Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27 лютого 2020 р. справа № 520/11261/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,
представника позивача - Павлуненко К.О.,
представника відповідача - Гончар Н.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування картки відмови та рішення,-
встановив:
Позов прийнято до розгляду ухвалою від 05.11.2019р. у порядку загального позовного провадження.
Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 27.11.2019р., 17.12.2019р., 21.01.2020р., 04.02.2020р.
Ухвалою суду від 21.01.2020 року замінено сторону по справі Харківську митницю ДФС України на Слобожанську митницю Держмитслужби.
04.02.2020р. ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 27.02.2020р.
Предметом позову ОСОБА_1 є вимоги (з урахуванням уточнень) про: 1) скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/01944 та рішення Державної митної служби України в Харківській області «Про коригування митної вартості товарів» від 06.08.2019 року №UA807000/2019/002738/2; 2) стягнення судових витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування вимог зазначено, що були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, Слобожанської митниці Держмитслужби (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб'єкт,) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що документи подані до Харківської митниці ДФС містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що спірне рішення прийняте на законних підставах.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За твердженням позивача, ним було придбано автомобіль марки "Volkswagen Crafter", ідентифікаційний код НОМЕР_1 , 2014 року виробництва, у Республіці Франція. На підтвердження здійснення вказаної операції, позивачем до матеріалів справи надано копію рахунку-фактури від 18.07.2019 року №FA 0683, згідної якої вартість придбаного автомобілю складає 2500,00 євро.
02.08.2019 року до митного поста "Харків-автомобільний" Харківської митниці ДФС особою, уповноваженою на декларування - ОСОБА_2 , подана митна декларація №UA807190/2019/017468 на товар "Транспортний засіб для перевезення вантажів, з повною масою 3200 кг, з двигуном внутрішнього згоряння з кривошно-шатунним механізмом, із запалюванням від стиснення (дизелем), робочим об'ємом циліндрів двигуна 1968 см. куб., марка - «Volkswagen», модель - «Crafter», VIN - НОМЕР_1 , в якій розраховано митну вартість товару на підставі рахунку-фактури від 18.07.2019 року №FA 0683 2500,00 євро.
На підтвердження розрахунків подано: рахунок-фактура від 18.07.2019 року №FA 0683; митна декларація для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами б/н від 24.07.2019; акт митного огляду №UА205010/2019/232374 від 24.07.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №16583 від 01.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.09.2014; договір про надання послуг митного брокера №02/02-2018 від 02.02.2018; техопис від 22.07.2019; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1416986007.1 від 22.07.2019; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 від 07.11.2016; паспорт громадянина України НОМЕР_5 від 17.08.1995.
06.08.2019 року Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA807000/2019/002738/2 відносно ввезеного транспортного засобу та визначено його вартість на рівні 3 800,00 євро та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/01944.
В подальшому 07.08.2019 року до митного поста "Харків-автомобільний" Харківської митниці ДФС особою уповноваженою на декларування ОСОБА_2 подана митна декларація № UA807190/2019/017733 на товар "Транспортний засіб для перевезення вантажів, з повною масою 3200 кг, з двигуном внутрішнього згоряння з кривошно-шатунним механізмом, із запалюванням від стиснення (дизелем), робочим об'ємом циліндрів двигуна 1968 см. куб., марка - «Volkswagen», модель - «Crafter», VIN - НОМЕР_1 , в якій розраховано митну вартість товару коригуванням 71569,75. (а.с.91)
З метою доведення дійсної вартості автомобіля, позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.
Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса за результатами автотоварознавчого дослідження № 16583 від 02.08.2019 року ринкова вартість автомобіля становить 2393,78 євро, що в еквіваленті становить 67.213,18 гривень за курсом НБУ.
19.08.2019 року ОСОБА_1 подано заяву до Харківської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості UA807000/2019/002738 та здійснення перерахування платежів та коригування МД № UA807190/2019/017733 на підставі доданого висновку експерта ХНІДСЕ ім.М.С. Бокаріуса за результатами автотоварознавчого дослідження № 16583 від 02.08.2019 року.
22.08.2019 року Харківською митницею ДФС надано відповідь за № 6828/ДЗН/20-70-19-01 "Щодо розгляду документів в порядку статті 55 МКУ", в якій зазначено, що відсутні підстави для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про розбіжності у вартості товару, а саме відсутність у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару.
Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не місятяться вказані параметри щодо зроблених коригувань.
Натомість, подані від імені заявника разом з декларацією до Митниці документи, підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані ОСОБА_1 документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).
З огляду на викладене, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/01944 та Рішення Державної митної служби України в Харківській області «Про коригування митної вартості товарів» № UA807000/2019/002738/2 від 06.08.2019 року не можна визнати законними та обґрунтованими.
Крім того, згідно з висновком постанови Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі № 803/1112/173 зазначено, що з приводу посилання відповідача на ненадання банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Вказано, що ненадання додаткових документів, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України.
Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб'єктом порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/01944 та рішення Державної митної служби України в Харківській області «Про коригування митної вартості товарів» від 06.08.2019 року №UA807000/2019/002738/2.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (місцезнаходження - вул. Короленка, 16Б, код ЄДРПОУ - 43332958) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Судове рішення у повному обсязі виготовлено 10.03.2020 року у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.
Суддя О.В.Старосєльцева