Справа № 263/9720/19
Провадження № 2/263/306/2020
(заочне)
11 березня 2020 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Музики О.М.,
за участю секретаря Налісної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 27 червня 2019 року надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2010 року № б/н станом на 31 травня 2019 року у розмірі 123 740,40 грн.
На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору від 22 грудня 2010 року № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Банк взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту виконав у повному обсязі. Відповідач умови договору належним чином не виконала, у зв'язку із чим у неї утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 31 травня 2019 року становить 159 481,43 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1939,62 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 152 262,69 грн., заборгованість за пенею та комісією - 5274,12 грн. Вказує, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому заборгованість до стягнення становить 123 740,40 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1939,62 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом з 22 грудня 2010 року по 31 січня 2019 року у розмірі 121 800,78 грн.
У зв'язку із чим, керуючись положеннями ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 610, ч. 2 ст. 615, ст. ст. 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 14 Закону України «Про захист персональних даних», ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», банк просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2010 року № б/н у розмірі 123 740,40 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1939,62 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом з 22 грудня 2010 року по 31 січня 2019 року у розмірі 121 800,78 грн.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.
Представником позивача - Гребенюк О.М. - у позовній заяві заявлене клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, у разі відсутності у судовому засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Рух справи.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 липня 2019 року указану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 березня 2020 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», яку підписала ОСОБА_1 22 грудня 2010 року, містить розділ про те, що особа, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, виявляє бажання оформити на своє ім'я послугу з нижче перелічених: «Платіжна карта «Кредитка «Універсальна», «Пенсійна карта», «Дебетова особиста карта», «Зарплатна карта», «Карта Gold», «Сберкнижка ( ОСОБА_2 )», « ІНФОРМАЦІЯ_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Разом з тим, указана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», яку підписала ОСОБА_1 , не містить відмітки, яку послугу бажала оформити на своє ім'я остання та не указаний бажаний кредитний ліміт.
Також в анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлена та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, а також надала згоду на те, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним договором виникла заборгованість перед банком, яка станом на 31 травня 2019 року становить 159 481,43 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1939,62 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 152 262,69 грн., заборгованість за пенею та комісією - 5274,12 грн.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Системний аналіз наведених положень цивільного законодавства дає підстави вважати, що при укладенні кредитного договору кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту й несе зобов'язання із своєчасного його повернення та сплати процентів.
Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк її повернення та розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами, як і саме обов'язок з повернення кредиту, нараховуються/виникає з моменту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника (у даному випадку, зарахування коштів на видану банком платіжну картку та її використання - зняття готівки, тощо), а не з моменту укладення договору або дати, з якої кредитодавець зобов'язаний був надати грошові кошти. Отже, проценти на суму кредиту сплачуються за час реального користування грошовою сумою.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06 липня 2010 року № 474/17769 (далі - Положення), чинного на момент підписання заяви-анкети від 22 грудня 2010 року, встановлені загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначено операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями.
У Положенні під платіжною карткою розуміється спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення платіжних операцій з рахунку платника або банку, а також інших операцій, установлених договором
Платіжною схемою є умови, за якими виконується облік операцій за спеціальними платіжними засобами користувача та здійснюються розрахунки за ці операції
Пунктами 2.6 - 2.7 Положення передбачено, що емітент перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити клієнта з умовами одержання спеціального платіжного засобу, переліком необхідних документів, тарифами на обслуговування та правилами користування спеціальним платіжним засобом. Ця інформація має бути викладена в доступній формі й розміщуватися в доступному для клієнтів місці в банку та на офіційному сайті емітента в мережі Інтернет, а також надаватися клієнтам на їх вимогу в письмовій або електронній формі. Емітент має утримуватися від надсилання незатребуваного спеціального платіжного засобу, крім випадків, установлених договором, та потреби заміни виданого користувачу спеціального платіжного засобу.
Пунктами 3.1-3.3 Положення передбачено, що користувачі мають право використовувати спеціальні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків та умов договору з емітентом.
Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми.
Дебетова схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку.
Під час застосування дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням спеціального платіжного засобу в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності - за рахунок наданого банком кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.
