про відпустки").
Згідно приписів ст.4 Закону України "Про відпустки", однією з соціальних відпусток є відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно ст.18 Закону України "Про відпустки", після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
У свою чергу, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( надалі - Закон).
Згідно ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Право військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них унормовано ст. 10-1 Закону.
Згідно ч.17 ст.10-1 Закону в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до ч.ч. 1,6,12 ст.10-1 Закону визначено перелік відпусток, які можуть надаватись військовослужбовцям в особливий період, а саме:
- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки;
- канікулярні відпустки курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки;
- відпустки тривалістю 10 календарних днів військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби.
Частиною 19 ст.10-1 Закону визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Обставини того, що наразі в Україні діє особливий період є загальновідомими та, в силу ч.3 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.
Суд вказує, що у спірних правовідносинах норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є спеціальними, у порівнянні з приписами Закону України "Про відпустки" які є загальними.
Відтак, саме приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюються спірні правовідносини.
Оскільки надання військовослужбовцям в особливий період, зокрема, відпусток для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припиняється, за виключенням військовослужбовців - жінок, що передбачено ч. 19 ст.10-1 Закону, позивач не має права на вказану відпустку.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 11 березня 2020 року.
Суддя Заічко О.В.