Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позову
10 березня 2020 р. справа № 520/2313/2020
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкової вимоги від 10.02.2020 р. №Ю-354-50 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 10.391.361,12 грн., -
встановив:
Ухвалою суду від 24.02.2020 р. позов було залишено без руху і встановлено, що способом усунення недоліків в оформленні позову є подання до суду протягом 5 днів від дати одержання цієї ухвали доказів сплати судового збору, а також копії податкової вимоги від 10.02.2020 р. №Ю-354-50 або клопотання у порядку ч.7 ст.161 КАС України чи приведення заявленої вимоги у відповідність до реально існуючого індивідуального акту контролюючого органу.
Заявник одержав копію згаданої ухвали 28.02.2020 р.
06.03.2020 р. на виконання вимог згаданої ухвали заявник подав до суду платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 21.020,00 грн.
Однак, на виконання вимоги згаданої ухвали про подання копії податкової вимоги від 10.02.2020р. №Ю-354-50 або клопотання у порядку ч.7 ст.161 КАС України чи приведення заявленої вимоги у відповідність до реально існуючого індивідуального акту контролюючого органу заявник не вчинив жодної із запропонованих судом дій, лише зазначивши у заяві від 06.03.2020р. про те, що це оскаржене рішення вже було долучено до позову і повторно подав до суду той документ, який вважав податковою вимогою від 10.02.2020 р. №Ю-354-50.
З цього приводу суддя вкотре зазначає, що приєднана до позову і додатково надана заявником копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020р. №Ю-354-50 не є податковою вимогою.
Це рішення адміністративного органу стосується сплати не податкового боргу у розумінні п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, а недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Це рішення адміністративного органу було винесено не у порядку ст.59 Податкового кодексу України (як податкова вимога), а у порядку ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (як вимога про стягнення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; далі за текстом - ЄСВ).
Це рішення адміністративного органу за будь-яких обставин, об'єктивно не може бути кваліфіковано у якості податкової вимоги, позаяк згідно з п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Таким чином, заявивши у тексті позову вимогу про визнання протиправною та скасування винесеної Офісом великих платників податків ДПС податкової вимоги від 10.02.2020р. №Ю-354-50, заявник водночас із цим долучив до матеріалів позову винесену Офісом великих платників податків ДПС вимогу від 10.02.2020р. №Ю-354-50 про стягнення 10.391.361,12грн. недоїмки з ЄСВ (тобто зовсім інший документ), хоча указані рішення контролюючого органу не є тотожними ні за одним параметром, позаяк приймаються у різних процедурах та за різними приводами, створюють різні правові наслідки, підлягають оскарженню за різними строками та з різних підстав.
Отже, під час виконання ухвали від 24.02.2020р., заявник, незважаючи на пряму вказівку суду, станом на 10.03.2020р. не виконав жодного із запропонованих судом заходів, а саме: копію рішення контролюючого органу у формі податкової вимоги від 10.02.2020р. №Ю-354-50 не подав, клопотання про витребування у відповідача копії рішення контролюючого органу у формі податкової вимоги від 10.02.2020р. №Ю-354-50 не заявив, вимоги про визнання протиправною та скасування винесеної Офісом великих платників податків ДПС вимоги від 10.02.2020р. №Ю-354-50 про стягнення 10.391.361,12грн. недоїмки з ЄСВ не сформулював.
З огляду на викладене, суддя доходить до висновку, що до названого в ухвалі терміну недоліки в оформленні матеріалів адміністративного позову залишились не усунутими.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
1.Позов - повернути.
2.Роз'яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3.Копію ухвали та матеріалів позову надіслати заявникові.
4.Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя Сліденко А.В.