Емітент визначає у внутрішньобанківських правилах та в договорах порядок кредитування користувачів у межах обраної кредитної схеми.
Кредитування користувачів для здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів проводиться шляхом зарахування коштів на їх банківські рахунки. Емітент, якщо це передбачено кредитним договором, має право здійснювати кредитування споживачів у гривнях для здійснення платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів без зарахування коштів на їх банківські рахунки, відображаючи такі операції за рахунками банку для обліку кредитів.
Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором.
Користувач на власний розсуд або відповідно до умов кредитного договору, якщо кредит має цільовий характер, частково або в повному обсязі використовує кредит протягом строку дії кредитного договору і зобов'язаний повернути кредит та проценти за користування ним на умовах, установлених кредитним договором.
Банк зобов'язаний після виконання взаємних зобов'язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним. Банк має право не видавати користувачу довідку, якщо з ним був укладений додатковий договір, один примірник якого надано користувачу, у якому викладені умови припинення дії основного договору (кредитного договору) та виконання взаємних зобов'язань щодо підтвердження повернення користувачем кредиту і процентів за користування ним, спеціального платіжного засобу, якщо він не передавався користувачу у власність.
У пункті 1.4 Положення передбачено, що документом за операцією із застосуванням платіжної картки є документ, що підтверджує виконання операції з використанням платіжної картки, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки.
Аналіз наведених Положень про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування, затвердженого постановою правління Національного банку України, у сукупності із вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, дає підстави для висновку, що доказом зарахування коштів на кредитний картковий рахунок може бути документ за операцією із застосуванням платіжної картки, визначений внутрішнім документом, зокрема АТ КБ «ПриватБанк» станом на 22 грудня 2010 року.
Позивачем до справи долучена заява-анкета, в якій міститься підпис ОСОБА_1 , однак жодних відомостей щодо оформлення кредитної картки відповідачем така не містить.
Крім того, у такій відсутня відмітка щодо послуги, яку бажала оформити на своє ім'я ОСОБА_1 із запропонованих банком після ознайомлення з Умовами та Правилами: «Платіжна карта «Кредитка «Універсальна», «Пенсійна карта», «Дебетова особиста карта», «Зарплатна карта», «Карта Gold», «Сберкнижка (Депозит)», « ІНФОРМАЦІЯ_1 з паспортом», а відповідно не містить інформації, що остання погодилася укласти кредитний договір.
Отже, матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 будь-якої кредитної картки на отримання кредиту, а також документів за операцією із застосуванням платіжної картки щодо зарахування кредитних коштів, визначених внутрішніми документами АТ КБ «ПриватБанк», а додана банком до позову заява не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України, оскільки така заява не містить волевиявлення відповідача щодо отримання будь-якої із запропонованих банком послуг («Платіжна карта «Кредитка «Універсальна», «Пенсійна карта», «Дебетова особиста карта», «Зарплатна карта», «Карта Gold», «Сберкнижка (Депозит)», « ІНФОРМАЦІЯ_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 »), а також не містить відомостей щодо бажаного кредитного ліміту, тобто не підтверджує факт укладення кредитного договору та зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника, з якого могли виникнути як право банку на нарахування відсотків, так і вимоги про повернення кредиту, а так само обов'язок позичальника з повернення кредиту.
Поряд з цим, розрахунок заборгованості не є доказом існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розміру, оскільки даний розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами доказування: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Представлені суду докази не дають суду підстав вважати, що банком виконані вимоги ч. 1 ст. 1054 ЦК України щодо укладення кредитного договору та зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , оформлення взагалі такої та відповідно використання їх відповідачем.
Отже, банком належним чином не підтверджено доказами факту зарахування кредитних коштів та їх подальше використання відповідачем.
Для вирішення питання про стягнення відсотків та, відповідно, пені і штрафу, необхідні докази отримання кредитних коштів, тому, з урахуванням установлених судом обставин недоведеності банком вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відсутні підстави для задоволення позову і в цій частині.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховані судом при ухваленні рішення.
Щодо судових витрат.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв'язку із відсутністю підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 207, 509, 526, 544, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів», Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06 липня 2010 року № 474/17769 , ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів або безпосередньо до апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .
Суддя О.М. Музика