Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 березня 2020 р. № 520/13148/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності
представника позивач Паркулаб А.В.
представника відповідача Шапошник С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_2 ) до Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22.10.2019 року № 36/5606-2030.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити пославшись на те, що оскаржуване рішення є незаконними та підлягає скасуванню, оскільки у переліку автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2019 році автомобіль AUDI Q8, з об'ємом циліндрів двигуна 3000 см. не вказаний, тому транспортний засіб, зареєстрований за позивачем не може вважатися об'єктом оподаткування транспортним податком в розумінні п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Крім того позивач зазначив, що автомобіль, який належить позивачці станом на 01.02.2019 року у переліку автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком зазначений не був.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення, пославшись на те, що під час винесення оскаржуваного рішення податковий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки AUDI Q8, тип загальний легковий - загальний хетчбек-В, з об'ємом двигуна 2967 куб. см., тип пального - D, 2019 року випуску, дата першої реєстрації транспортного засобу 05.03.2019, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.18).
Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі ст. 267 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 22.10.2019 № 36/5606-2030, яким позивачці визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2019 податковий рік у розмірі 20833.33 грн., з часу володіння транспортним засобом.
Час набуття транспортного засобу у власність позивачем у 2019 році сторонами не заперечується, а тому судом окремо не досліджується.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із значеним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За змістом пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
В силу приписів пп. 267.6.6 п. 267.6 ст. 267 ПК України за об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлюється Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі Методика).
Відповідно до пунктів 2-4 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн- ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г -коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономіки. Відповідно до п. 14 Методики Мінекономіки забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Системний аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономіки.
Відтак перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2019 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Водночас обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, тобто на Мінекономіки. Натомість межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі, що є об'єктом оподаткування транспортним податком, розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономіки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.
Судом встановлено, що до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 (звітного) року, який розміщено на сайті Мінекономіки, включено транспортний засіб марки "AUDI", моделі Q8, з об'ємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, до 1 року.
Однак транспортний засіб, що належить праві власності позивачці, а саме автомобіль марки "AUDI", модель Q8, 2019 року випуску, дизель, має об'єм циліндрів двигуна 2967 куб. см. Ця обставина є безспірною та підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Таким чином, автомобіль марки "AUDI Q8", з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см, відповідно до вимог чинного законодавства не є об'єктом оподаткування у 2019 році, адже об'єм циліндрів двигуна такого автомобіля є меншим, ніж визначений Мінекономіки у відповідному переліку.
При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що оскільки 1000 куб. см є еквівалентом 1 літру, об'єм циліндрів двигуна автомобіля 2967 куб. см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра.
Суд не погоджується з такими твердженнями та зазначає, що підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів чинним законодавством не передбачено.
Крім того, відповідач не зазначив норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, згідно з якими допускається можливість приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономіки.
Водночас аналіз положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів однозначно вказує на те, що об'єм циліндрів двигуна є однією з обов'язкових технічних характеристик автомобіля, яка безпосередньо впливає на визначення його вартості в цілях віднесення транспортного засобу до об'єкта оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 277.2 ст. 267 ПК України.
Отже, будь-які відхилення від цього значення є недопустимими та дають підстави для висновку про те, що базу оподаткування визначено неправомірно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 822/2687/17.
Крім того, положеннями статті 4 ПК України закріплено основні засади (принципи) податкового законодавства України, до яких належить презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).
Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.
Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).
Більше того, принцип правової визначеності є одним з основних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У багатьох своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що національний закон має бути доступним та передбачуваним, водночас ці два критерії також називають "якістю закону", що означає наступне: закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі та чіткі формулювання, які б давали можливість самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку; закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування (див. рішення від 31 березня 2013 року у справі "Сірик проти України" (заява № 6428/07), рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєрєнцов проти України" (заява № 20372/11) та інші).
У зв'язку з цим суд зауважує, що наведений вище аналіз положень чинного законодавства України вказує на відсутність правових підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів при визначенні об'єкта оподаткування транспортного податку.
Відтак у цьому випадку тлумачення законодавства, що регулює спірні правовідносини, не на користь платника податків не відповідатиме вищезазначеному принципу юридичної визначеності та конвенційним гарантіям.
Cуд також звертає увагу, на те, що долученим до матеріалів справи листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 20.02.2020 № 3841-06/10998-05 підтверджено ту обставину, що перелік автомобілів 04.06.2019 доповнено транспортним засобом AUDI Q8, з об'ємом двигуна 3.0 куб. см., тип пального - D на підставі запиту ДФС в порядку визначеному п.13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженого постановою КМУ від 18.02.2016 за № 66.
Приписами п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України визначено, що щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Отже, формування вказаного Переліку до 01.02 податкового (звітного) року має на меті забезпечити дотримання принципу стабільності податкового законодавства та положень приписів п.267.6.2 ст.267 ПК України , яким визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Отже, базовим податковим (звітним) періодом для транспортного податку є календарний рік, а відтак, процедуру адміністрування цього податку за 2019 рік відповідач мав завершити до 01 липня 2019 року.
Натомість податкове зобов'язання з транспортного податку за 2019 рік контролюючий орган визначив лише 22.10.2019, тобто з пропуском законодавчо встановленого строку, передбаченого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, що на думку суду, є порушенням вимог податкового закону, впливає на правомірність оспорюваного рішення та дає додаткові підстави для його скасування.
За приписами частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у дослідженому судом випадку не довів правомірності спірного рішення, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 22.10.2019 № 36/5606-2030, яким ОСОБА_1 (код - НОМЕР_2 ) нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку за 2019 рік у розмірі 20833.33 грн..
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Роз'яснити, що скарга може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.
У повному обсязі рішення виготовлено 10.03.2020
Суддя Зоркіна Ю.В.