Єдиний унікальний номер 229/7212/19
Номер провадження 2/229/382/2020
25 лютого 2020 року Дружківський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого-судді Гонтар А.Л.,
при секретарі судового засідання Білик О.А,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
22 листопада 2019 року позивач звернулася до суду із позовною заявою до відповідача про визнання права власності. У позовній заяві зазначила, що 27 листопада 2016 року позивач ОСОБА_2 надала відповідачу ОСОБА_3 в борг за розпискою грошові кошти в сумі 40000 грн. Згідно розписки відповідач зобов'язується повернути позивачеві ці гроші в строк до 01 січня 2018 року, але до теперішнього часу борг не повернув. В розписці також зазначено, що в разі неповернення ОСОБА_3 грошових коштів він зобов'язується передати ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності на підставі договору міни від 20 червня 2006 року та реєстраційного свідоцтва № 8343кн39 частину двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Частина зазначеної квартири ОСОБА_2 не передана. Просить в рахунок повернення боргу за позикою згідно розписки від 27 листопада 2016 року звернути стягнення та визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/3 частини квартири.
Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в загальному порядку , призначено підготовче судове засідання на 11 грудня 2019 року (а.с. 25-26)
17 грудня 2019 року позивачем до суду надана заява про уточнення позовних вимог. Зазначила, що на даний час в неї виникла потреба в отриманні саме грошових коштів у розмірі 40000 грн., які їй винен відповідач за розпискою від 27.11.2016 року, у зв'язку із чим вона бажає скористатися правом на уточнення позовних вимог. Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 40000,00 грн., відповідно до розписки від 27 листопада 2016 року.
Ухвалою суду від 27 грудня 2019 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи до розгляду по суті на 05 лютого 2020 року.
У судове засідання 25 лютого 2020 року позивач не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник позивача ОСОБА_4 В. у судове засідання з'явилася, підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи його було сповіщено належним чином - шляхом розміщення оголошень про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі «Судова влада України» та шляхом розміщення оголошення в газеті "Урядовий кур'єр". Відповідачем надано відзив, позовні вимоги позивача визнає, пояснив, що має борг перед ОСОБА_2 , брав у неї грошову суму 40000,00 грн, згідно розписки та гроші не повернув. Просить розглядати справу без його участі.
Дослідивши докази по справі, заслухавши думку представника позивача, допитавши свідків, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно п. 1 ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно до вимог ст. 6 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 530 ЦК встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 545 ЦК України визначає, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що 27 листопада 2016 року між позивачем та відповідачем було фактично укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач взяв у позивача грошові кошти в сумі 40000,00 гривень, які зобов'язався повернути до 01 січня 2018 року.
Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноруч написаною позичальником в момент передачі йому суми позики у присутності двох свідків.
В даній розписці фактично міститься зобов'язання про повернення суми боргу, оскільки значиться, що грошову суму зобов'язується повернути до 01 січня 2018 року. В разі неповернення грошових коштів відповідач зобов'язується передати ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу, за даною розпискою належну йому на праві власності на підставі договору міни від 20 червня 2006 року та реєстраційного свідоцтва №8343кн39, частину двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні від 25 лютого 2020 року представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог у позивача виникла потреба в отриманні саме грошових коштів у розмірі 40000,00 гривень, які винен ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 відповідно до розписки від 27 листопада 2016 року.
В судовому засіданні від 25 лютого 2020 року допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які пояснили, що були присутні при отриманні відповідачем ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 40000,00 гривень в якості позики. Зазначають, що розписку було складено у їх присутності ОСОБА_3 власноруч.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, гроші не повернув. Докази про зворотне відповідачем не надані. Відповідачем 09 грудня 2019 року надано відзив. ОСОБА_3 визнає позовні вимоги. Зазначає, що дійсно брав у борг у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 40000,00 грн., про що ним було складено розписку. Грошові кошти не повернув та на даний момент не має можливості їх повернути.
Отже суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані обов'язки по договору позики від 27 листопада 2016 року, а саме - не повернено позивачу грошові кошти в розмірі 40000,00 гривень в строк, зазначений в розписці, а тому з нього підлягає стягненню сума боргу в розмірі 40000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики у загальній сумі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., а саме борг за розпискою від 27 листопада 2016 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
В разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2020 року.
Суддя: А. Л. Гонтар