Справа № 263/2950/20
Провадження № 3/263/1235/2020
11 березня 2020 року місто Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Ікорська Єлізавета Сергіївна, розглянувши матеріали, які надійшли з відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальника розвідувального управління в/ч НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06 березня 2020 року полковник ОСОБА_1 з 20 липня 2019 року по цей час проходить військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 та займає посаду начальника розвідувального управління. Будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України полковник ОСОБА_1 був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; відповідно до вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковник ОСОБА_1 мав додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. На даний час військова частина НОМЕР_1 не переведена на організацію і штат мирного часу, та виконує завдання в умовах особливого періоду. Проте, 05 березня 2020 року полковник ОСОБА_1 на порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби. Близько 23.30 год. 05 березня 2020 року полковник ОСОБА_1 був виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння у Центральному районі АДРЕСА_2 під час виконання службових обов'язків. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння полковник ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується довідкою КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» № 298 від 06 березня 2020 року. Таким чином, полковник ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її у військовій частині НОМЕР_1 , яка на цей час виконує бойові завдання за призначенням у районі проведення Операції Об'єднаних Сил в Донецькій області, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, 05 березня 2020 року, під час виконання обов'язків військової служби та бойових завдань в умовах особливого періоду, знаходився в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.
Статтею 268 КУпАП не передбачено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП у випадку, якщо вона сповіщена про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Турченка О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Системний аналіз даної правової норми дозволяє дійти висновку, що адміністративна відповідальність за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння передбачена, зокрема, лише для тих військовослужбовців, які знаходяться на території військових частин, військових об'єктів та виконують обов'язки військової служби, а не для будь-яких військовослужбовців.
Таким чином, для наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення доведенню підлягають ті факти, що військовослужбовцем вчинено правопорушення під час виконання бойових завдань за призначенням у районі проведення Операції Об'єднаних Сил в Донецькій області, в умовах особливого періоду, наявність ознак алкогольного сп'яніння, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зафіксована у встановленому законом порядку.
Проте достатніх доказів на підтвердження указаних фактів суду не надано.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 14 серпня 2018 року № 300, у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (додаток 2) уповноваженої посадової особи.
Військовослужбовець направляється до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння у супроводі військовослужбовців підрозділу власної безпеки СЗРУ.
У разі відмови військовослужбовця від направлення до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох свідків.
Довідка КНП «Наркологічний диспансер м. Маріуполь» № 298 від 06 березня 2020 року не засвідчує як факту знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, так і факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки висновок лікаря викладений таким чином: «у зв'язку з відмовою від повного об'єму обстеження встановити висновок не можливо». Проте покази свідків, у присутності яких висловлювалася відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відсутні, як і відсутні передбачені п. 7 вищевказаної Інструкції підписи свідків у протоколі. Що саме мається на увазі під «відмовою у повному обстеженні» не зрозуміло, адже з цієї фрази можна зробити висновок, що на неповне обстеження особа була згодна. Об'єктивних даних про наявність у останнього ознак алкогольного сп'яніння (зокрема, запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), які б давали законні підстави запропонувати особі пройти медичний огляд на стан сп'яніння, матеріали адміністративної справи не містять.
Департамент реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України у листі № 3.22-17/327/18254 від 21 червня 2013 року надало роз'яснення щодо порядку медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння.
Так, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР № 694 від 08 вересня 1988 року «Про заходи щодо подальшого вдосконалення огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння» тимчасова інструкція про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння є доповненням вищевказаного наказу. Зазначений наказ включений до Переліку наказів МОЗ СРСР, які застосовуються в Україні, що додається до вказівки Міністерства охорони здоров'я України № 165 від 28 травня 1996 року.
Згідно з тимчасовою інструкцією лікар (фельдшер), що проводить огляд, складає протокол медичного огляду за встановленою формою у двох примірниках. У протоколі докладно викладаються відомості про зовнішній вигляд оглянутого, його поведінку, емоційний фон, мову, вегето-судинні реакції, стан рухової сфери. При цьому слід зазначити скарги оглянутого, його суб'єктивну оцінку свого стану. Крім того, при оцінці стану необхідно відзначити наявність або відсутність запаху алкоголю і вказати результати лабораторних досліджень. Основою медичного висновку з питання станів, пов'язаних зі споживанням алкоголю, повинні бути дані всебічного медичного огляду. Після його завершення проводиться відбір повітря, що видихається або біологічних рідин організму для дослідження їх на наявність алкоголю. Лабораторні дослідження (повітря, що видихається, сечі, слини) під час проведення огляду є обов'язковими.
Аналіз норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та нормативних актів, що визначають порядок проведення огляду на стан сп'яніння, дає підстави вважати, що для висновку про необхідність проходження такого огляду в уповноваженої особи мають бути достатні та об'єктивні дані про те, що особа знаходиться у такому стані.
У той же час, до матеріалів адміністративного протоколу не додано доказів наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, що могло бути підставою для проведення огляду на стан сп'яніння. Таких ознак не вказано у висновку лікаря та не підтверджено будь-якими іншими належними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у кафе «Мангал-хаус», але не зазначено, які саме військові обов'язки він виконував у той час, а саме - о 23.30 годині 05 березня 2020 року.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1995 року, передбачені обов'язки військовослужбовців, зокрема, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України; свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Стаття 16 цього Статуту встановлює, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частина 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» конкретизує, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не буди пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Жодний з цих випадків не доведений матеріалами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року. Розпорядок дня затверджується на період навчання і може уточнюватися командиром (начальником) на час проведення навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді, варті тощо з урахуванням особливостей їх виконання.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 о 23.30 годині 05 березня 2020 року виконував бойові завдання за призначенням у районі проведення Операції Об'єднаних Сил в Донецькій області, в умовах особливого періоду, і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, суду також не надано.
Враховуючи те, що матеріалами адміністративної справи не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також приймаючи до уваги те, що на орган, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, покладено обов'язок доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, слід дійти висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 172-20, 247, 252, 266, 284 КУпАП,
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.
Суддя: Є.С. Ікорська